Наприкінці березня уряд підготував нову законодавчу базу для збільшення податкових надходжень, пов'язуючи це з вимогами Міжнародного валютного фонду. Але чи справді влада шукає гроші там, де вони є, а не там, де їх найлегше забрати?
Кабмін планує суттєві податкові зміни на фоні заяв дедалі частіших заяв про брак коштів у бюджеті. Саме час проаналізувати реальні показники в контексті загальної економічної ситуації, розглянувши ці пропозиції.
Загалом чиновники розглядають два варіанти проштовхування змін, розуміючи їхню непопулярність:
- Один — рухати пропозиції різними "колонами" за рівнем токсичності, наприклад, подати зміни щодо операцій на цифрових платформах і щодо ПДВ у вигляді окремих законопроектів.
- Другий варіант, як сказали в Кабміні, це "one big beautiful bill". Саме так і казали: "один великий, прекрасний законопроект" (майже як у президента США Дональда Трампа), і 19 березня його таки оформили в документ.
Однак відповідний законопроєкт одразу після публікації зазнав широкої критики, як у супільстві, так і в парламенті. Тому уряд повернувся до "тактики кількох колон".
Тепер перепакували більш "прохідні" новації в окремі проєкти (не змінюючи суті), а найбільш дискусійну норму про ПДВ для частини ФОПів відклали на доопрацювання (але не забули).
Отже, ми проаналізуємо найважливіші новації з погляду їхнього впливу на економіку, підприємців та звичайних громадян, запланованого обсягу надходжень до бюджету та наявні альтернативи.
Про заробіток на цифрових платформах
Мало хто звернув увагу на одну з ключових пропозицій, що вплине на значну кількість людей в Україні, — запровадження міжнародного автоматичного обміну інформацією про доходи, отримані через цифрові платформи, шляхом імплементації Модельних правил ОЕСР та Директиви DAC 7.
Цей пункт також внесений в Меморандум України з МВФ та є частиною Національної стратегії доходів України.
Суть в тому, що Державна податкова служба України (ДПС) на щорічній основі отримуватиме від компетентних органів іноземних юрисдикцій, які є сторонами цієї угоди, інформацію про доходи, отримані резидентами України, через операторів цифрових платформ, зареєсрованих у таких юрисдикціях.
Натомість ДПС насилатиме юрисдикціям-партнерам з обміну аналогічну інформацію про їхніх резидентів. Таким чином, в цю модель потрапляють тисячі українців, які використовують цифрові платформи для заробітку, навіть якщо тимчасово періодично знаходяться за межами країни (але залишаються резидентами України у контексті сплати податків відповідно до умов такого резидентства — маються на увазі передусім терміни перебування за кордоном).
Зараз відповідні доходи, отримані через цифрові платформи, підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) за ставкою 18%. Але не всі сплачуються.
Тому, щоб вивести їх з тіні, пропонується встановити ставку у розмірі 5 % та "покласти обов’язки податкового агента на підзвітних операторів платформ".
Розглядається варіант, коли сплата податку розпочинається лише з планки у 2000 євро на рік, тобто менше як 200 євро на місяць (майже рівень мінімальної заробітної плати). Але треба додати і військовий збір у розмірі 5%.
Під дію номи підпадають таксисти на платформах типу Bolt, орендодавці на Airbnb, кур’єри Glovo тощо. Від цих новацій очікується отримати 14–15 млрд грн.
Раніше введений "податок на гугл" приніс в держбюджет торік приблизно 5 млрд грн. Звісно, що такі податкові новації — це як "стригти свиню": галасу багато, а шерсті мало.
Механізм адміністрування податків, включно з пошуком неплатників та їх штрафуванням, в цьому випадку буде вкрай неефективним. Для розуміння: податкова служба в Україні й досі не спромоглася налагодити адекватне адміністрування податку на нерухомість, який був запроваджений понад 10 років тому!
Немає адекватних механізмів і з адміністрування ПДФО, окрім випадків, коли за це відповідає роботодавець.
Що могло б замінити цей податок більш ефективно і без шкоди для простих людей?
Під час війни покупці в Україні б’ють всі рекорди щодо купівлі елітних авто.
Взагалі, придбання лакшері-товарів під час війни має обкладатися спеціальним "податком солідарності". Адже такі придбання не справляють позитивного впливу на розвиток економіки воєнного часу і призводять лише до відтоку валюти за кордон.
Статистика, яку оприлюднила Державна митна служба, вказує, що у 2025 р. в Україну було завезено 12 тис. преміальних автомобілів вартістю понад 2,5 млн грн (це майже стільки, скільки було ввезено за попередні три роки війни).
Серед них:
- 8,5 тис. авто вартістю від 2,5–4 млн грн за одиницю. Це понад 25 млрд грн;
- 2,8 тис. авто вартістю 4–6 млн грн. Це понад 14 млрд грн;
- 0,5 тис. авто вартістю 6–8 млн грн. Це до 4 млрд грн;
- 0,15 тис. авто вартістю понад 8 млн грн. Це до 1,5 млрд грн.
Загалом імпорт елітних авто в Україну торік становив до 50 млрд грн, або 1 млрд євро.
Застосування до купівлі таких авто "податку солідарності" у розмірі 50% від ціни, принесло б в бюджет 25 млрд грн, що більш як у півтора рази перевищує очікувані надходження від пропонованої урядом норми.
Крім того, тут абсолютно прозора та проста схема оподаткування — під час митного оформлення або продажу в автосалонах.
Покупець, який може купити в період війни авто за 5 млн грн, може заплатити і податок солідарності у розмірі 2,5 млн грн (плюс до традиційних податків та зборів).
До речі, в тому ж Ізраїлі, під час імпорту елітного автомобілю, його власник має сплатити податків чи не більше, ніж вартує саме авто.
Про оподаткування посилок
Ще одна новація — це оподаткування (ПДВ) міжнародних посилок вартістю дорожче 45 євро (зараз — 150 євро і більше).
З погляду адміністрування, такий податок — "страшний сон митаря", адже перевірити справжню, а не деклараційну вартість посилок вкрай важко (якщо вони не оформлені на умовах післясплати, що для міжнародних відправлень — рідкість).
Звісно, елементарне наведення ладу на митниці може в десятки разів компенсувати планові надходження за вказаним вище податком. Тим більше, зараз 5 млн українців перебувають у Європі як біженці, а міжнародні посилки — це єдиний вид логістики, який поєднує їх з родичами в Україні. Намагатись оподатковувати це — взагалі "за межею".
Про оподаткування ФОПів
Мабуть, найтоксичніша з обговорюваних новацій — зміни в базі податку на додану вартість (ПДВ). Без сумніву, саме тому уряд вирішив відкласти подачу в парламент відповідного законопроєкту.
Загалом автори презентують ці зміни як "гармонізацію правил ПДВ для платників єдиного податку відповідно до Директиви 2006/112/ЄС". А все, що викликає в суспільстві критику, традиційно пояснюють необхідністю "гармонізації національних норм із найкращою європейською практикою".
Подивимося, що нового напрацюють в уряді, але суть останньої редакції змін була такою: у випадку досягнення платником єдиного податку рівня доходів у 4 млн грн (розглядалася планка і в 1 млн грн), він має зареєструватися платником ПДВ і сплачувати сам податок за базовою ставкою 20%.
Якщо взяти ці параметри за базу для розрахунків, то можемо спрогнозувати, що означало б для бізнесу працювати в таких умовах.
Уявімо підприємця на третій групі оподаткування з річним оборотом на рівні 9 336 000 грн. Припустимо, що рентабельність його операцій становить 10% і у нього немає можливості формувати податковий кредит (закупівля товарів у неплатників). За рік він отримує прибуток у розмірі 933 тис. грн, або 77,8 тис. грн на місяць. Якщо відняти податки (5% єдиний збір та 1% військовий збір), отримуємо 73 тис. грн на місяць.
У випадку ухвалення нових норм після досягнення планки у 4 млн грн доходу такий підприємець муситиме сплатити з місячного обороту у 770–780 тис. грн майже 130 тис. грн ПДВ (якщо немає "вхідного податкового кредиту). Тобто за операційного прибутку у 73 тис. грн на місяць він лишиться в мінусі на 50–60 тис. грн .
Уряд оцінював перспективу надходжень після відповідних змін у 10 млрд грн на рік. Хоча це досить оптимістично, адже не враховувався рівень тінізації бізнесу та скорочення підприємницької активності внаслідок збільшення фіскального тиску на малий та середній бізнес.
Чи можна було б пошукати ці гроші в інших кишенях?
Так, і якщо вже, як пише міністр фінансів Сергій Марченко, "законопроєкт про ПДВ для частини ФОПів" відкладено задля "узгодження та доопрацювання", то ось наша пропозиція, як можна обійтися без цієї норми взагалі.
Торік відшкодування ПДВ за рахунок держави становило орієнтовно 170 млрд грн. Цей показник останніми роками збільшується на 15–25%. Поповнити бюджет можна було б частиною цих коштів.
Відшкодування ПДВ на внутрішньому ринку та під час несировинного експорту чіпати не слід — це дуже позитивно для економіки (щоправда, тут саме бувають проблеми із затримкою відшкодування та блокуванням податкових накладних).
Однак, за різними оцінками, від 80 до 100 млрд грн ПДВ відшкодовується при експорті сировини та напівфабрикатів. І саме запровадження ставки ПДВ у розмірі 10% під час експорту сировини могло б принести в державний бюджет до $2 млрд ПДВ, або до 90 млрд грн нових надходжень, що в 9 разів (!) перевищує обсяг "шерсті", який хочуть зістригти з підприємців за допомогою пониження планки ПДВ.
Масштаб ефекту
Загалом уряд планує залучити за допомогою "великого, красивого закону" 60 млрд грн, або трохи більш як 1 млрд євро.
Саме час нагадати, що видаткова чистина держбюджету на 2026 р. — 4,8 трлн грн, або 400 млрд грн на місяць та 100 млрд грн на тиждень. Тобто "великий, красивий, податковий закон" допоможе профінансувати наші видатки приблизно на 4–5 днів.
Звісно, що зараз роздмухується тема "закінчення коштів" до червня — липня 2026 року. І це буде приводом для просування вказаних податкових змін. Але ж, ураховуючи порядки величин, вони дефіциту держбюджету не зарадять.
Питання достатності коштів — це проблема відсутності в Україні самозростаючої, самовідновлювальної, циркуляційної за фінансовими потоками економічної моделі. Проблема також у відсутності розуміння важливості цієї моделі на рівні уряду, який займається лише фінансовим дирижизмом, використовуючи для цього зовнішні вливання.
Проблема також і в тому, що немає управлінської синергії між урядом та НБУ під час війни. Адже міжнародні резерви нашого центробанку вже становлять $54 млрд — і це теж одна з державних "кишень", в яку можна запустити руку під час війни. А не тільки в гаманці кур’єрів " Glovo" та вміст посилки з німецькими шоколадками для родичів на батьківщині.