У червні Національний банк знизив облікову ставку відразу до 6% річних. І похвалився: ніколи в історії України базова ставка не була такою низькою. Але чи допоможе це перезапустити стагнуючу економіку?

Облікова ставка є орієнтиром для всього фінансового ринку. Нею, наприклад, керується Мінфін, організовуючи випуски ОВДП. А Нацбанк здійснює прямий вплив на ціноутворення через інструменти управління ліквідністю: одним банкам видає кредити рефінансування, в інших бере в борг (депозитні сертифікати).

Раніше взаємозв'язок між обліковою ставкою НБУ і, скажімо, депозитними ставками в банках, був дуже слабким. Навіть у стабільний, міжреволюційний, час. З березня 2012 року по червень 2013-го індикатив становив 7%. При цьому середні ставки за річними вкладами перебували в діапазоні 19-17%.

Читайте також: НБУ может снизить учетную ставку до 5,5%: Прогноз

Зараз облікова ставка НБУ - значно впливовіший фактор. Рік тому, коли індикатив перебував на рівні 17,5% річних, індекс UIRD (середня ставка за 12-місячними депозитами населення) становив 15,4% річних. До 11 червня 2020 року, коли обліковка ще була 8%, він опустився до 10,9% річних. Це - нешвидкий процес, але падіння ставок неминуче.

Але це не означає, що тотальне падіння вартості ресурсів і навіть повернення НБУ до роздачі довгострокових кредитів рефінансування (до п'яти років) допоможуть відновити кредитування. Адже те, чим так пишається Нацбанк, - безпрецедентна стабільність банківської системи - робить її абсолютно неефективною. Рух є, прибуток зростає, але результат близький до нуля.

Читайте також: В НБУ рассказали о влиянии понижения учетной ставки на кредиты

Проблема мертвого кредитування полягає аж ніяк не в дефіциті ресурсів. Грошей у банків із надлишком. Довгий ресурс можна взяти в Нацбанку. Депозитний портфель постійно зростає. З лютого 2019 року до травня 2020 року він додав 127 млрд. грн. Навіть під час карантину люди несли гроші в банки.

Насправді складність у тому, що банкам просто нецікаво займатися кредитуванням. Адже громіздкому і ризиковому процесу є прекрасні альтернативи - ОВДП і депосертифікати НБУ.

І мало попросити банки згадати про свою роль в економіці. Потрібно створити для них прямі стимули. Зробити "кредитні консерви" менш вигідними, ніж позики бізнесу і людям. Наприклад, змінити формули розрахунку нормативів. Щоб ОВДП перестали бути повноцінною альтернативою кредитуванню. А також захистити права банків як кредиторів. Але поки що жодних перспектив за жодним із цих пунктів не спостерігається.

Читайте також: Снижение учетной ставки: Что нам всем от этого

Ну а що іпотека? Адже в історії економічних криз ринок нерухомості не раз ставав драйвером економічного відновлення.

Але банки не хочуть запускати іпотеку. Зараз кредити на житло декларують вісім банків. Два з них готові позичити гроші тільки покупцям квартир на вторинному ринку. Ставки лякаюче великі - 15-20%. Це означає, що за 10 років вартість квартири подвоїться. Та й аванси лояльними не назвеш - 25-40%.

Потенційно зниження облікової ставки до 6% дає реальну можливість запустити іпотеку під 9-10% річних. Ось тільки справа не в ставці.

Ключова причина - ризики. Чинне законодавство захищає позичальника, але не кредитора. Банк не зможе нічого вдіяти, якщо у квартирі прописані діти, а іншого житла немає. На перший погляд це - дуже гуманна норма: неплатники, які купили квартиру в кредит, захищені від "свавілля" банків. Але новим охочим доступ до кредитного житла отримати практично неможливо.

Читайте також: Учетная ставка НБУ снова снижена: Что случилось

Ще одна проблема - суди і право. Українські банкіри скаржаться, що за наявності скільки-небудь грамотних юристів позичальники можуть судитися з банком роками. Але навіть перемога в цій битві не рівносильна перемозі у війні. Мені відомий кейс одного з банків, який домагається права на продаж заставної квартири з 2015 року.

Крім того, банк не може взяти в заставу неіснуюче майно (недобудовану квартиру), тому бере майнові права. Але такі кредити Нацбанк вважає високоризиковими. А отже, під них банк має сформувати 100% резервів, що вбиває ринок.

Читайте також: Министр: Банки начали конкурировать за клиентов по программе 5-7-9

Виходів кілька. Найпростіший - змінити норми резервування. Але, на жаль, це неможливо. Оскільки суперечить вимогам МВФ. Та й здоровому глузду теж. Другий варіант - пожвавлення механізму інвестування через фонди фінансування будівництва (ФФБ). Він теж неідеальний і не вирішує всіх проблем.

Нарешті, третій варіант - повна зміна парадигми. Так, щоб майбутня квартира все ж могла стати іпотекою. Для цього, втім, потрібно кардинально переписувати регуляторну політику щодо забудовників. Можливо, запускати якийсь аналог фонду гарантування для інвесторів, встановлювати кваліфікаційні вимоги тощо. Це навряд чи сподобається ринку. Однак без таких рішень запустити повноцінне кредитування первинного ринку малореально.