Сніг і величезна різноманітність відкритих заходів. Це мої основні враження від Всесвітнього економічного форуму в Давосі, який завершився 26 січня.
Читай також: Олександр Крамаренко: План Маршалла - Гройсмана
Що особливо приємно, цього року Ukraine House Davos став зоною, вільною від "містечковості". Місцем чистим від цього українського прокляття. Майже всі панелі були вплетені в глобальний контекст. А дискусія про Blockchain взагалі прикрасила б будь-який захід Давоса. Стильно і дуже гостинно. І тепер я розумію, що варто було б зробити: вивезти в Давос половину українського парламенту. Причому з попередньою установкою "менше говорити, більше слухати".
Радує, що наші західні партнери розмовляють із нами на рівних. Я не відчув у спілкуванні якоїсь гордині чи упередженості щодо України. Проблема в іншому: Україна зараз нецікава, бо не може запропонувати світові нічого нового. Адже ідеї, закладені три роки тому, не змінилися і не еволюціонували. Боротьба з корупцією, приватизація, земельна реформа тощо. Від нас же чекають чогось такого, що не буде обмежене рамками України, а принесе користь усьому світу.
Ми ж поки що можемо запропонувати хіба що технології Blockchain, які у нас сильно розвинені. До речі, тут якраз не допрацювали спічрайтери президента. Вони на це питання просто не звернули уваги. Хоча, наприклад, іноземні експерти говорили, що Україна - лідер у цій темі.
Особливою популярністю користувалася в Давосі аграрна панель. І це якраз той напрямок, у якому може сильно прогресувати Україна. Крім того, ті люди, з якими я спілкувався, говорили, що в нашій країні дуже сильна IT-база. Наприклад, було сказано, що Україна "народжує" нових програмістів більше, ніж Німеччина. І що це дуже важливо, добре і правильно.
Проте поки що я не відчуваю великої потреби і прагнення з боку керівництва України залучати в країну великі іноземні інвестиції. Представники 25 найбільших західних компаній зустрілися з нашим президентом під час однієї з панелей. Але настроїв у стилі "кидаємо все й інвестуємо в Україну" не було. Усі чекають. А українська держава повинна більш рішуче проявляти себе. Довести, що вона готова відкриватися світу, проводити економічні реформи. Як на мене, то за останні роки чотири в цьому напрямку зроблено не було практично нічого.
Читай також: Турбує надлишок оптимізму: що приніс Україні економічний форум у Давосі
Якщо говорити про підтримку нашої держави ззовні, то Захід ставить питання так: хочете кредит - ми можемо дати, але на таких-то умовах. Не хочете їх виконувати - можете не брати. У підсумку, європейську допомогу Україна так і не взяла. Ми вирішили, що збереження мораторію на експорт лісу-кругляка важливіше, ніж кредит у 600 млн євро. У чомусь це дійсно правильне рішення.
Однак ми не настільки потрібні кредиторам, щоб за нами всі бігали і просили "зробіть так чи сяк". Кредитори наголошують: "Не хочете - є 50 інших країн, які погодяться на наші умови".
Тому необхідно багато працювати. І якщо все складеться вдало, Україні буде що запропонувати світу через рік-два. Але явно не раніше.
Наприклад, нікому не цікаво, якщо земля коштуватиме в 2-3 рази дорожче, ніж зараз. А ось якщо запуск ринку землі дасть вирішення глобальної проблеми дефіциту ресурсів, то це цікаво.
Те, що Росія напала на Україну, - теж нікому нецікаво. Тому що на Близькому Сході теж хтось на когось нападає. А от до України, як до зразка нової архітектури миру і безпеки, можуть виявити інтерес.
Також ми становимо інтерес як об'єкт, на помилках якого інші вчаться протидіяти гібридній війні. Насамперед, це вплив медіа та кібератак на критичну інфраструктуру. Усі розуміють, що ці історії будуть неодноразово повторюватися, тому слід спостерігати за тим, що відбувається, і вчитися.
І я вважаю, що насамперед необхідно запускати ринок землі. Він стимулює розвиток величезної кількості супутніх ринків. Далі я б впроваджував валютну лібералізацію. Хоча наскільки ми до цього готові - питання дискусійне. Звичайно ж, потрібно довести до логічного завершення процес приватизації держмайна, і нарешті провести податкову амністію. По суті, Україні потрібно здійснити 5-10 ключових кроків. І це не потребує якихось великих витрат з боку держави.
