Зазвичай, коли чоловіка силою затримали представники ТЦК, кілька діб ігнорували накази про звільнення та мобілізували після фіктивної ВЛК, здається, що шляху назад вже немає. Навіть коли суд стає на бік призовника і визнає дії військкомів незаконними, виникає новий бар'єр — «незворотність призову», через що людина все одно залишається у війську. Утім, як показує свіжа судова практика, навіть із цього глухого кута, схоже, є вихід.
Про колізії в законі та можливість успішно вирватися з цієї юридичної пастки пише SUD.UA, а Dengi.ua вибрали найголовніше з матеріалу.
Чотири доби ізоляції та ігнорування рішення суду
Історія почалася з того, що невідомі особи силоміць доставили чоловіка до районного ТЦК. Там його утримували чотири доби без жодного зв'язку із зовнішнім світом, адже телефон одразу відібрали. Коли в ситуацію втрутився адвокат і домігся рішення суду (від 26 листопада 2024 року) про негайне звільнення незаконно затриманого, посадовці ТЦК цей наказ проігнорували. Витягти чоловіка з будівлі змогла лише слідчо-оперативна група поліції, яка зафіксувала факт незаконного утримання, що стало підставою для відкриття двох кримінальних справ: за незаконне позбавлення волі (ст. 146 ККУ) та за невиконання судового рішення (ст. 382 ККУ).
Фіктивна медкомісія та головні висновки суду
Розглядаючи цю справу (№ 160/6554/25), Дніпропетровський окружний адміністративний суд виявив низку грубих порушень у діях військкомату:
Читайте також: Чи може ТЦК провести адмінзатримання вдома: роз'яснення юристів
- ВЛК існувала лише на папері. Чоловік фактично не проходив медкомісію, не мав при собі медичних документів і відмовився від огляду. ТЦК зі свого боку не надав жодних доказів, що взагалі направляв його на обстеження чи запитував дані про здоров'я з медичних реєстрів.
- Безпідставне затримання. Представники ТЦК так і не змогли пояснити суду, на якій законній підставі вони утримували людину з 23 по 27 листопада 2024-го — до моменту видання наказу про призов.
- Відсутність повістки. Оскільки чоловікові не вручали повістку чи мобілізаційне розпорядження, у нього не було законного обов’язку прибувати туди.
- Перевищення повноважень. Районний ТЦК самовільно відправив чоловіка до військової частини, хоча за законом такі дії — компетенція обласних центрів комплектування.
Зрештою, суд постановив: якщо ТЦК не може надати документи, які мали б передувати призову (повістку чи розпорядження), подальші дії щодо мобілізації є неправомірними.
Пастка «незворотності»
Суд першої інстанції визнав дії ТЦК протиправними, але відмовився звільняти чоловіка зі служби. Судді послалися на попередню практику Верховного Суду щодо так званої «незворотності призову». Тобто щойно особу зарахували до списків військової частини, вона стає військовослужбовцем, а в профільному законі серед підстав для демобілізації немає такого пункту, як «незаконний призов».
Виникла правова колізія: людину мобілізували з порушеннями, але законно відпустити додому нібито не можуть. Звільнення можливе лише за умов, передбачених ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу», проте це шлях до низки подальших позовів і судової тяганини.
Конституція вища за бюрократію
Зламати цю систему вдалося в Третьому апеляційному адміністративному суді. Колегія суддів заявила, що судова система не може закривати очі та залишати громадянина у війську, якщо весь процес його призову був ланцюгом правопорушень (зокрема, незаконне утримання та проведення ВЛК без жодних аналізів перед самою відправкою).
Апеляція відкинула аргументи про «незворотність» і створила важливий прецедент. Судді пояснили свою позицію так:
Наслідок скасовується разом із першоджерелом. Проходження служби — це прямий наслідок наказу про мобілізацію. Якщо сам наказ ТЦК незаконний, то й тримати людину в частині неправомірно.
Читайте також: В Україні змінять мобілізацію тих, хто в розшуку ТЦК: подробиці
Право на свободу — у пріоритеті. Те, що в законі прямо не прописано звільнення через «незаконну мобілізацію», не є перешкодою. Суд спирався на норми Конституції України та Європейської конвенції, які мають вищу юридичну силу:
- Ст. 29 Конституції та ст. 5 Конвенції з прав людини. Вони гарантують право на свободу. Утримання в армії людини, яку туди силоміць і незаконно заштовхали, суд визнав триваючим порушенням права на свободу.
- Ст. 13 Конвенції. Передбачає право на ефективний засіб захисту. Суд має не просто визнати помилку ТЦК на папері, а й реально припинити порушення. В цьому випадку єдиний вихід — демобілізація.
- Ст. 8 Конституції. Органи влади не можуть діяти свавільно і видавати очевидно протиправні акти.
У підсумку суд зобов'язав військову частину звільнити призовника та виключити його зі списків особового складу.
Військова частина спробувала оскаржити своє зобов'язання відпустити чоловіка і подала касацію до Верховного Суду наприкінці 2025 року. Проте зробили вони це недбало: не сплатили судовий збір і не надіслали копії документів іншим учасникам.
Читайте також: Мобілізація пенсіонерів: чи забирають в армію чоловіків, старших за 60 років
Верховний Суд дав військовим час на виправлення помилок (повідомлення доставили в електронний кабінет частини ще 11 грудня 2025 року). Проте жодної реакції не послідувало. Зрештою, 26 січня 2026 року Верховний Суд просто повернув касаційну скаргу. Таким чином, наказ про призов скасовано, а військову частину юридично зобов'язано звільнити громадянина від служби.
Як ми писали раніше, у додатку «Резерв+» тимчасово призупинили роботу окремих сервісів, які вимагають підтвердження даних про інвалідність через інші державні системи.
Також ми вже писали, що порушники правил військового обліку можуть скористатися можливістю сплатити штраф ТЦК зі знижкою в 50%, однак таке право надається тільки тим, хто добровільно визнає факт правопорушення.