Дата народження: 04.07.1981
Де народився: м. Волноваха, Донецька обл.
Сімейний статус: одружений, виховує 2 дітей.
Захоплення:
кулінарія
Де вчився:
З 1998 до 2003 року Дмитро Лубінець навчався на історичному факультеті Донецького національного університету, кафедра міжнародних відносин та зовнішньої політики. Здобув диплом спеціаліста з міжнародних відносин, референта-перекладача з англійської мови.
З 2008 до 2013 року навчався на юридичному факультеті Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого (м. Харків), судово-прокурорська спеціалізація. Здобув диплом спеціаліста з правознавства.
Де працював:
1996-1998 рр. – менеджер по роботі з корпоративними клієнтами у малому комерційно-виробничому кооперативному підприємстві "АТТ".
2004-2005 рр. – адміністратор у СПД "Холодченко".
2005-2014 рр. – приватний підприємець у сфері нерухомості – відкрив торговельний центр, приміщення якого здавав в оренду.
2012-2014 рр. – юрист у КФГ "Практика".
У політиці:
2010-2014 рр. – депутат Волноваської міської ради VІ скликання від партії «Фронт змін». Представляв громадську організацію "Народно-патріотична спілка Донбасу" – перший заступник голови правління.
2014-2019 рр. – народний депутат України. Був обраний нардепом як мажоритарник від Блоку Петра Порошенка. Пройшов до парламенту по округу №60 (Донецька область). У червні 2019 року, незабаром перед достроковими виборами до Ради, вийшов із фракції БПП та став позафракційним депутатом. Секретар Комітету Верховної Ради України з питань регламенту та організації роботи Верховної Ради України.
2019 року на дострокових виборах знову пройшов до Верховної Ради як безпартійний самовисуванець по округу № 60 (Донецька область), член депутатської групи «За майбутнє». Голова Комітету Верховної Ради України з прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій, національних меншин та міжнаціональних відносин. Член Постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи.
1 липня 2022 року призначений уповноваженим Верховної Ради з прав людини (омбудсмен).
Статки:
Згідно з даними декларації за 2020 рік, Лубінцю належить житловий будинок, гараж, нежитлове приміщення та три земельні ділянки у місті Волноваха. Його дружина є власницею двох квартир у тому самому місті. На Дмитра Лубінця записані чотири автомобілі: Lexus GX 470 2008 року випуску, RENAULT TRAFIC 2015 року (2) та RENAULT TRAFIC 2016 року випуску.
Також із декларації за 2023 рік стало відомо, що Дмитро Лубінець та його дружина під час війни купили два електромобіля Tesla.
Зв'язки та скандали:
Яніна Лубінець, дружина. Є помічницею депутата від «Слуги народу» Арсенія Пушкаренко. Дмитро Лубінець стверджував, що ніяк не причетний до її працевлаштування, однак Пушкаренко заявив, що саме його колега порекомендував дружину на посаду.
Валерій Лубінець, батько. Голова Хлібодарівської ВТГ.
Іван Лубінець, брат. Голова військово-цивільної адміністрації міста Волноваха.
У 2015 році в ЗМІ розгорівся скандал про нібито пособництво Дмитра Лубинця Іллі Киві та «кришування» контрабанди з ОРДЛО.
У 2016 році після заклику Лубінця націоналізувати мережу "АТБ" його підозрювали у бажанні "захопити" мережу супермаркетів.
У 2019 році великий ажіотаж навколо імені Лубінця викликало його особисте листування про Зеленського та волноваського судді. Повідомлення побачили журналісти, які на той момент перебували у сесійній залі та знімали те, що відбувалося.
За інформацією ЗМІ, Лубінець став одним із 59 депутатів, чиї підписи стоять під поданням, на підставі якого Конституційний суд України скасував статтю Кримінального кодексу України про незаконне збагачення, яка зобов'язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їх доходів та доходи членів їхніх сімей.
