ВГМК невдовзі буде виставлено на приватизацію єдиним лотом разом з Демуринським ГЗК, який було стягнуто на користь держави в підсанкційного російського олігарха М.Шелкова. Про це повідомили представники ОГХК та Фонду держмайна журналістам в ході нещодавнього прес-туру на ВГМК – пише «Апостроф».
Заступник голови правління ОГХК Дімітрі Каландадзе не приховує, що міра ця вимушена і пов'язана з проблемами власної сировинної бази ВГМК. Демуринський ГЗК необхідний ВГМК, як сировинний придаток, оскільки власної сировини комбінату при його нормальній роботі, вистачить лише на кілька найближчих років. Вирішення цієї проблеми представники Фонду держмайна бачать в скороченні власного видобутку концентрату на Малишевському родовищі у Вольногірську з 5 млн. тон до 2 млн. тон та у паралельному нарощуванні видобутку на Вовчанському родовищі Демуринського ГЗК до 1 млн. тон.
На думку видання, проблеми із сировинною базою ВГМК є наслідком багаторічного інтересу до Малишевського (Самотканського) розсипного родовища ільменіт-рутил-цирконових пісків з боку компанії «Мотронівський ГЗК» Дмитра Фірташа.
2004 року «Мотронівський ГЗК» отримав спеціальний дозвіл на користування надрами до 2034 року, який передбачає видобуток концентратів на ділянках Малишевського родовища загальною площею 82,3 кв км. Цих запасів «Мотронівському ГЗК» вистачить на 58 років роботи, в той час як державний ВГМК, відпочатку спроектований та побудований з урахуванням цього родовища ще 1956 року, вимушений шукати сировину за сотні кілометрів.
У березні 2023 року наказом Держгеонадра України дія Спецдозволу № 3640 для «Мотронівського ГЗК» була припинена у зв’язку із застосуванням до Дмитра Фірташа санкцій у вигляді анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів (рішення РНБО від 18.06.2021, уведене в дію Указом Президента України від 24.06.2021 № 266/2021). У травні Дніпропетровський окружний адміністративний суд зупинив дію наказу Держгеонадр. У серпні Верховний суд України відкрив касаційне провадження за скаргою ТОВ «Мотронівський ГЗК» на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду про припинення дії дозволу.
Журналісти вважають, що незважаючи на остаточну незавершеність цього юридичного процесу, керівництво ФДМ та ОГХК, схоже, не бажає продовжувати цю судову епопею і змирилося з втратою мінеральних запасів, які здатні забезпечити потреби підприємства на десятиліття вперед та суттєво збільшити його стартову вартість.
Аналогічна ситуація, за словами ЗМІ, склалася також із Селищанським родовищем титанових руд у Житомирській області. Його також повернули державі після анулювання ліцензій на користування надрами компаніям «Валки-Ільменіт» та «Міжріченський ГЗК», проте юристам Дмитра Фірташа вдалося зупинити процедуру повернення через місцеві суди. Родовище також досі перебуває у підвішеному стані. Закінчення цієї історії, як і активної позиції підлеглих Д. Каландадзе у справі повернення колись втраченої власності її законним власникам – не видно.
