Україна стоїть на порозі ухвалення історичного рішення, яке є переломним моментом для цифрової економіки України, — повноцінної легалізації ринку віртуальних активів.

Законопроєкт №10225-д, розгляд якого заплановано на серпень, є не просто спробою врегулювати обіг криптовалют, а комплексною спробою вивести з тіні багатомільярдну індустрію, що роками існувала поза правовим полем. Це крок, який несе як величезні можливості, так і значні ризики.  

Що закон пропонує звичайному українцю?

Для мільйонів українців, які вже володіють криптовалютами, законопроєкт пропонує довгоочікувану визначеність. Головна перевага — це перехід у легальне поле. Власники активів отримають правовий захист своєї власності, зможуть відкрито декларувати доходи та використовувати їх для великих покупок, як-от нерухомість чи авто, не викликаючи запитань про походження коштів.  

Модель оподаткування виглядає прагматичною. Податок пропонується стягувати не з усієї суми продажу, а лише з прибутку — різниці між доходом від продажу та документально підтвердженими витратами на купівлю. Стандартна ставка складе 18% ПДФО та 5% військового збору.  

Ключовим елементом є так звана «криптоамністія». Для активів, придбаних у минулому, пропонується пільговий період у 2026 році: їх можна буде продати, сплативши лише 5% ПДФО та 5% військового збору з прибутку. Це не просто фіскальний захід, а, як влучно зазначили автори законопроєкту, «цивілізаційний вибір» для тих, хто планує своє майбутнє в Україні.  

Альтернативою є збереження активів у «сірій зоні». Однак, законодавець попереджає: завдяки прозорості технології блокчейн, зв'язок між власником та його криптогаманцем рано чи пізно може бути встановлений, що призведе до нарахування податків та штрафів за всі попередні періоди.

Успіх цієї «амністії» стане своєрідним тестом на довіру між криптоспільнотою та державою. Якщо значна кількість власників скористається цією можливістю, це стане потужним сигналом про готовність ринку до детінізації.

Нові правила — нові обов'язки

Водночас легалізація накладає на громадян і нові зобов'язання. Найбільшим викликом стане необхідність самостійного декларування та ведення ретельного обліку всіх транзакцій для підтвердження витрат. Це вимагатиме від інвесторів високого рівня фінансової грамотності та дисципліни.  

«Битва титанів»: чому закон досі не ухвалено?

Головною перешкодою на шляху до легалізації є не податкові ставки, а гострий інституційний конфлікт. Три потужні державні структури — Національний банк, Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) і Міністерство цифрової трансформації — боряться за право стати головним регулятором цього ринку.  

Це не просто бюрократична суперечка, а зіткнення трьох різних ідеологій:

  • НБУ дивиться на криптовалюти крізь призму фінансової стабільності, вбачаючи в них ризик для відтоку капіталу та тіньової економіки. Їхня позиція жорстка: криптовалюта — це майно, але в жодному разі не платіжний засіб.  
  • НКЦПФР бачить у віртуальних активах новий клас фінансових інструментів, подібний до акцій, і наполягає на регулюванні за європейськими стандартами MiCA. Комісія виступає з різкою критикою законопроєкту, вказуючи на ризики для національної безпеки через можливий спрощений доступ на ринок компаній, пов'язаних з агресором.  
  • Парламентський комітет та Мінцифри виступають рушіями процесу, прагнучи якнайшвидше створити правове поле для стимулювання інновацій та залучення інвестицій.  

Від того, хто переможе у цій «битві», залежатиме вся філософія регулювання: чи буде вона спрямована на контроль і обмеження, чи на розвиток та інтеграцію.

Що на кону для України?

Ухвалення збалансованого закону — це шанс для України стати одним із європейських криптохабів, залучити іноземні інвестиції та стимулювати власні технологічні компанії працювати в українській юрисдикції. Це також важливий крок на шляху до євроінтеграції, оскільки законопроєкт гармонізує українське законодавство з європейським регламентом MiCA та глобальними стандартами обміну податковою інформацією.  

Проте, якщо інституційний конфлікт не буде вирішено і закон ухвалять у сирій, компромісній формі, або його імплементація провалиться, Україна ризикує не лише не отримати очікуваних переваг, а й створити нову, ще більш складну «сіру зону». Вибір, що стоїть перед державою, справді цивілізаційний, і від нього залежить майбутнє цифрової економіки країни на роки вперед.