Для більшості громадян України медична реформа розпочнеться з підписання декларації про вибір лікаря первинної медичної допомоги. Цей документ примітний тим, що кардинально змінює старі відносини, що склалися в системі охорони здоров'я. Пацієнту пропонується право вибору фахівця, який буде його лікувати.
Читай також: Все, що ви хотіли б знати про електронну медицину - думка експерта
Звичайно, і раніше, будучи прикріпленими до одного дільничного терапевта, ми часто йшли до "свого" лікаря. "Офіційному" фахівцеві було від цього "ні холодно, ні жарко". Однак, зараз принцип "гроші йдуть за пацієнтом" змусить лікарів конкурувати. Якщо до тебе люди не ходять, то, відповідно, ти грошей не отримуєш.
Щоб цей нескладний загалом механізм по-справжньому запрацював, і призначена декларація. Однак для цього вона не повинна залишитися черговим папірцем, який осяде в кабінеті у лікаря. Усі дані, вписані в договір, мають потрапити в систему E-Health, тобто, опинитися в електронних реєстрах. Тож укладення договору між лікарем і пацієнтом одночасно означає і створення електронної версії цього документа. Що це дає?
МОЗ отримує автоматизовану систему обліку по кожному конкретному лікарю первинної ланки. Очевидно, що без цього не можна адресно спрямовувати фінансування. Важливо й те, що IT-систему практично неможливо обдурити, приписавши собі роботу з неіснуючими пацієнтами. З паперовими договорами, як показує багаторічний досвід, таке зробити набагато легше.
Ще одна зацікавлена сторона - лікарі. Зникає старий принцип зрівнялівки. Що вища твоя репутація серед пацієнтів, то більше ти отримуєш. За затвердженими на поточний момент тарифами за надання послуг пацієнтам віком від 18 до 39 років лікар отримує базову річну ставку 370 грн. Для інших категорій передбачено додаткові коефіцієнти. Медзаклад загалом також зацікавлений у тому, щоб у його штаті була максимальна кількість якісних фахівців. Відповідно, намагатиметься створити сприятливі умови для їхньої роботи.
Читай також: Ризикована операція: проблеми і перспективи медреформи в 2018 році
Пацієнти виграють у будь-якому разі. З психологічної точки зору візит до лікаря стане комфортнішим. Люди поступово почнуть прощатися зі звичною роллю - прохача, від якого мало що залежить. Пацієнт стане клієнтом, замовником. Звісно, не всі одразу перейдуть на роботу за новою системою. Хтось раніше, хтось пізніше укладе договір із Національною службою здоров'я України. Але якщо ви вже бачите логотип НСЗУ на дверях, значить, у цьому місці держава платить конкретно за ваше обслуговування конкретному фахівцю і не потрібно думати про те, щоб якось іще окремо йому віддячити.
Про що не потрібно турбуватися?
- Про те, що, підписавши декларацію, ви робите остаточний вибір на якийсь тривалий і невизначений термін. Насправді ні. Якщо лікар перестав вас влаштовувати, можна укласти договір з іншим фахівцем. Розірвати стару угоду не потрібно. Вона буде анульована автоматично.
- Про те, що в систему потрапляють особисті дані з медичної картки. Це не так. Для реалізації принципу "гроші йдуть за пацієнтом" на верхньому рівні E-Health така інформація не потрібна. Персональна історія хвороби має залишатися в базі даних лікувального закладу і перебувати під захистом відповідних законодавчих норм конфіденційності. Очевидно, що в майбутньому, коли система "обростатиме" новими функціями, їй знадобиться більше інформації. Але, скажімо, для оцінки епідеміологічної ситуації в якомусь регіоні достатньо деперсоналізованої медичної статистики.
Можна сказати, що електронна декларація - це ключовий продукт першого етапу впровадження E-Health. Його пряме завдання - облік бюджетних коштів, що циркулюють у сегменті первинної медико-санітарної допомоги. При цьому її успішне рішення несе масу непрямих переваг, що забезпечують відчутне поліпшення медичного обслуговування. По суті це і є головна мета медичної реформи загалом і електронної системи охорони здоров'я зокрема.
