Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ) мають намір посилити свою протиракетну оборону за рахунок нових пускових установок THAAD у третій конфігурації, вироблених американською компанією Lockheed Martin. Оновлення наземного компонента має підвищити стійкість однієї з ключових систем захисту держав Перської затоки від балістичних ракет. Про це повідомляють Dengi.ua з посиланням на публікацію Army Recognition.

Наразі ОАЕ мають у своєму розпорядженні два комплекси THAAD (Terminal High Altitude Area Defense), які використовуються як верхній ешелон багаторівневої системи протиповітряної та протиракетної оборони. Нижній рівень забезпечують, зокрема, комплекси Patriot. Нові пускові установки дозволять розширити наземну інфраструктуру THAAD, основу якої становлять радари великої дальності AN/TPY-2 та перехоплювачі, призначені для ураження балістичних ракет на кінцевій ділянці траєкторії.

Кожна пускова установка THAAD розрахована на вісім перехоплювачів. Вони знищують ціль за рахунок прямого кінетичного впливу за принципом «знищення цілі». У складі єдиної системи THAAD працює спільно з радаром AN/TPY-2 X-діапазону, а також засобами управління вогнем і зв’язку. При цьому Patriot відповідає за перехоплення загроз на менших висотах. Таке ешелонування дозволяє створити кілька можливостей для ураження однієї балістичної ракети до її влучання в об’єкт, що захищається.

Читайте також: «Сова» вирушає на полювання: ЗСУ отримали новий БТР із віртуальною реальністю

Як випливає з повідомлення про укладення контракту, опублікованого в США 13 серпня 2026 року, Lockheed Martin Space отримала додаткове фінансування за угодою HQ0147-19-C-5001 у рамках програми закордонних військових продажів ОАЕ. Вартість нової модифікації P00082 становить $211,435 млн, а загальна сума контракту після його оформлення сягнула $1,054 млрд. Роботи розраховані на період з серпня 2026 року по січень 2031 року. Замовником виступає Агентство протиракетної оборони США.

Ключовим елементом замовлення стане впровадження стандарту C3, пов’язаного з новою апаратною базою THAAD System Build 5.0. У бюджетних матеріалах MDA конфігурація 3 розглядається як частина програми оновлення комплексу. Вона передбачає заміну застарілого обладнання, усунення проблем із кібербезпекою та підвищення ремонтопридатності. Одночасно модернізуються програмні та апаратні компоненти, щоб зробити архітектуру THAAD більш модульною та сумісною.

До складу версії 5.0 також входять оновлення інтерфейсу Link 16 та інтеграція загального програмного забезпечення X-Band 6.0 для радара AN/TPY-2. Ці зміни мають зберегти можливості системи щодо виявлення та супроводу цілей на тлі мінливих характеристик балістичних загроз. MDA планувала вивести версію 5.0 разом з апаратними засобами конфігурації 3 на базовий рівень оперативних можливостей протягом 2026 року.

Одночасно США розробляють більш розподілену архітектуру THAAD. MDA працює над концепцією дистанційно керованої пускової установки з радіочастотним керуванням. Вона дозволить командним і зв’язковим елементам підтримувати зв’язок із пусковими установками, що знаходяться на відстані від основної позиції батареї. Такий підхід дає можливість збільшити площу прикриття та не зосереджувати всі пускові установки безпосередньо поруч із радаром і командним пунктом.

Для ОАЕ така схема має особливе значення через територіальне розміщення об’єктів, які необхідно захищати. Йдеться про авіабази, міста, порти, енергетичні та логістичні об’єкти, розташовані в різних районах країни.

Розвиток C3 також пов’язаний з американським проєктом ОАЕ щодо створення радара дальньої дії для виявлення та розпізнавання цілей, який було представлено у 2026 році. Запропонована архітектура передбачає дві станції управління вогнем і зв’язку THAAD C3, дві станції запуску та управління C3 TFCC, а також 12 передавачів Sentinel A4. Останні мають забезпечувати зв’язок у X-діапазоні та передачу перехоплювачам THAAD оновлених даних про цілі безпосередньо під час польоту.

Таким чином, мова йде не лише про модернізацію окремих пускових установок, а й про формування більш інтегрованої мережі, в якій виявлення цілей, передача даних, управління та розподіл пускових засобів стають не менш важливими елементами, ніж характеристики самих перехоплювачів.

З військової точки зору конфігурація 3 вписується в більш масштабну перебудову всього ланцюга бойового застосування THAAD. Розпорошення пускових установок потенційно дозволяє розширити зону ураження, гнучкіше розподіляти перехоплювачі залежно від напрямку атаки та підвищити стійкість батарей до концентрованого удару. Це особливо важливо під час масових запусків балістичних ракет з різних напрямків, коли необхідно одночасно прикривати кілька критично важливих районів і зберігати контроль над віддаленими вогневими позиціями.

Додаткову актуальність модернізації надає досвід експлуатації THAAD самими ОАЕ. 17 січня 2022 року еміратська система вперше, згідно з наявними даними, у бойових умовах перехопила балістичну ракету, запущену хуситами під час атаки на Абу-Дабі. Згодом регіональна ситуація стала ще складнішою. Під час протистояння з Іраном у 2026 році ОАЕ зіткнулися з численними атаками балістичними ракетами та безпілотниками по військових, енергетичних і цивільних об’єктах.

Цей досвід продемонстрував, що ефективність протиракетної оборони визначається не лише характеристиками радарів та перехоплювачів. Не менш важливою є здатність системи витримувати багаторазові атаки протягом тривалого періоду.

Тому особливого значення набувають запаси ракет-перехоплювачів. Одна пускова установка має вісім готових до застосування осередків, однак тривалість її ефективної роботи залежить від того, наскільки швидко можна поповнювати боєкомплект після серії бойових застосувань. При комбінованому використанні балістичних і крилатих ракет, а також безпілотників виникає проблема вичерпання запасів. В умовах затяжного конфлікту наявність достатньої кількості перехоплювачів стає практично настільки ж важливою, як і кількість розгорнутих пускових установок.

Ця проблема стосується не лише ОАЕ, а й американських сил, що перебувають у регіоні, оскільки різні оператори можуть спиратися на одну й ту саму промислову базу для поповнення запасів ракет.

У ширшому контексті попит на THAAD та його перехоплювачі пов’язаний із загальною ситуацією на Близькому Сході. У регіоні розташовано безліч потенційних цілей для балістичних ракет — від авіабаз і командних центрів до нафтогазової інфраструктури, портів і великих міст. Іран має найбільший і найрізноманітніший у регіоні арсенал балістичних ракет, а останні події продемонстрували можливість їхнього застосування у великих кількостях одночасно з різних напрямків.

Для країн Перської затоки це створює два взаємопов’язані завдання: розвивати системи, здатні своєчасно виявляти й уражати віддалені загрози, та водночас забезпечувати достатній запас перехоплювачів для тривалих бойових дій. Нові пускові установки THAAD C3 для ОАЕ відповідають саме цій тенденції. Вони мають розширити можливості розсіяного розгортання та підвищити живучість усієї оборонної мережі, водночас демонструючи ключову особливість сучасної протиракетної оборони регіону: її ефективність визначається не лише кількістю та можливостями пускових установок, а й глибиною запасів перехоплювачів.

Нагадаємо, Dengi.ua повідомляли, що американські концерни Raytheon і Lockheed Martin стурбовані можливістю передачі Україні ліцензії на виробництво ракет для Patriot через побоювання, що українська оборонна промисловість зможе не тільки їх удосконалити, а й налагодити серійне виробництво швидше й дешевше.

Крім того, Dengi.ua повідомляли, що під час українсько-американських навчань українські оператори дронів змогли виявити американські війська та бронетехніку й умовно знищити їх.