ММР — технологія найближчого майбутнього, яка лише починає впроваджуватися у світі. Для пошкодженої війною енергосистеми України вона може стати у пригоді, але питання щодо економічної ефективності та безпечності малих модульних реакторів досі залишаються.
Коли в Україні заговорили про ММР
За визначенням МАГАТЕ, малі модульні реактори (ММР) — це сучасні ядерні реактори потужністю до 300 МВт електроенергії, чиї компоненти та системи можуть бути виготовлені на заводі, а потім цілісною конструкцією доставлені на місця установки. ММР здатні виробляти велику кількість чистої енергії, а їхніми ключовими характеристиками є:
- малі розміри — у декілька разів менші за традиційні реактори;
- модульність — реактори можна збирати на заводі і транспортувати як єдине ціле до місця розміщення;
- реакторний принцип дії — завдяки ядерному розщепленню відбувається вироблення тепла з метою отримання енергії.
В Україні дискусія про ММР фактично стартувала у 2017 році, коли засновник Holtec International Кріс Сінг запропонував Президенту Петру Порошенку створити хаб для поширення технологій і виробництва обладнання на українських підприємствах. У лютому 2018-го НАЕК Енергоатом та Holtec підписали меморандум про ліцензування будівництва SMR-160 (160 МВт) та часткову локалізацію виробництва. У березні директор Науково-технічного центру Енергоатома Микола Власенко заявив Mind, що ММР можуть вирішити проблему дефіциту маневрених потужностей об'єднаної енергосистеми України.
Читайте також: Трамп скасував субсидії та податкові пільги для вітрової та сонячної енергетики
У 2019-му Енергоатом, Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки (ДНТЦ ЯРБ) та Holtec створили міжнародний консорціум для впровадження SMR-160 в Україні. Тодішній президент Енергоатому Юрій Недашковський наголосив, що технологія замінить застарілі вугільні станції чистою енергією. У 2020-му ДНТЦ ЯРБ і NuScale підписали угоду про оцінку впровадження її реакторів в Україні.
У 2021-му Президент Володимир Зеленський заявив про намір країни перейти до ММР. Голова Енергоатому Петро Котін назвав переваги: гнучкість, низькі викиди, швидке будівництво, окупність і сумісність з відновлюваними джерелами енергії. Того ж року Енергоатом та NuScale підписали меморандум про взаєморозуміння.
Таким чином, період 2017–2021 років став стартом офіційної дискусії про ММР в Україні.
Невдачі, успіхи та глобальна гонка ММР
Сучасна технологія ММР активно почала розвиватися наприкінці XX на початку XXI століття, коли на ринок вийшли як великі корпорації, так і нові гравці з інноваційними проєктами. МАГАТЕ координує зусилля держав-членів щодо їх створення. За даними організації, нині у світі розробляється понад 80 проєктів на різних стадіях.
Однак у цієї технології є й відомі невдалі приклади:
Gen4 Energy: у 2009-му Hyperion Power Generation представила модульний реактор Hyperion Power Module (25 МВт). У 2012-му компанія стала Gen4 Energy, а розробка отримала назву Gen4 Module. У 2016-му Gen4 не отримала грант від Міненерго США і, за даними PitchBook, припинила діяльність у 2018-му;
Babcock & Wilcox (B&W): у 2009-му компанія анонсувала реактор mPower (125 МВт) і в 2012-му отримала грошову підтримку Міненерго США. Проте у 2014 році, зазнавши збитків і втративши фінансування, проект було призупинено, а у 2017 році остаточно закрито через нестачу коштів.
Більш-менш успішними компаніями є:
GE Vernova Hitachi Nuclear Energy: у 2019-му реактор BWRX-300 (300 МВт) подали на передліцензійний процес до Комісії з ядерного регулювання (NRC), який триває донині. У 2021-му канадська Ontario Power Generation (OPG) обрала цю технологію для розміщення на атомній електростанції в Дарлінгтоні. У 2023-му BWRX-300 завершив першу і другу фази процесу перевірки проєкту постачальника (VDR) Канадської комісії з ядерної безпеки (CNSC). У 2025-му було схвалено будівництво першого з чотирьох блоків у Канаді. Експлуатація очікується в 2029-му, а загальна вартість проєкту — $15,1 млрд. Також попередні угоди з впровадження BWRX-300 укладені в Польщі, Словаччині, Естонії, Фінляндії, Швеції, США;
Holtec International: у 2010-му представлено SMR-160 (160 МВт). У 2020-му розпочато переговори з NRC щодо ліцензування проєкту, але у 2023-му процес зупинено і натомість розпочато для оновленого SMR-300 (300 МВт). У 2022-му укладено угоду про впровадження SMR-160 у Чехії, а у 2023-му у Великій Британії розпочато процедуру оцінки проєкту (GDA), спершу для SMR-160, але згодом зміненого на SMR-300. У 2025-му Holtec запустила програму “Місія 2030” з впровадження SMR-300 у США на майданчику Palisades у штаті Мічиган;
NuScale: на початку 2000-х вченими Університету штату Орегон (OSU) та компанією Nexant спроєктовано ММР на 45 МВт. У 2007-му OSU надала права NuScale Power на розробку, і вже у 2017-му NRC почала процес сертифікації. Він успішно завершився у 2023-му і ММР від NuScale поки єдиний отримав підтримку від NRC. У 2025-му сертифікацію отримала також покращена версія реактора на 77 МВт. Попри успіхи, у 2023-му було скасовано будівництво ММР у штаті Юта, на яке Міненерго витратило $1,35 млрд. Основні причини: очікувана вартість електроенергії зросла з $58 до $89 за МВт-год, тому не вдалося залучити достатньо клієнтів. Втім, сьогодні NuScale має угоди на впровадження ММР з Румунією, Польщею, Південною Кореєю, США (Огайо, Пенсильванія).
Також варто згадати про ММР від Rolls-Royce (470 МВт), який наразі проходить сертифікацію у Великій Британії для подальшого впровадження у країні. У національному конкурсі він випередив проєкти Holtec та General Electric. Також варто відзначити AP300 (300 МВт) від Westinghouse, що очікує сетифікації від NRC до 2027 року. Крім того, за даними МАГАТЕ, з 2020-го у Росії функціонує плавуча АЕС “Академік Ломоносов” з двома двома реакторами КЛТ-40С по 35 МВт, а в Аргентині будується прототип CAREM-25 (25 МВт).
Читайте також: У Франції виробники почали платити споживачам за спожиту електроенергію
Таким чином, сьогодні у світі активно впроваджуються технології ММР, хоча процеси ліцензування тривають досить довго. Як пояснив Dengi.ua співзасновник Асоціації фахівців атомної промисловості Максим Пишний, це пов’язано з тим, що після трагедій у Чорнобилі та Фукусімі нормативні акти, що регулюють розвиток та роботу атомної енергетики, стали більш жорсткими.
“Регулятор повинен повністю переконатися, що технологія безпечна. Зрозуміло, що Westinghouse, Rolls-Royce, General Electric відомі, перевірені компанії, проте є маловідомі, які хочуть собі там щось будувати. Я не уявляю, як їх можна пропускати по швидкій процедурі”, — підкреслив експерт.
Водночас у коментарі Dengi.ua співзасновниця ГО “Антикризовий експертний ядерний центр України” Ольга Кошарна зауважила, що держави мають різні системи регулювання радіаційної безпеки. Якщо у США все досить зарегульовано, то у Великій Британії з цим набагато простіше.
Як пише CNBC, у травні 2025-го президент США Дональд Трамп видав чотири накази, які мають скоротити регулятивні вимоги і прискорити видачу ліцензій NRC.
Україна та ММР: що маємо сьогодні
Розмови про впровадження ММР в Україні йдуть на тлі втрати 9 ГВт генерації електроенергії (за словами експрем'єр-міністра Дениса Шмигаля у 2024-му) через ракетні обстріли РФ. Ще у 2022-му США вперше запропонували Україні допомогу у впровадженні ММР. За словами президента Зеленського, поки йдеться про декілька пілотних проєктів, адже головним пріоритетом української влади залишається відновлення і захист наявної енергомережі. Упродовж 2022-2025 років Енергоатом підписав угоди щодо впровадження ММР з такими компаніями: Westinghouse, Rolls-Royce, EDF, Holtec та ARC Clean Energy.
У відповідь на запит Dengi.ua Міненерго (МЕУ) зазначило, що ММР регулюються чинними законами України у сфері ядерної енергії. Зміни до них будуть вноситися з огляду на нові дані про реактори та пілотні запуски в Україні. Впровадження цих технологій передбачено “енергетичною стратегією України до 2050 року”, оскільки це відповідає цілям “зеленого курсу” ЄС. Також у МЕУ пояснюють, що наразі Чорнобильська зона розглядається для розміщення ММР через наявну енергетичну інфраструктуру на базі ЧАЕС, доступ до технічної води, вільні території та потенціал для розвитку регіону. Фінансування розвитку ММР відбуватиметься за допомогою кредитних коштів та коштів НАЕК Енергоатом.
Проте в компанії розповіли Dengi.ua, що джерела фінансування наразі невідомі і будуть визначені на етапі техніко-економічного обґрунтування. До того ж поки невідомо, де зберігатиметься відпрацьоване паливо з ММР. В Енергоатомі також окреслили основну роль ММР в енергоситемі України — заміщуючі потужності для ТЕС та скорочення викидів вуглецю. Також компанія зазначила, що впровадження перших ММР в Україні очікується після 2030-го і поки невідомо, який це буде тип реактора. Водночас регулюванням ММР займатиметься виключно МЕУ.
Читайте також: "Укренерго" повертає борги: деталі
Експерт Пишний вважає, що працюючий ММР може з’явитися в Україні у 2032-33 роках за умови наявності офіційних клієнтів для цієї технології. На думку Кошарної, Україна насамперед має простежити, як працюватимуть перші комерційні реактори в інших країнах, а вже потім вирішувати щодо впровадження у себе. Обидва експерти переконані, що перспективи розвитку ММР в Україні лежать лише в площині приватних інвестицій, адже держава зосередиться на відновленні та продовженні експлуатації великих АЕС. Експерти також переконані, що для впровадження ММР необхідні зміни до українського законодавства, але наразі цим ніхто не займається.
Переваги і недоліки ММР
На думку Ольги Кошарної, перевагами ММР є мобільність, менші витрати на будівництво у порівнянні з великими АЕС, а також гнучкість.
“ММР можна використовувати для балансування і регулювання. Тобто збільшити потужність, зменшити. Українські великі АЕС так маневрувати не можуть”, — наголосила вона. За словами Кошарної, важливими є дублюючі, пасивні системи захисту, коли при надзвичайній ситуації навіть не треба втручання людини.
На думку Максима Пишного, маневреність є вагомою перевагою ММР, що дозволяє ідеально поєднувати їх із іншою “зеленою генерацією”.
“Цими реакторами можна заміняти ТЕС, що економічно вигідно, оскільки вся необхідна інфраструктура вже є. Також не треба відновлювати знищені чи пошкоджені станції. Крім того, ММР можна будувати ближче до заводів, міст”, — підкреслив він.
Також ММР можуть надати цілий комплекс послуг бізнесу через їхню інтеграцію у виробничі цикли. Серед недоліків технології Пишний називає ціну, але зауважує, що це дискусійне питання. Адже будівництво ММР триває менше за традиційні АЕС і відповідно комерційна експлуатація відбувається швидше.
Таким чином, Україна точно не стане піонером у впровадженні ММР. Перші пілотні проекти покажуть, наскільки ефективною є ця технологія в умовах української енергосистеми. Певна невизначеність нашої влади щодо впровадження ММР може свідчити не тільки про загальну обережність щодо нової технології, а й про відсутність стратегічного бачення розбудови нової архітектури української енергетики після війни. Не варто також забувати, що ММР – це глобальний лобістський проект, де обертаються великі гроші. Тому остаточний вибір компаній-партнерів залежатиме не тільки від економічних показників ММР, а й від зовнішньополітичних домовленостей України.
У наступних публікаціях Dengi.ua разом з експертами продовжать вивчення теми впровадження ММР в Україні.
Раніше ми писали, що Кабінет Міністрів України створив Координаційну раду з питань розвитку біоенергетичного потенціалу сільського господарства.
Також ми вже писали, що у липні 2025 року Україна наростила експорт електроенергії на 16% порівняно з червнем до 282,2 тис. МВт-год, імпорт - на 24,7% до 257,7 тис. МВт-год.