Якщо дитина володіє квартирою або певною часткою в ній, батьки не можуть самостійно прийняти рішення про продаж такого майна. Закон передбачає спеціальний порядок розпорядження дитячою власністю. Основна вимога — угода не повинна порушувати майнові та житлові права дитини. Про це повідомляють Dengi.ua з посиланням на роз’яснення «Судово-юридичної газети».

З травня 2026 року в Україні діють оновлені правила укладення угод в інтересах малолітніх та неповнолітніх. Закон № 4824-IX вніс зміни до Сімейного та Цивільного кодексів і уточнив, у яких випадках для розпорядження майном дитини необхідний дозвіл органу опіки та піклування, а також згода другого з батьків.

Читайте також: Доставка батька з дитиною до ТЦК: чи є такі дії законними

Якщо дитина володіє квартирою або її частиною

Право власності на житло дитина може отримати, наприклад, у результаті спадкування, дарування або іншим передбаченим законом способом. При цьому співвласниками квартири можуть одночасно бути дитина, її батьки та інші особи.

Сам факт того, що батьки є законними представниками дитини, не дає їм можливості вільно розпоряджатися нерухомістю, що належить їй. Будь-які угоди повинні враховувати інтереси неповнолітнього та відповідати встановленій законом процедурі.

Таким чином, якщо сім’я має намір продати квартиру, у якій дитині належить частка, необхідно враховувати її право власності та отримати відповідні дозволи.

Що потрібно враховувати при розпорядженні майном малолітньої особи

Стаття 177 Сімейного кодексу України передбачає, що батьки, усиновлювачі або опікун розпоряджаються майном малолітньої дитини без спеціальної довіреності. При цьому вони зобов’язані забезпечувати його збереження та використовувати майно в інтересах дитини. Якщо дитина здатна самостійно визначати свої потреби та інтереси, їх також необхідно враховувати.

Однак у передбачених законом випадках для розпорядження майном дитини потрібен дозвіл органу опіки та піклування.

Такий дозвіл, зокрема, необхідний, якщо йдеться про відмову від майнових прав малолітньої дитини, включаючи речові права на нерухомість, що підлягають державній реєстрації. Також без дозволу не можна брати на себе письмові зобов’язання від імені дитини.

Окремі вимоги встановлені щодо нерухомості. Батьки або опікун не мають права без згоди органу опіки укладати угоди з житловою нерухомістю та земельною ділянкою під нею, якщо малолітня дитина є їх власником або користувачем.

Дозвіл також потрібен при відчуженні майна, що належить дитині. До таких операцій належать продаж, дарування, обмін, передача майна до статутного капіталу юридичної особи або до кооперативу. Крім того, без відповідного дозволу не можна розділити нерухомість, виділити її частину або передати об’єкт у заставу чи іпотеку.

Зазначені вимоги поширюються не тільки на готове житло, а й на об’єкти незавершеного будівництва, майбутню нерухомість та інше цінне майно дитини, наприклад транспорт.

При цьому законодавство передбачає виняток. Якщо малолітня дитина отримує майно безоплатно, зокрема нерухомість, якою вона користується, окремий дозвіл органу опіки для такої угоди не потрібен.

Продаж нерухомості малолітньої дитини також не означає автоматичного отримання дозволу. Перед цим проводиться перевірка, яка може тривати до місяця. Дозвіл видається лише в тому випадку, якщо держава може гарантувати збереження за дитиною права на житло.

Якщо дитині від 14 до 18 років

Для неповнолітніх віком від 14 до 18 років Закон № 4824-IX встановив окремий порядок. Навіть якщо підліток є власником квартири або її частини, він не може самостійно розпоряджатися нерухомістю без дотримання передбачених законом умов.

Наприклад, якщо 16-річному належить квартира або частка в ній і власники хочуть її продати, однієї згоди самої дитини недостатньо. Потрібні згода законних представників та дозвіл органу опіки та піклування.

Як і у випадку з малолітніми, діє виняток щодо безоплатного набуття майна. Якщо неповнолітній безоплатно отримує у власність майно, у тому числі нерухомість, якою він користується, дозвіл органу опіки для такої угоди не потрібен.

Що говорить судова практика

Верховний Суд раніше розглядав справу № 754/14960/20, пов’язану з часткою дитини у квартирі. Малолітньому належала 1/40 нерухомості — площа становила близько 1,805 кв. м, а виділити її в окреме приміщення було неможливо. Крім того, дитина фактично не користувалася квартирою.

Інші співвласники хотіли припинити право дитини на цю частку та запропонували виплатити її вартість. На депозит суду було внесено 32 375 грн. Суд першої інстанції позов задовольнив і припинив право дитини на 1/40 квартири, визначивши внесені кошти як компенсацію.

Апеляційний суд з таким рішенням не погодився і скасував його. Одним із аргументів стала відсутність у дитини іншого житла, що належить їй на праві власності. Крім того, матеріали справи не містили висновку органу опіки та піклування щодо припинення права дитини на частку.

Верховний Суд наголосив, що невеликий розмір частки та можливість виплатити дитині грошову компенсацію самі по собі не є підставою для автоматичного припинення її права власності. Суд зобов’язаний встановити, чи не спричинить таке рішення істотної шкоди інтересам дитини.

За відсутності необхідного висновку органу опіки апеляційний суд, як зазначив Верховний Суд, може самостійно запросити відповідний документ.

У підсумку Верховний Суд скасував ухвалу апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд. При цьому суду належить з’ясувати, як припинення права дитини на частку позначиться на її майнових та житлових правах.

Крім того, Dengi.ua повідомляли про те, як відновити права на нерухомість у разі втрати документів.

Dengi.ua також писали про те, чим відрізняються сертифікат «єВідновлення» та житловий ваучер і як їх отримати.