Кабмін під галас, який нагнітає МОЗ, запустив новий виток обмежень для економіки. Уже постраждали сектор послуг і непродовольча торгівля. По ланцюжку постраждають їхні підрядники та постачальники.
У ніч із 12 на 13 листопада Кабмін опублікував-таки свою постанову № 1100, ухвалену 11 листопада, якою вніс зміни до "карантинної" постанови від 22 липня № 641, - уряд скасував адаптивний карантин із поділом на зони і ввів так званий карантин вихідного дня.
Фактично, тепер по всій країні, без поділу на зони, запроваджуються більш жорсткі обмеження в будні дні і зовсім жорсткі обмеження у вихідні (з 0 години суботи до 0 години понеділка). Поки що до 30 листопада включно, а там - подивимося.
На кожен день
Тепер будь-які зібрання, зокрема релігійні, не повинні збирати понад 20 осіб, до того ж, організатори зобов'язані забезпечити між ними дистанцію. У залах театрів і кінотеатрів максимальне заповнення залу - до 50%, у музеях - не більше однієї людини на 20 кв. м. До речі, ті самі вимоги щодо щільності - не більше однієї людини на 20 кв. м, у спортзалах, а також фітнес-центрах. Розкажіть мені про 20 метрів на людину в роздягальнях, ага.
Громадський транспорт має право возити тільки стільки пасажирів, скільки сидячих місць у салоні - розкажіть про це в ранковій маршрутці.
Розважальні заклади заборонені (нічні клуби, дискотеки), крім того, ресторанам, барам, кафе заборонена "організація дозвілля". Це - дуже цікавий момент. Хто вирішуватиме, що віднести до організації дозвілля, а що - ні. Імпровізований медляк двох відвідувачів під музику з колонок - це "дозвілля"? А саксофоніст, який награє в кутку кафе джазові композиції, - це як? Загалом, простір для того, що юристи називають "дискреція" (рішення на розсуд перевіряючого), а ми - приводом для "обілечування".
Але й ресторанам, барам, кафе навіть за повної відсутності "дозвілля" буде "весело". Наприклад, їм заборонено працювати з 22 вечора до 7 ранку. Одразу питання: як бути з цілодобовими закладами? У містах досить багато людей, які працюють саме з 22 вечора до 7 ранку. І вони, о жах!, інколи їдять не лише бутерброди, прихоплені з дому. Щоправда, їм буде дозволена доставка і робота на винос. "На винос" було б виходом десь в Італії - там і в січні не буває холодніше 10 тепла. А в нас? Давитися гамбургером на морозі та під снігом?
В іншому обмеження для громадського харчування з горем навпіл можна визнати розумними - навіть вимогу переміщатися приміщенням у масках або респіраторах на обличчі (тільки їсти і пити за столом можна без них). Ну й логічною є вимога про відстань між столами від двох метрів і більше, а також про не більше чотирьох осіб за столом (без урахування неповнолітніх дітей).
У будь-яких місцях, де обслуговують відвідувачів, персонал має бути в засобах захисту (ЗІЗ, респіратори або маски), а всередині приміщень вимагають нанести розмітку, що забезпечувала б дистанцію від 1,5 метра між відвідувачами. Ось тут є запитання: якщо так дбаємо про безпеку, то чим музей, де має припадати щонайменше 20 кв. м на відвідувача, небезпечніший за будь-яке інше місце, де ліміт щільності відвідувачів у 8(!) разів менший? Що, в музеях вірус літає особливо активно? І здатний покривати не 1,4 метра, а цілих 8,5?
Заборонили працювати готелям. Ось зовсім. Принаймні, так випливає з дослівного змісту підпункту 14 пункту 10 у новій версії постанови № 641: "заборонена..... 14) діяльність закладів, що надають послуги з розміщення (крім готелів, установ і закладів, які надають соціальні послуги, реабілітаційних установ...)". Можливо, буде якась технічна правка, але готельєрам можна співчувати - перевіряльникам дано в руки дубину.
У школах і дошкільних установах не вводять обмежень на чисельність класів і груп (а даремно, до речі), але в усіх інших - до 20 осіб.
Працювати на заводах, будівництвах, фермах, в ательє, майстернях, цехах та інших виробничих та інших підприємствах - можна. І на тому спасибі.
Із рекомендацій: магазинам, пошті та іншим компаніям запропоновано встановити з 10:00 до 12:00 або в інший час дня на дві години пріоритетне обслуговування для громадян похилого віку та людей з інвалідністю. Теж досить безглуздо. Якщо вже вводити, то саме з 10 до 12 і тільки для цих категорій, а не "пріоритетне обслуговування".
На суботу-неділю
Велено сидіти вдома з 00 годин 00 хвилин суботи до 00 годин 00 хвилин понеділка на території України з 14 листопада 2020 року до 30 листопада 2020 року.
Серед суботньо-недільних заборон - громадське харчування, окрім як на винос або адресна доставка; робота торговельно-розважальних центрів (ТРЦ) та будь-яких інших розважальних закладів. Заборона на роботу підприємств роздрібної торгівлі, в яких на продукти харчування, паливо, ліки і ветпрепарати припадає менше 60% площ. Тотальна заборона для спортзалів, фітнес-центрів і басейнів, а також закладів культури і взагалі будь-яких культурно-масових заходів.
Заборони на вихідні викликали найжорсткішу критику, але не тому, що до решти заходів немає претензій, а скоріше тому, що про "карантин вихідного дня" (КВД) говорили найгучніше.
І що про це думають платники податків
Напевно, ми могли б із фінансовими викладками показати, що КВД не дасть очікуваного ефекту, хоча покладе багато бізнесів. Але за нас розклад проблем вичерпно виклала наш ексколега, а тепер київський ресторатор Олеся Остаф'єва.
Навряд чи в уряді зовсім нездатні побачити ці причинно-наслідкові зв'язки. Навряд чи там зовсім не вміють рахувати гроші.
Тоді чому такі вбивчі для економіки рішення ухвалюють? Тому що ті, хто ухвалює рішення "ще трохи обмежити", не понесуть за це жодної відповідальності, якщо облажаються. І не понесуть жодних витрат. І в них відсутні будь-які стимули думати про альтернативні сценарії завчасно. На засіданні Кабміну 11 листопада виголошено абсолютно фантастичний спіч прем'єр-міністра, який запевнив, що "ми перебуваємо в діалозі" (кого з ким?) щодо компенсаційних заходів для малого бізнесу, і одразу ж заявив, що КЗД запровадять найближчої ж суботи. Тобто уряд не готував і не збирався пропонувати конкретні компенсації в пакеті з обмеженнями.
Утім, не вперше: практично повна відсутність прозорих і доступних компенсаторних механізмів мала місце і під час весняного локдауну. Одразу ж на підспівуванні цій авантюристській політиці виступили так звані інфлюенсери, які нічого важчого за грант у своєму житті не піднімали і далі Софіївської Борщагівки зі столиці в бік українських провінційних містечок не виїжджали.
"Як так, ви не підготувалися до чергового локдауну?" (це переважно до бізнесу претензія) і "як так, ви не маєте фінансової подушки?" (це переважно до самозайнятих і найманих працівників), стурбовано кудкудакали володарі "білих пальт". Ну що ж, ласкаво просимо в реальність, мамчині макро- і мікроекономісти: вкрай непросто стати володарем "подушки" в країні, де середня зарплата менша, ніж у сусідній країні неоподатковуваний мінімум. Ну і мікро-, а також малому бізнесу вкрай непросто готуватися до другого за рік локдауну в країні, де через держбюджет та інші державні - і муніципальні фонди перерозподіляють понад 40% ВВП, при тому, що ВВП - один із найнижчих у Європі.
Окремого перцю тому, що відбувається, додає поєднання запроваджуваних обмежень укупі з відсутністю компенсацій із тією обставиною, що вже зроблені витрати COVID-фонду майже на 60% дісталися дорожньо-будівельним корпораціям і бюджету МВС.
Ще раз. Витрати були спрямовані не на розширення мережі державних лабораторій для того, щоб тестування було доступним і з оперативною видачею результатів. Витрати були спрямовані не на створення мережі мобільних спеціалізованих клінік - як це робив з перших днів епідемії той же Китай. А на дорожнє будівництво і доплати силовикам. Власне, це все, що потрібно знати про причини запровадження КВД: гроші платників податків витрачали не туди, куди потрібно, і час, виграний весняним локдауном, було бездарно згаяно.
Чому ж тоді робляться очевидно неоптимальні кроки й ухвалюються найгірші за наслідками рішення? Та все просто: якщо обмеження не обходяться уряду в конкретні гроші та/або політичні наслідки, то введення свідомо надлишкових обмежень "про всяк випадок" бачиться тому уряду найдешевшим інструментом боротьби з епідемією. Це ми рахуємо копійки у своїх кишенях. Кабмін у наших кишенях дна не бачить. І тільки розводить руками, коли робити що-небудь уже запізно.