Данило Монін - один із небагатьох в Україні економічних експертів, який аргументовано критикує кожну владу, називаючи речі своїми іменами. І поки українцям розповідають про чергові успіхи в боротьбі з корупцією, видання Dengi.ua пробує розібратися в природі корупційної ренти, класифікувати її і з'ясувати, що необхідно зробити, щоб корупціонери у владі перестали паразитувати на економіці.

 

– В українських ЗМІ та соціальних мережах, коли йдеться про корупцію, можна почути словосполучення "корупційна рента". Воно здається інтуїтивно зрозумілим, однак, на думку видання Dengi.ua, потребує уточнення. Як ви вважаєте, що таке корупційна рента і які її види існують в Україні?

– З економічної точки зору рента - це дохід з капіталу, цінних паперів, майна або землі, що не вимагає від одержувача підприємницької діяльності. Рента ж корупційна - це рента посадових осіб, які використовують свою посаду для особистого збагачення.

На мою думку, в Україні можна класифікувати шість видів корупційних рент. Перша - це контроль за державними підприємствами та видачею ліцензій. Друга - купівля товарів і послуг через бюджет. Третя - завищення вартості обслуговування взятих кредитів, це більше стосується Мінфіну. Четверта - регуляторна рента. П'ята - рента з тіньової економіки. Шоста - неприкритий бандитизм із використанням функцій держави.

«Члени наглядових рад отримують астрономічні зарплати і за це «не помічають» витівок топ-менеджменту»

– Давайте детальніше поговоримо про кожну корупційну ренту окремо, як вона формується і хто є її кінцевим бенефіціаром. Упевнений, це буде цікаво нашим читачам...

– Перша - рента від контролю за державними підприємствами. Українські правлячі еліти практично завжди домовлялася, кому дістанеться яке підприємство, і хто контролюватиме які сектори економіки. Своєрідний тіньовий коаліційний договір між силами, які впливали на формування уряду і роботу окремих міністерств. Цим договором визначалося, скільки ренти надходитиме з конкретних підприємств і як вона розподілятиметься між інтересантами.

Сьогодні на держпідприємствах працюють наглядові ради, де засідають "заслужені пенсіонери" із західних країн. Якщо ви думаєте, що це якось заважає українським елітам отримувати корупційну ренту, ви сильно помиляєтеся. Члени наглядових рад отримують астрономічні зарплати і за це "не помічають" усіляких витівок топ-менеджменту. Згадайте як було в "Нафтогазі", коли керівництво компанії виписувало собі премії в десятки мільйонів доларів. Контроль зацікавлених еліт над держпідприємствами триває, незважаючи на бадьорі звіти влади про зниження рівня корупції в держсекторі, а отже, триває грабіж української держави.

– Як працює корупційна рента в публічних закупівлях? Як відомо, в Україні є система "Прозорро", яка визнана успішною, зокрема нашими західними партнерами. Впровадження цієї системи об'єктивно призвело до зниження корупції у сфері закупівель...

– З приходом "Прозорро" корупції в публічних закупівлях стало менше, але корупційна рента не зникла. Причому, її масштаби досі значні. Не в останню чергу через те, що українська держава закуповує відносно багато товарів і послуг. Для порівняння: у США обсяг таких закупівель становить 6-7% ВВП на рік, в Україні - 10% ВВП. Можливо, після закінчення війни, ця цифра зменшиться, але не зменшиться бажання керівників держструктур і держкомпаній "заробляти" на тендерах.

Стандартна схема реалізації корупційної ренти в публічних закупівлях полягає в тому, що особи, які приймають рішення, часто використовують свої ж контори або діють за попередньою змовою з керівниками конкретних компаній. І та й інша сторона добре знають, як обдурити "Прозорро". У результаті під виглядом прозорості тендерів виходить легалізований "розпил" грошей, що виділяються на закупівлі.

Часто тендери готують під конкретного продавця. Навіть якщо раптом перемагає "неугодна" компанія, їй створюють нестерпні умови роботи, щоб у підсумку не платити гроші або розірвати контракт. Зі "своїми" компаніями протилежна ситуація: тут вам і необґрунтовано високі передоплати, і завищення вартості послуг. Згадайте хоча б "яйця по 17 грн". На місцевому рівні аналогічна ситуація: "свої" компанії кладуть плитку, займаються ремонтами, прокладають дороги, будують, попередньо "вигравши" відповідні тендери в "Прозорро".

– Згідно з вашою класифікацією, завищення вартості обслуговування запозичень - третій вид корупційної ренти. Чесно кажучи, не пам'ятаю, щоб хтось із чиновників від держфінансів поніс відповідальність за подібні порушення/злочини. Наскільки актуальна ця проблема сьогодні, в умовах війни?

– Корупційна рента, пов'язана з обслуговуванням боргів, почала процвітати десь після 2015 року, після афери з "варантами Яресько". Тоді українцям сказали, що внаслідок реструктуризації Україні спишуть частину зовнішнього боргу, однак за фактом було організовано рентну схему, прив'язану до зростання української економіки. І питання не тільки в збагаченні власників варантів, а ще й у тому, які "бонуси" за таке антиукраїнське рішення могли отримати відповідальні керівники з української сторони.

Дуже сумнівною, з моєї точки зору, була ситуація із запозиченнями перед війною. Тоді уряд розміщував євробонди по 8-10% річних. Це було невиправдано дорого, що цілком може навести на думку про наявність можливого корупційного відкату. Аналогічна схема зараз працює з депозитними сертифікатами НБУ. Регулятор формує завищену ставку, яка дає можливість банкам отримувати надприбутки, а держава отримує вищу вартість обслуговування внутрішнього боргу.

Раніше депозитні сертифікати були фактично грошима останньої надії. Використовуючи їх, банки могли заморозити гроші, не видані у вигляді кредитів бізнесу, під 2-3%. Зараз за облікової ставки 15,5% НБУ готовий платити банкам, які купили депозитні сертифікати, за ставкою 19%. Згідно зі звітом Нацбанку, чистий прибуток банків за підсумками першого кварталу 2025 року становив 50 млрд грн, з такими темпами за підсумками року він може зрости до 250 млрд грн. Крім того, банки активно заробляють на ОВДП, де, на мій погляд, ставки прибутковості також необґрунтовано завищені. Я практично впевнений, що хтось носить в НБУ "зелені валізки", щоб схема на сертифікатах і ОВДП процвітала, і "доїла" бюджет на суму 100-300 млрд грн щорічно.

«Бізнес розуміє, що сьогодні легше домовиться, ніж іти проти влади»

– На 34-му році незалежності бізнес продовжує скаржитися на проблеми з регуляторкою. Таке враження, що це одна з улюблених тем українських чиновників, хоча влада постійно рапортує про успіхи у спрощенні ведення бізнесу в Україні. Що можете сказати щодо так званої регуляторної ренти?

– На мою думку, регуляторна рента - це справжній бич нашої економіки. Практично будь-яке відомство створює свої вимоги і намагається "засунути" в законодавство штрафи для бізнесу за їх невиконання. Нерідко вимоги практично нездійсненні, як, наприклад, у сфері охорони праці. Ясна річ, що якщо ти легально платиш штрафи, то доходи йдуть до бюджету, але чиновники пропонують варіант "домовитися", щоб не платити або заплатити менше. Причому штрафи спеціально робляться великі, щоб мотивація не платити, а "домовитися" була вищою. У цьому сенсі система регулярних перевірок бізнесу по суті є системою стягування корупційної ренти.

Що більше ти на світлі, то більше до тебе уваги перевіряльників, і то вищий тиск, щоб ти заплатив ренту, інакше чиновники створять бізнесу проблеми. Деякі компанії, відчуваючи, що не можуть виконати всі вимоги держави, і не бажаючи платити ренту, йдуть у тінь. Таким чином формується потужний пласт тіньової економіки.

– А після переходу в тінь починається тіньова рента?

– Точно так, на тіньовому боці на бізнес чекають не чисті на руку податківці, правоохоронні органи, силовики та митники, які за право працювати в тіні й отримувати прибуток призначають свою тіньову ренту. Яскраві приклади - сигаретний бізнес і контрабанда товарів з-за кордону без сплати ПДВ та акцизів.

Статистичні дані показують, що збори ПДВ під час війни нижчі за планові та довоєнні. Хоча є два фактори, які теоретично повинні були впливати у зворотний бік: 1) споживання домогосподарств зросло, оскільки люди проїдають запаси; 2) відшкодування ДПС через падіння експорту впало з 3-4% ВВП до 2% ВВП, але результат зборів поганий. І блокування ПДВ-накладних тільки шкодять і формують додаткову корупційну ренту.

– Тіньова рента виглядає як сестра-близнюк останнього виду корупційної ренти за вашою класифікацією - неприкритого бандитизму під прикриттям функцій держави. Ми говоримо про "маски-шоу", рейдерство і рекет з боку людей у погонах?

– Усе перераховане вами щодо бізнесу має місце. На жаль, війна не стала чинником обмеження свавілля проти підприємців. Нещодавно чув такий приклад: одна зі спецслужб конфіскувала в підприємця обладнання, після чого власник компанії отримав послання - якщо протягом тижня не привезеш $350 тис., обладнання не повернуть. Інший приклад: на одну із заправок приїхали поліцейські і кажуть, дайте нам 20 тис грн, інакше ми влаштуємо вам проблеми. По суті, бізнес сьогодні стикається з чистим бандитизмом з боку тих, хто дав присягу захищати закон і справедливість. Лихі 90-ті давно минули, єдиним впливовим ОЗУ в Україні залишилася держава в особі корумпованих правоохоронців і силовиків. Кінця і краю всього цього бардаку не видно.

– Як змінилася корупційна рента в Україні з початку великої війни?

– Спочатку ренти стало менше, оскільки всі чиновники і частина силовиків розбіглися, перевірок не було. Однак потім, коли стало зрозуміло, що Україна встояла, корупціонери повернулися, а з ними повернулася і корупційна рента. Нові тіньові потоки були сформовані за рахунок тих, хто хотів ухилитися від мобілізації та/або незаконно виїхати з країни, незважаючи на обмеження воєнного стану. Ще одна зміна корупційної ренти пов'язана із запровадженням санкцій проти компаній і фізичних осіб, зокрема громадян України. Особисто для мене не всі із запроваджених санкцій виглядають зрозумілими та обґрунтованими. Напевно, найкраще це питання обговорити після закінчення війни, тому що сьогодні повна інформація з цієї теми недоступна.

Загалом, як на мене, влада стала значно жорсткішою. Подивіться хоча б на бізнес-асоціації та бізнес-об'єднання, їхній голос не лунає так голосно, як слід було б на тлі беззаконня, яке коїться проти бізнесу. А все чому? Тому що вони розуміють, що сьогодні легше домовиться, ніж іти проти влади. На незгодних можуть чекати позапланові перевірки та купа інших проблем. Рятує, мабуть, тільки публічність. Наприклад, на власника Монобанку Гороховського непросто "наїхати", а на нікому невідомого бізнесмена середньої руки - легко. Тож в умовах, коли влада майже відкрито орієнтована на отримання корупційної ренти, тиша не завжди може вберегти бізнес від уваги корупціонерів від держави.

– У скільки ви оцінюєте річний обсяг корупційної ренти в Україні?

– Точні розрахунки провести досить складно. За моїми оцінками, корупційна рента щорічно коштує Україні щонайменше 5% ВВП, у цифрах 2024 року - це 400 млрд грн.

«Україна почне втрачати людей, розчарованих у відсутності перспектив»

– Що потрібно зробити, щоб ці гроші пішли не в кишені зацікавлених чиновників і "своїх" бізнес-структур, які освоюють бюджетні кошти, а були інвестовані в розвиток оборонного, економічного та людського потенціалу України?

– З моєї точки зору, для цього нам потрібне перезавантаження, зокрема, новий парламент, готовий спрощувати закони і прибирати зайві регуляції. Також нам потрібен новий Податковий кодекс, значно спрощений, який мінімізує вплив силовиків на бізнес. У цій же логіці необхідно розформувати всілякі "беби" разом із підрозділами силових структур, які контролюють економіку. На додачу до всього необхідно мінімізувати державні видатки та мінімізувати присутність держави в економіці (крім сектору оборони). І, нарешті, потрібно почати реально саджати корупціонерів, на тривалі терміни, щоб знизити привабливість корупційної ренти серед держчиновників. Що стосується перевірок бізнесу, то я б їх узагалі скасував. Альтернативний варіант - скасувати всі перевірки на 5 років і радикально урізати бюджети всім структурам, які перевіряють, а більшість взагалі закрити.

– На вашу думку, наскільки ефективним буде відновлення економіки України за збереження нинішньої системи корупційної ренти?

– Економіка - самовідновлювальний механізм, тому так чи інакше вона буде відновлюватися, пристосовуючись до наявних реалій. Питання, звісно, у швидкості та якості такого відновлення. Проте, якщо нинішній корупційний консенсус збережеться, Україна почне стрімко втрачати людей, остаточно розчарованих у відсутності перспектив. Міграція населення, на мій погляд, може стати найбільшою проблемою для післявоєнного відновлення економіки. Люди виїжджатимуть, якщо зрозуміють, що навіть велика екзистенціальна війна з росією не змогла змінити прагнення правлячих еліт отримувати корупційну ренту. Еліти мають обрати: рятувати Україну чи покласти в кишеню ще кілька мільярдів доларів, а за кілька років втратити не тільки потоки, а й країну.

 

В'ячеслав Калугін – шеф-редактор Dengi.ua