Абонентську плату за постачання газу в тому вигляді, в якому її пропонували у квітні, найімовірніше, запроваджено вже не буде. Тим більше що це - навіть не вимога Міжнародного валютного фонду, а зобов'язання, які самостійно взяв на себе український уряд. У принципі, абонплата - це нормально, але в рази менше, ніж вона була введена. Звичайно, для столичного жителя заплатити додаткові 50-60 грн на місяць - не така вже й велика проблема. Але для сільського населення це - відчутні гроші. Але ж на периферії живуть майже 80% споживачів. Дешевше стало б тільки для тих, хто споживав багато газу. Тобто для багатих. Зрозуміло, це несправедливо. Але сподіваюся, що у виправленому варіанті рішення Національної комісії з енергетики та комунальних послуг усе буде по-іншому.
Читай також: Як зміняться тарифи для українців у червні
Якщо ж говорити про абонплату за постачання тепла, то наразі жодних проектів поки що немає. І це показово на тлі того, як поспішали з газом. Тому в ситуації з теплом, гадаю, ухвалюватимуться вже більш виважені та обґрунтовані рішення.
Лібералізація ринку електроенергії без зростання ціни відбутися не може. Але в українських умовах від прямих контрактів із продавцями зможуть виграти хіба тільки великі споживачі. При цьому тарифи для населення збільшаться у 2-3 рази
Взагалі, абонплату за газ аргументовано тим, що мережі (трубопровідні - Ред) потрібно підтримувати і ремонтувати. Але при цьому більша частина плати за транспортування газу має залежати безпосередньо від обсягу споживання. Ба більше, коли нам розповідають про європейський досвід, правди в цьому небагато. Схожа практика є тільки в одній країні Західної Європи - Нідерландах. При цьому в 19 державах ЄС застосовуються двоставкові тарифи, у складі яких є маленька абонплата, а більша частина платежу постачальнику газу прив'язана саме до обсягу споживання.
Подальший перегляд тарифів на енергоносії - це теж предмет дискусії. Наприклад, вартість води вже зросла в травні через збільшення тарифів на електроенергію для промисловості. Оскільки 35% витрат водоканалів - це і є електроенергія. Причому, ще в лютому голова НКРЕКП Дмитро Вовк заявив, що тарифи для населення на 60% нижчі за економічно обґрунтовані. Це цілком можна розцінювати як натяк, що вартість електроенергії може бути піднята ще вдвічі. Питання лише в тому, як довго зростатимуть тарифи? Адже якщо у нас в країні нормальною практикою стали схеми типу Роттердам+, які виливаються в невиправдані тарифні платежі на десятки мільярдів, то такому підвищенню не буде кінця.
Читай також: Кабмін затвердив формулу вартості газопостачання для населення
До слова, перехід до вільного ринкового ціноутворення на електроенергію в умовах відсутності конкурентного ринку - теж дуже ризикована затія. А у нас на ринку серед виробників електроенергії конкуренції просто немає. Три держкомпанії контролюють 65% ринку, ще 25% займає ДТЕК. До того ж, наш локальний ринок ізольований і закритий від зовнішніх. Імпорт, який міг би створити конкуренцію, відсутній. Виграти від монополії завдяки прямим контрактам із продавцями зможуть хіба тільки великі промислові споживачі. А от для населення ціна електроенергії може зрости приблизно у два чи три рази, для бюджетних установ і середнього бізнесу, можливо, у півтора чи два рази.
Тому в таких квазіумовах є ризик, що виробники сильно піднімуть ціни на електроенергію для кінцевих споживачів. А от якщо буде створено справжню конкуренцію, тоді в такій моделі є сенс. Безумовно, лібералізація ринку електроенергії без зростання ціни відбутися не може. Але різниця між ринковою вартістю для різних ступенів монополізації завжди буде різна. І однозначно, що перехід до вільного ціноутворення дасть більше переваг. Головна умова, щоб абоненти могли обирати, у кого і коли закуповувати електроенергію. Поки ж конкуренції в українській енергетиці, на жаль, не видно навіть на горизонті.
