За останні чотири роки європейський бізнес Freedom Holding Corp. суттєво зріс. Водночас український підрозділ холдингу майже весь цей час залишається під санкціями РНБО, попри заяви керівництва про виконання необхідних умов для їхнього скасування.
Ми поговорили з генеральним директором Freedom Holding Corp. Тімуром Турловим про те, як змінилася стратегія компанії після 2022 року, чому Європа залишається пріоритетним ринком, чи вірить він у відновлення України та яким бачить майбутнє регіону після війни.
— За останні 4 роки геополітика стала одним із ключових факторів для світового бізнесу. Як змінилося ваше ставлення до ризиків у східноєвропейському регіоні?
Напевно, головна зміна — я став реалістичнішим. До 2022 року я вірив, що така війна неможлива, неправильна, ірраціональна й виходить за межі будь-яких моральних норм. На самому її початку мені здавалося, що така руйнівна війна не може тривати довго. Сьогодні очевидно, що подібне може тривати роками.
Я засуджую війну Росії проти України з першого дня. Це колосальна помилка, яка принесла сотні тисяч смертей і зруйнувала довіру між двома, раніше близькими, народами. Це катастрофа з точки зору міжнародного права та людських цінностей, якій немає виправдання.
Кожен день в Україні — це випробування та втрати для людей, які нічим не заслужили цього. Тут живуть мої друзі та колеги, звідси родом мій дід. Я провів тут багато місяців, і мені дуже боляче бачити те, що зараз відбувається. Але я вірю у величезний потенціал країни, у талант людей, які тут живуть, творять і працюють, вміють витримувати навіть найскладніші випробування.
— Санкції проти «Фрідом Фінанс Україна» та особисто проти вас діють майже чотири роки. Це вас турбує чи ви вже змирилися?
Звісно, турбує. І, якщо чесно, опинитися в одному списку зі спонсорами війни мені просто по-людськи неприємно.
Моя позиція з першого дня була чіткою й однозначною. Я зробив свій вибір і підтвердив його конкретними діями ще до введення санкцій. Я хочу бути в списках тих, хто інвестує й творить, а не тих, хто руйнує. Тому нинішня ситуація викликає подив і закономірні запитання у людей, які добре знають мою позицію.
Коли санкції були введені у 2022 році, я думав, що йдеться про непорозуміння, яке вдасться швидко усунути, насамперед тому, що від цієї ситуації постраждали наші клієнти. Якогось значного капіталу — ані мого особистого, ані холдингу — в Україні не було. Основними інвестиціями були люди, бренд, технології та розвиток бізнесу. При цьому ще за кілька місяців до введення санкцій я відмовився від російського громадянства, а Freedom Holding ухвалив рішення повністю покинути російський ринок і продати бізнес у Росії.
Сьогодні я не можу сказати, коли і чи будуть скасовані санкції, але сам факт їхнього введення жодним чином не змінив мого ставлення до України, її людей чи нашої благодійної діяльності. Ми допомагали до введення санкцій, продовжували допомагати після цього і робимо це зараз, бо хочемо підтримати людей, у життя яких увірвалася війна. Я продовжую діалог із державними органами України й розраховую, що зрештою ця ситуація отримає об’єктивну та справедливу оцінку.
— Після виходу з російського ринку Центральна Азія та Європа стали ключовими пріоритетами розвитку Freedom Holding. Чи стежите ви за долею проданого російського бізнесу? І чи виправдала себе переорієнтація на європейський ринок?
Ні, я не стежу за розвитком проданого бізнесу й жодним чином на нього не впливаю. Після завершення угоди у нас не залишилося жодних корпоративних зв’язків із російським ринком. З весни 2022 року я жодного разу не був у Росії. З Максимом Повалішиним, який був одним із засновників холдингу і викупив російський бізнес у 2022 році, я практично не спілкуюся. Коли ми укладали договори, ми свідомо не передбачали жодних опціонів на викуп активів. Сьогодні кожен іде своїм шляхом.
Що стосується Європи, то я вважаю, що стратегія повністю виправдала себе. Сьогодні в регіоні ми обслуговуємо понад 600 тисяч клієнтів. При цьому наше зростання було органічним. Ми не купували існуючі європейські платформи й не будували бізнес за рахунок великих угод. Клієнти приходили тому, що їм був потрібен простий доступ до світових фондових ринків, сучасний додаток і якісний сервіс.
— Але чи залишиться Freedom лише брокером у Європі?
Ми поступово рухаємося до ширшої фінансової екосистеми, використовуючи досвід запуску нашого Freedom SuperApp. Цей додаток став найпопулярнішим у Казахстані в 2025 році й об’єднує банківські послуги, платежі, інвестиції, страхування та лайфстайл-послуги в межах одного облікового запису.
Freedom Holding Corp. сьогодні — це екосистема з багатьох напрямків бізнесу, і брокерська діяльність — це лише одна з її частин.
— Днями з’явилася новина про придбання холдингом банку в Туреччині, трохи раніше були новини про можливий розвиток банку «Фрідом» у Франції. Яка ймовірність того, що ви інвестуєте в придбання українського банку в майбутньому?
Я переконаний, що цифрова екосистема, яку ми сьогодні створюємо в Казахстані разом із нашими міжнародними партнерами, може бути затребувана й в Україні. Це не лише цифровий банк, а й цифрова іпотека, онлайн-фінансування малого та середнього бізнесу, страхові послуги на основі великих даних, телекомунікаційна інфраструктура та сучасні центри обробки даних — тобто повноцінна фінансово-технологічна екосистема.
Якщо нам вдасться повернутися на український ринок, ми бачимо колосальний потенціал для інвестицій протягом кількох найближчих років, використовуючи накопичений досвід, найкращі практики та технологічні рішення, які вже довели свою ефективність у Казахстані. При цьому я впевнений, що це буде обмін досвідом у обох напрямках. Українська команда могла б не тільки використовувати наші напрацювання, а й суттєво вдосконалити продукти та сервіси власними ідеями та інноваціями.
— Ви оптиміст щодо України чи це діловий розрахунок?
Безумовно, я оптиміст. Я вірю, що навіть якщо країна втрачає частину інфраструктури, у сучасному світі завжди є можливість швидко надолужити згаяне, якщо зберігаються людський капітал, єдність і віра в майбутнє. Віра сама по собі здатна творити дива, і кому, як не українцям, про це знати.
З початку повномасштабної війни питання брокерського бізнесу з цінними паперами в Україні для нас відійшло на другий план. У перші місяці ми зосередилися на безпеці людей: організували релокацію співробітників до країн ЄС та Казахстану, робили все можливе, щоб виконати зобов’язання перед клієнтами, і водночас долучилися до гуманітарної допомоги.
З 2022 року ми підтримуємо проєкти, які допомагають людям і зміцнюють громадянську інфраструктуру. І продовжуємо цю роботу сьогодні, бо розуміємо: через кілька років після початку війни потреба в такій підтримці залишається високою. А може, й особливо високою.
Для нас це не просто благодійність. Це внесок у людський капітал та інфраструктуру майбутнього. Саме тому я зберігаю оптимізм. Я вірю, що після закінчення війни Україна відновлюватиметься, а бізнес стане одним із рушіїв цього процесу. І ми хочемо бути його частиною.
— Які конкретні благодійні проєкти реалізує Freedom?
З самого початку ми зосередилися на проєктах, що мають довгострокове значення. Співпрацюємо з Help Ukraine Center, фандрайзинговою платформою UNITED24, Superhumans Center, фондами «Твоя опора», «Діти Героїв», перерахувавши на їхні рахунки та рахунки інших українських благодійних фондів понад 14 млн євро.
У сфері освіти — відновили та модернізували 30 шкільних укриттів, обладнавши кожне з них системою вентиляції, опаленням та навчальними матеріалами. Створений нами CLUST Space у КПІ імені Сікорського — це перше в Україні цифрове укриття з коворкінгом, де одночасно можуть працювати й навчатися 500 осіб.
У медицині закупили обладнання для дитячих лікарень у Києві, Дніпрі та Миколаєві, профінансували реанімобілі для прифронтових районів, бо знаємо, що кожна година рятує життя. Фінансово долучилися до проєкту з відновлення зруйнованої обстрілами системи водопостачання в Миколаєві. Серед інших ініціатив — підтримка сімей з дітьми, які втратили батьків, закупівля гуманітарної допомоги.
— Які основні ризики у відновленні України ви бачите як бізнесмен?
Головний ризик, про який говорять багато хто, — це відтік людського капіталу. Багато молодих фахівців виїхали до Європи та США, і повернути їх буде непросто. Але якщо Україна створить умови для розвитку економіки та бізнесу, багато хто захоче повернутися. Ми це бачили всередині компанії: багато співробітників, незважаючи на наші пропозиції переїхати працювати до Європи, вирішили залишитися в Україні.
При цьому я вважаю, що масштаб цього ризику часто переоцінюють. У сучасному світі люди стають набагато мобільнішими. Багато хто здобуває освіту чи досвід роботи за кордоном, але зберігає свою ідентичність, зв’язки з країною та бажання бути їй корисними. Дуже ймовірно, що саме ці люди ще відіграють величезну роль у євроінтеграції та економічному відновленні України в найближчі роки.
Другий ризик — збереження геополітичної невизначеності. Навіть після закінчення війни інвестори уважно оцінюватимуть довгострокові ризики регіону, а напруженість може зберігатися роками. Але саме в такі періоди нерідко з’являються найкращі можливості. Менша конкуренція та високий попит на нові рішення створюють умови для появи справді великих компаній.
Я добре бачу, як такий підхід працює в Казахстані. Країна послідовно інвестує в освіту, розвиток людського капіталу та підприємництва як всередині країни, так і за кордоном, створює умови для технологічного бізнесу та залучення інвестицій. Це вже позначається на темпах зростання економіки — у 2025 році ми вперше випередили Росію за ВВП і зростаємо темпами 5–6%, тоді як світ — на рівні 2–3%. На мій погляд, саме такі довгострокові інвестиції визначають конкурентоспроможність держави через десять чи двадцять років.
— Зрештою, який головний урок ви винесли за останні кілька років?
Напевно, їх два.
Перший — геополітика, на жаль, виявляється сильнішою за економіку. Колись мені здавалося, що тісні, багаторічні економічні зв’язки, довіра, що формувалася роками, та величезна ціна дезінтеграції здатні запобігти великим конфліктам.
Другий урок — люди та системи значно стійкіші, ніж здається. Україна продовжує жити й працювати в умовах війни. Європа змогла адаптуватися до енергетичної кризи. Бізнес інвестує в розвиток навіть за умов високої невизначеності. Це змушує дивитися в майбутнє набагато спокійніше.
Підприємці не тікають від ризиків, а беруть на себе відповідальність і створюють стабільність: для співробітників, клієнтів, суспільства та держави. Ми знаємо ціну довіри й розуміємо цінність знань, праці та єдності.
Я впевнений, що після цієї війни Україна стане сильнішою, ніж була раніше. Це може здатися парадоксальним, але саме такі потрясіння іноді стають початком глибоких перетворень. Я бачу Україну як сучасну, незалежну країну з конкурентоспроможною постіндустріальною економікою, глибоко інтегрованою в європейський та світовий ринки.