Енергетичні потрясіння останніх років остаточно зруйнували стару економічну модель Європи. Опинившись перед загрозою промислового відставання, континент змушений робити багатотрильйонну ставку на перебудову енергетики. Однак амбітні плани приховують загрозу нових економічних пасток, тоді як часу залишається все менше, а вікно можливостей продовжує невпинно звужуватися.
Свій погляд на ситуацію висловив енергетичний оглядач Reuters Рон Буссо, а Dengi.ua вибрали найголовніше з публікації.
Крах дешевої енергетичної моделі Європи
Рон Буссо звернув увагу, що після проходження піку видобутку нафти в Північному морі наприкінці 1990-х років, економічне зростання Європи трималося переважно на імпорті дешевого російського палива. Проте повномасштабне вторгнення РФ в Україну призвело до раптового краху цієї моделі.
Читайте також: Заключний етап: Україна та ЄС фіналізують відкриття ринку експорту біометану
Європа була змушена екстрено шукати альтернативні джерела постачання. Через це ціни на газ злетіли вдесятеро, сягнувши у серпні 2022 року рекордних 260 євро за мегават-годину. Регіону довелося замінити довгострокові контракти на дешевий трубопровідний газ значно дорожчим імпортом скрапленого природного газу (СПГ), головним постачальником якого стали США.
Ці зміни серйозно позначилися на європейській економіці. Зокрема, енергоємні галузі різко втратили свою конкурентоспроможність, що вдарило по таких сферах:
- хімічна промисловість;
- виробництво добрив;
- металургія (алюміній та сталь);
- виробництво цементу та паперу.
Таке падіння призвело до тривалого уповільнення промисловості, через що з 2023-го економічне зростання Європи почало суттєво відставати від більшості країн світу.
Крім того, пошук дешевої енергії набув важливого значення через революцію ШІ, який необхідний для збереження промислової конкурентоспроможності. Відповідна інфраструктура потребує величезних обсягів електрики, але Європа тут суттєво відстає.
Читайте також: Енергокриза в ЄС: жителів закликають менше їздити
За даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), вона зосередила лише 12% світових потужностей центрів обробки даних, тоді як на США припадає понад половина, а на Китай — 30%. Подолати цей розрив буде практично неможливо, якщо європейські ціни на енергію залишатимуться настільки неконкурентними.
Ситуацію додатково загострила війна з Іраном, коли після американо-ізраїльських ударів 28 лютого 2026 року та подальшого закриття Ормузької протоки світовий ринок раптово втратив близько 20% поставок нафти і газу. Це вкотре нагадало про вразливість імпортозалежної економіки та змусило європейців засвоїти ключовий урок: питання енергетичної безпеки не можна віддавати в чужі руки. Це усвідомлення кардинально змінило логіку енергетичної трансформації Європи.
Від боротьби за клімат до стратегії енергетичної незалежності
Раніше масштабне впровадження відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) у ЄС диктувалося переважно боротьбою зі зміною клімату. Утім, Європа припускалася катастрофічної помилки, сподіваючись на постійну доступність та надійність російського газу у цей перехідний період. Тому сьогодні «зелена» енергетика стала фундаментальною основою вже національної безпеки та промислової стратегії регіону.
Читайте також: США планують перетворити Україну на ключовий енергетичний хаб Європи
Так, до 2030-го Блок прагне збільшити частку ВДЕ у споживанні енергії з нинішніх 26% до щонайменше 42,5%. Більше того, Єврокомісія анонсувала амбітний план перетворення Європи на перший у світі «електроконтинент». Він передбачає подвоєння частки електроенергії у кінцевому споживанні до 46% до 2040-го. За оцінками Інституту енергетичної економіки та фінансового аналізу, це цілком реально: розгортання лише теплових насосів, сонячних та вітрових станцій дозволить скоротити попит на газ на чверть вже до 2030-го.
За розрахунками Брюсселя, для реалізації цього плану до 2040-го знадобиться понад 660 млрд євро щорічних інвестицій. Проте такі витрати є виправданими, адже очікується, що електрифікація дозволить економити 260 млрд євро на рік на імпорті викопного палива, на яке з часу кризи 2022 року ЄС витрачав близько 450 млрд євро щорічно. Крім того, розбудова нової інфраструктури дозволить залишити кошти в Європі, створивши нові робочі місця та локальні ланцюги постачання замість багатомільярдного фінансування закордонних експортерів.
До того ж, якщо темпи розгортання ВДЕ випередять зростання попиту, ціни на енергоносії різко впадуть. За прогнозом Eurasia Group, до кінця десятиліття оптові ціни на електроенергію в Німеччині (промисловому локомотиві ЄС) можуть знизитися із 90 євро у 2025 році до 60 євро за мегават-годину. Це дозволить європейській промисловості повернути втрачену конкурентоспроможність на світовому ринку.
Ризики нової стратегії
Рон Буссо не забув наголосити, що ставка Європи на відновлювану енергетику несе також серйозні ризики. Оскільки виробництво ключових технологій чистої енергії, зокрема сонячних панелей та акумуляторів, зосереджене переважно в Китаї, регіон може просто замінити залежність від імпортного палива на економічну залежність від свого конкурента. Усвідомлюючи цю загрозу, Брюссель вже запровадив фінансові стимули та спростив видачу дозволів для розбудови власного виробництва. Мета ЄС — до 2030 року самостійно покривати щонайменше 40% внутрішніх потреб у таких технологіях.
Читайте також: Майбутнє за атомом: у ЄС закликають продовжити роботу АЕС і заощадити мільярди
Водночас континент веде жорстку гонку з часом. Стрімка експансія дешевого китайського високотехнологічного експорту — від електромобілів до хімічної продукції — може витіснити європейські компанії з ринку ще до того, як енергетичні реформи дадуть перші результати. Ситуацію ускладнює і те, що сам перехід відбувається надто повільно. На викопне паливо досі припадає близько 60% європейського енергоспоживання, а частка електроенергії у кінцевому попиті вперто стоїть на місці вже понад десять років.
Утім, Буссо констатує, що стара європейська економічна модель вичерпала себе і потребує кардинальних змін. Хоча енергетичний перехід часто вважають дорогою жертвою, доступна та безпечна енергія є базовою умовою для переозброєння, цифровізації та реіндустріалізації регіону. Якщо континент зможе перетворити нинішню енергетичну нестабільність на нову економічну перевагу, потрясіння 2020-х років стануть не початком занепаду, а потужним каталізатором відродження Європи.
Як ми писали раніше, африканські країни розпочали реалізацію масштабного енергетичного проєкту, який може істотно вплинути на постачання газу в Європу.
Також ми вже писали, що девелопер відновлюваної енергетики WBS Power анонсував будівництво кампусу центрів обробки даних (ЦОД) потужністю 3,2 ГВт у муніципалітеті Хочево (Поморське воєводство, північ Польщі).