Дата народження: 31.03.1969
Де народився: м. Матвєєв Курган, Ростовська область, РРФСР. На даний момент проживає в Німеччині, де у липні 2022 року отримав статус резидента. Окрім українського має низку громадянств, у тому числі, Греції та РФ.
Сімейний статус: Був двічі одружений. Батько 4 дітей від різних матерів.
Захоплення:
Кінний спорт.
Де вчився:
У 1990 році Олександр Онищенко закінчив Харківське військове училище тилу, отримавши кваліфікацію офіцера вищої військової спеціальності з поглибленим знанням німецької та англійської мов.
У 2008 році здобув другу вищу освіту в Національному транспортному університеті за спеціальністю економіка підприємства.
Де працював:
1990-1997 рр. – займався підприємницькою діяльністю у сфері палива та енергетики.
2007-2009 рр. – помічник міністра відділу забезпечення діяльності Міністерства з надзвичайних ситуацій України.
2009-2012 рр. - директор ТОВ "Надра Геоцентр".
У політиці:
2010-2012 рр. – депутат Київської обласної ради від Партії регіонів.
2012-2014 рр. – народний депутат України. Обраний висуванцем від Партії регіонів за округом №93 (Київська область). Член Партії регіонів. Член депутатської групи "Економічний розвиток". Заступник голови комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.
2014-2019 рр. – народний депутат України. Пройшов до парламенту самовисуванцемпо тому ж округу №93. На момент обрання – безпартійний. Член депутатської групи "Воля народу" (пізніше був виключений і став позафракційним). Заступник голови комітету з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки.
Статки:
З 2000 року - власник кінного заводу в Бельгії
У 2009 році став власником 100% статутного капіталу ТОВ «Надра Геоцентр» (газорозвідка та видобуток).
У 2011 році придбав 90% акцій приватного АТ «Пласт» (видобуток природного газу та конденсату, видобуток нафти, розподіл та постачання природного газу).
У 2013 році Олександр Онищенко купив у Вадима Рабиновича київський футбольний клуб "Арсенал". За даними ЗМІ, ця угода коштувала йому $20 млн, проте незабаром команда припинила своє існування через брак фінансування.
2010-2015 рр. - власник конкурсу краси "Міс Україна".
Володіє ТОВ «Нафтогаззбут».
Власник літака Embraer Legacy 600 EMB-135BJ.
Входив до рейтингу "200 найбагатших людей України" за версією журналу «Фокус»: у 2011 р. (182 місце, статки – $37,7 млн.), у 2012 р. (179 місце, статки – $37,7 млн.) та у 2013 р. (146 місце, статки - $65,2 млн).
У Німеччині в 2017 році придбав маєток, стайню, іподром поблизу містечка Герцлаке, а також фірму Gut Einhaus Liegenschafts GmbH.
Зв'язки та скандали:
У 2016 році Онищенко розповів журналістам, як продавав "Центренерго" газ із подвійною переплатою, а за це віддавав Кононенко (бізнес-партнеру Петра Порошенка) 20% виручки. Окрім цього розповів, як у 2014 році викупив посаду міністра екології та природних ресурсів для Ігоря Шевченка.
У вересні 2016 року заявив про участь у переговорах щодо купівлі каналу «112 Україна» за дорученням президента Петра Порошенка. На підтвердження своїх слів надав записи телефонних переговорів та скани документів. Представники БПП заперечували заяву депутата. У грудні 2016 року Онищенко заявив, що протягом року таємно записував свої розмови з президентом Порошенком на ручний годинник з диктофоном, і, нібито, має записи обговорення про підкуп депутатів з метою отримання результативних голосувань.
Став автором скандальної книги "Петро П'ятий", про колишнього президента Порошенка. У ній Онищенко пише, що з кожного державного підприємства колишній гарант нібито отримував кошти, які використав для зміцнення своєї влади.
У січні 2018 року Al Jazeera опублікувала розслідування, згідно з яким Олександр Онищенко разом із підприємцем Павлом Фуксом за 30 млн євро викупили компанію Quickpace Limited, чиї заморожені активи оцінювалися у 160 млн, і яку пов'язували із сім'єю колишнього президента України Віктора Януковича. Сам Онищенко заперечував цей факт.
У січні 2021 року проти нього було запроваджено персональні санкції Міністерства фінансів США за втручання в американські вибори та участь у російській мережі зовнішнього впливу.
Хронологія кримінальних справ:
5 липня 2016 року Верховна Рада дала згоду на затримання, притягнення до кримінальної відповідальності та арешт Олександра Онищенка. 27 липня 2016 року генпрокурор Юрій Луценко підписав повідомлення про підозру Онищенка в організації незаконної схеми з перепродажу газу у 2013-2016 роках. За версією слідства, учасники схеми незаконно заволоділи 1,6 млрд грн. ПАТ Укргазвидобування було завдано збитків на 740 млн грн, а держбюджет недоотримав понад 2 млрд гривень.
29 липня 2016 року Олександр Онищенко заявив про своє перебування в Лондоні. Того ж дня він повідомив, що звернувся до влади Великої Британії з проханням надати політичний притулок. Тоді ж Національне антикорупційне бюро України викликало колишнього депутата на допит як підозрюваного. 9 серпня 2016 року Солом'янський районний суд Києва дозволив його затримання та арешт. Наступного дня НАБУ оголосило Онищенка у розшук. 19 жовтня 2016 року НАБУ повідомило про те, що виявило наявність у нього паспорта громадянина Греції.
1 грудня 2016 року СБУ повідомила, що стосовно екс-нардепа розслідується кримінальне провадження за ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада), а також про факт отримання Онищенка громадянства РФ.
29 листопада 2019-го Олександра Онищенка було затримано в німецькому Аахені на запит НАБУ, після чого місцевий суд розпочав розгляд рішення про його екстрадицію в Україну.
На початку травня 2020 року Федеральне відомство міграції та біженців Німеччини відмовило колишньому народному депутату у наданні політичного притулку та закликало його терміново залишити територію країни.
27 травня 2020 року судді Вищого земельного суду Ольденбурга відмовили в екстрадиції в Україну Олександра Онищенка та скасували ордер про його арешт.
5 квітня 2024 року Вищий антикорупційний суд оголосив заочний вирок Онищенку у так званій газовій справі НАБУ. Він отримав 15 років позбавлення волі.
