Заступник голови Агентства із захисту прав споживачів фінансових послуг Канади Бріджит Гулард розповіла про те, як зробити українські банки та інші фінансові установи безпечними та комфортними для їхніх клієнтів під час користування кредитами та депозитами. Інтерв'ю відбулося під час міжнародної конференції із захисту прав споживачів фінансових послуг.
Читай також: Як держава захистить українців від недобросовісних кредиторів
Якби перед вами стояло завдання зробити умовно три-чотири найважливіші кроки для того, щоб зробити ринок фінансових послуг надійним, прозорим - що б Ви зробили насамперед, у режимі фактично швидкої допомоги?
- Я думаю, що перший крок, який зроблено, - він уже в правильному напрямку: ви подивіться на законодавство, воно змінюється в правильному напрямку. А наступний крок, коли буде остаточно ухвалено потрібне законодавство, - треба буде приділити увагу тому, як його впроваджувати. Якщо не буде працювати належним чином регулятор і контролювати дотримання законодавства фінансовими установами, то це не дуже добре.
- Яких повноважень не вистачає регулятору для цього?
- Справа не в повноваженнях, вони і так прописані в законі. Радше річ у волі, у бажанні це робити. У готовності використовувати повноваження.
Наприклад, нове законодавство, яке було ухвалено (мається на увазі закон про захист прав позичальників - Ред.), передбачає, що якщо фінансова установа порушує закон, то регулятор може застосовувати санкції, в тому числі - штрафи. Тож не просто справа в наявності законодавства. Потрібно відстежувати, як банки дотримуються цього законодавства. Також це стосується і якихось інших фінансових установ.
Яким чином це перевіряти? Це інспектування, це, наприклад, перевірка інформації, яку надають учасники ринку. Це і повне розкриття інформації про послуги, наприклад, як належним чином розкривається інформація про ті самі відсоткові ставки. Тобто постійний і системний контроль за дотриманням законодавства фінансовими установами. І реагування на порушення.
Дуже простий кейс. Буквально два роки тому деякі українські банки пропонували вкладникам депозитні ставки, істотно вищі за ринкові. На ваш погляд, якою має бути реакція регулятора в цій ситуації? Ми ж розуміємо, що наступний крок - такий банк помирає і гроші вкладників пропадають.
Читай також: Як банки ігнорують закони, порушуючи права українських позичальників
- Тут проблема вже з пруденційним наглядом за банком (Нагляд за дотриманням державних стандартів стійкості кредитних організацій, зокрема, обов'язкових економічних нормативів. Фактично - контроль над розсудливістю політики банку - Ред.). Якщо банк пропонує ставки, які вищі за ринкові, то, значить, керівництво банку здійснює неналежне управління ним. Має бути реакція регулюючого органу. У цьому сенсі захист прав споживачів і вимоги пруденційного нагляду - вони йдуть поруч. Якщо у вас є стабільний банк, який працює стабільно, який дотримується всіх вимог щодо достатності капіталу, ліквідності, то навряд чи він буде пропонувати завищені ставки за вкладами. Тобто банк, який відповідає пруденційним вимогам - він навряд чи буде пропонувати такі завищені ставки.
- А які дії можна було рекомендувати, щоб негайно зупинити таку практику? У нас навіть є для таких банків такий вислів "банк-пилосос". Чи може регулятор якимось чином - через нормативи, через ще щось - зупиняти застосування цих надвисоких ставок?
- Якщо ми говоримо про високі відсоткові ставки на депозити, то тоді це контролюється шляхом стеженням за дотриманням пруденційних вимог, тобто щоб було достатньо капіталу, якщо вони обіцяють високі відсоткові ставки. Наприклад, у Канаді є законодавство, яке забороняє банкам встановлювати високі відсоткові ставки на кредитні продукти. А щодо високих ставок за депозитами - вони не можуть їх обіцяти, тому що вони мають відповідати пруденційним вимогам.
- У нас була така практика, вона зараз уже призупинилася: деякі банки пропонували послугу peer-to-peer кредитування, тобто коли кредитором одного клієнта банку виступав безпосередньо інший клієнт того ж банку. Яка може бути запропонована для України або яка прийнята у світі найкраща практика регулювання щодо такого роду схеми?
- У нашій країні це також проблема - peer-to-peer кредитування. Тому що воно не регулюється. Якщо жодна зі сторін у цьому кредитуванні не є фінансовою установою, то регулятор нічого не може в сенсі регулювання - жодним чином. Тому фінансова грамотність дуже важлива, вона тут набуває колосальної ролі. Щоб попередити людей, що цього не варто робити через високі ризики.
- У нас як платформа для цього кредитування був один із банків. І де-факто він зображував, що ризики застраховані. Що можете сказати про таку практику?
- Це не дуже добре. Таке не повинно дозволятися. Якщо банки це роблять, то вони наражаються на ризик, а цей ризик оплачуються споживачами. До речі, я в розмові з українськими колегами зрозуміла, що немає руху українських споживачів або якоїсь асоціації споживачів фінансових послуг.
- Так, це правда.
- Тобто банки мають банківську асоціацію. А групи споживачів, які відстоюють права клієнтів банків - немає.
- У нас групи споживачів фінансових послуг кристалізуються тільки в той момент, коли банк, у якому лежать їхні гроші, падає. На жаль.
Читай також: ТОП-5 запитань про гроші: чи можуть виселити за борги і як повернути свій внесок з банку-банкрута
- Ще раніше вони повинні з'являтися. Має бути група, що представляє споживачів фінансових послуг, яка працює з банками, з урядом. Хто має фінансувати такий громадський рух? Іноді університети можуть фінансувати. Іноді державні установи. Орган нагляду за ринком фінансових послуг, я так зрозуміла, у Великій Британії фінансує. У нас також є група, що представляє інтереси споживачів фінансових послуг, - у Канаді. Іноді університети фінансують навіть, іноді самі споживачі, іноді регулятори, іноді уряд, іноді волонтери працюють на такі групи безкоштовно.
Іноді депутати парламенту беруться за такі питання за власною ініціативою - зокрема, щодо розвитку фінансової грамотності. Так, це використовується в передвиборчих кампаніях. Але тому, що громадянам Канади це важливо.
І в мене останнє запитання: Ви, ймовірно, вивчаєте, скажімо так, найкращі практики регуляції фінансових послуг і захисту прав їхніх споживачів. Яка країна може бути в цьому сенсі прикладом для України? І в сенсі найкращої практики, і в сенсі її впровадження, використання.
- Канада, мабуть, буде хорошим прикладом, тому що невелика країна. Наше агентство із захисту прав споживачів фінансових послуг було створено в Канаді 17 років тому. Можливо, Італія, тому що у них агентство із захисту прав споживачів перебуває у центробанку Італії, можливо цей приклад був би корисним. І також Італія - член Євросоюзу, тому, можливо, може бути для вас цікавою їхня практика. Можливо, Австралія. І Нідерланди - також дуже хороший приклад. Можливо, приклад Нідерландів буде гарний, тому що в них на найвищому рівні просуваються питання фінансової грамотності - під патронатом самої королеви. А в Канаді, наприклад, є лідер з фінансової грамотності, якого призначає уряд.
Про нашого співрозмовника
Бріджит Гулард є заступницею голови Агентства із захисту прав споживачів фінансових послуг Канади з 17 березня 2014 року.
До роботи в Агентстві, вона обіймала посаду Віце-президента з питань політики та відносин з урядом Центрального кредитного Союзу Канади.
Бріджит Гулард - викладач права Університету Оттави (спеціалізація - право в галузі цінних паперів і діяльності фінансових установ).
Вона також лектор Палацького університету (Чехія).
Про подію: Бріджит Гулард була одним із доповідачів під час міжнародної конференції "Захист прав споживачів фінансових послуг: шлях до розбудови довіри", організованої Проектом USAID "Трансформація фінансового сектору" спільно з Національним банком України. У конференції також брали участь і Сюзан Фрітц, директорка Місії USAID в Україні, Білорусі та Молдові, та Катерина Рожкова, заступниця голови Національного банку України. Під час конференції було проведено презентацію результатів дослідження роботи українських фінансових установ на ринку споживчого кредитування, яке провела дослідницька та маркетингова компанія "GFK-Ukraine". У ньому вивчалися основні види споживчих кредитів, що надаються банківськими та небанківськими установами (автокредити, іпотека, кредити на кредитну картку, кредити до зарплати, кредити на побутові товари, кредити готівкою).
