Ліквідація банків викликає масовий резонанс у суспільстві. У зв'язку з цим надзвичайно важливим є чітке врегулювання в законодавстві процедури ліквідації банку.
Проаналізуємо положення банківського законодавства України, якими регламентуються зазначені відносини.
Однією з найпоширеніших підстав припинення банку як юридичної особи є його неплатоспроможність.
У разі прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, Національний банк України (далі - Нацбанк), протягом наступного дня, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд).
Фонд, своєю чергою, розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Нацбанку, розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет та не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".
Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує одного місяця, з метою відновлення платоспроможності та здійснення інших заходів щодо санації банку.
Якщо тимчасовій адміністрації не вдалося відновити платоспроможність банку, то, за пропозицією Фонду, Нацбанк ухвалює рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію такого банку.
За таких обставин, фізичні та юридичні особи, які є одночасно і кредитором, і позичальником (боржником) банку, звертаються до останнього із заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог. Застосовуючи цей механізм, клієнти банків мають розуміти нюанси цих відносин в умовах ліквідації банків.
Отже, на що насамперед необхідно звернути увагу вкладникам та іншим кредиторам банку:
- відстежити момент, коли відбулася публікація відомостей про відкликання банківської ліцензії та призначення уповноваженої особи Фонду. А це має бути зроблено в семиденний строк з дня початку процедури ліквідації банку;
- заявити Фонду про свої вимоги до банку протягом тридцяти днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку. Якщо такі вимоги не будуть заявлені вчасно і надійдуть після закінчення зазначених тридцяти днів, вони вважатимуться погашеними, крім вимог вкладників у межах 200 000 гривень - гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Чи можливий у такому разі взаємний залік кредитів і депозитів у банках на стадії ліквідації, тобто, залік зустрічних однорідних вимог?
Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (пункт 8 частини 2 статті 46) надає вичерпний перелік обставин, на підставі яких можливе зарахування зустрічних однорідних вимог:
- Боржник банку має бути одночасно кредитором цього банку;
- Кошти мають бути спрямовані на погашення зобов'язань за кредитом такого боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами;
- Договірне списання з рахунків має бути передбачене умовами договорів, укладених між боржником і банком.
Зазначені вимоги застосовується уповноваженими особами Фонду в усіх банках, що перебувають на стадії ліквідації, незалежно від дати прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Крім того, статтею 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що платник під час укладення договорів з банком має право передбачити договірне списання грошей зі своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.
Аналогічна за змістом норма передбачена також п. 6.5 постанови НБУ № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті".
Частинами 1, 3 статті 203 Господарського кодексу передбачено, що господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято стороною кредитора.
В силу ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
З огляду на вищевказані вимоги чинного законодавства України, кредитор, який є одночасно і позичальником (боржником) банку, має право заявити останньому про зарахування зустрічних однорідних вимог, шляхом направлення відповідної заяви за умови:
- Належного виконання своїх зобов'язань за кредитним договором;
- Якщо вимоги сторін є зустрічними, тобто такими, що випливають із двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, і навпаки, боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим;
- Вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях мають бути речі одного роду (зокрема гроші)
- Кошти мають бути спрямовані на погашення зобов'язань за кредитним договором;
- Строк виконання зобов'язань за договорами є таким, що настав, або визначений моментом запитання;
- Договірне списання з рахунків має бути передбачене умовами договорів, укладених між боржником і банком;
- Відбуватися виключно у строки до введення тимчасової адміністрації або під час процедури ліквідації банку (оскільки відповідно до пункту 4 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, зарахування зустрічних однорідних вимог).
За наявності всіх зазначених вище умов згоди іншої сторони, тобто банку, для зарахування вимог не вимагається. Однак зарахування може здійснюватися за згодою обох сторін шляхом підписання ними договору (угоди) про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Здається, все дуже чітко і просто, але на практиці все набагато складніше. Здебільшого, трапляються випадки, коли позичальник (боржник) банку не виконує належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, тобто з порушенням строків сплати платежів, або умовами договорів не передбачено списання коштів з рахунків, тощо. У такому разі банк відхиляє вимоги та заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів.
Виникає питання: чи має захист у такій ситуації вкладник, який діє одночасно і як боржник? Звичайно, так, на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, інша сторона має право звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.
Як свідчить судова практика, за умови подання обставин справи, на які посилається сторона, як на підстави своїх вимог і заперечень, господарські суди ухвалюють позитивні рішення у справах про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Текст є особистою точкою зору автора