Понад 50 років світова економіка значною мірою розвивалася у моделі Кимерики, тобто синтезу Китаю та Америки. Модель американо-китайського синтезу протрималася так довго, тому що вона приносила профіт усім сторонам, які брали в ній участь.
Економічна парадигма США - формувати ресурси дня сьогоднішнього за рахунок дня завтрашнього. Ключові параметри: стимулювання внутрішнього споживання і покриття дефіцитів/структурних дисбалансів за рахунок емісії державного боргу та глобальної ролі долара й американської фінансової системи (приплив світової ліквідності в доларові інструменти).
Економічна парадигма Китаю - це формування ресурсів дня завтрашнього за рахунок дня сьогоднішнього. Ключові параметри: стимулювання внутрішніх заощаджень для зростання інвестицій, з акцентом на розвиток базової інфраструктури та експортно-орієнтовану модель зростання.
Як бачимо, на глобальному рівні ці дві моделі ідеально пасують одна одній, хоча і є антиподами як інь і янь. Але зараз ця модель розпадається, закінчився її життєвий цикл.
Насамперед тому, що США вже сприймає цю концепцію глобального співробітництва з Китаєм як невигідну для себе. Тому що за задумом Ніксона і Кіссінджера, на "виході" ця модель мала "перепрошити" Китай і зробити його союзником США (розвиток середнього класу і внутрішній політичний переворот: "гласність" і "перебудова", але в китайському варіанті, а не радянському).
Як розпадатиметься ця модель?
США зіткнуться з необхідністю уповільнення динаміки внутрішнього попиту з одночасним зміщенням акцентів у бік зростання граничної норми заощаджень та інвестицій. Але це "всередині контуру". А за "зовнішнім контуром" - "звуження глобальної ролі долара", тобто його ослаблення щодо основних світових валют.
На практиці це означає: скорочення дефіциту федерального бюджету з нинішніх 6% ВВП до 2-3% за рахунок рестрикції соціальних витрат і одночасного зростання податків. На даний момент 70% витрат федерального бюджету - це соціальні витрати.
США - це соціальна держава (судячи зі структури видаткових статей бюджету), при чому "розбухла" і "перенапружена". Рецепт лікування зрозумілий, але як "продати" електорату скорочення соціальних витрат і одночасне зростання податків?
Якщо програму буде реалізовано, то вона призведе до того, що секвестр соціальних виплат і зростання податків негативно вплине на платоспроможний попит американців.
Значна частина доларової ліквідності буде непокрита платоспроможним попитом населення і бізнесу. Це і призведе до ослаблення долара по відношенню до провідних світових валют і часткової втрати ним глобальної резервної функції.
Натомість девальвація долара допоможе пом'якшити боргове навантаження на бюджет, сповільнить зростання самого боргу і дасть змогу створити стимул для експорту, тобто реіндустріалізації.
Проблема в тому, що Трамп діє атипово щодо вимог нової парадигми розвитку: на тлі історичного максимуму розміру дефіциту федерального бюджету, він знижує прямі податки, а не підвищує, намагаючись компенсувати недобір за допомогою імпортних мит. Після рішення Верховного Суду США щодо мит - план зазнав краху.
А що потрібно робити Китаю в умовах розвалу Кімерики?
Все з точністю до навпаки: стимулювати внутрішній попит, скорочуючи граничну схильність населення до заощаджень, поступово розгортати експортно-орієнтовану економіку на внутрішній платоспроможний попит (активізація соціальних програм, наприклад, пенсійних тощо).
Касові розриви в потоках ліквідності, що виникають, Китай перекриватиме за рахунок розвитку системи своїх держоблігацій у юанях (аналог американських трежеріс), розвитку глобального статусу юаня і китайський фінансових центрів (Гонконг, Макао).
При цьому Китай може знижувати податки і збільшувати соціальні витрати за рахунок розширення дефіциту державного бюджету до 4%, 5%, 6% ВВП. Якщо образно, то Китай сьогодні - це умовно США 80-х років минулого століття, а США сьогодні - це Китай через 20-30 років.
Коли почнеться активна фаза розбіжності цих двох парадигм?
Найімовірніше, вже після каденції Трампа, тобто після 2028-го року. Ослаблення долара поки що стримуватиметься відсутністю реальної альтернативи.