Дата народження: 02.05.1965
Де народився: с. Синків, Заліщицький район, Тернопільська обл. З березня 2014 року мешкає в Австрії.
Сімейний статус: одружений, виховує 3 дітей
Де вчився:
У 1984 році закінчив Донецький залізничний технікум. Згодом закінчив Національну академію внутрішніх справ України.
Де працював:
У другій половині 80-х недовгий час працював водієм пожежної машини у м. Чернівці.
У бізнесі та політиці:
Бізнес розпочав із кінця 80-х. Заснував разом із першою дружиною ТОВ «КМІЛ».
У 1990-му Дмитро Фірташ переїхав до Москви, де зайнявся поставками продовольства.
У 1993 році зі своїм бізнесом вийшов на туркменський ринок, проте туркменська сторона не мала вільних грошей, і запропонувала газ за схемою "газ в обмін на продовольство".
У 2002 році створив компанію EuralTransGas для торгівлі середньоазіатським газом. Компанія була закрита через два роки.
У 2002 році пробував пройти до парламенту під N12 списку Всеукраїнського політичного об'єднання "Жінки за майбутнє", але безуспішно.
У 2003 році в Угорщині Дмитро Фірташ заснував компанію "EMFESZ" для розвитку газового та енергетичного бізнесу. За два роки ця компанія отримала ліцензію на продаж природного газу в Польщі. Також він придбав австрійську компанію "Zangas Hoch- und Tiefbau GmbH", що спеціалізується на будівництві газопроводів та газотранспортної інфраструктури.
У 2004 році створив компанію «РосУкрЕнерго», яка до 2009 року була монополістом постачання газу російським «Газпромом» НАК «Нафтогаз».
У 2010 році розпочав процес об'єднання українських азотних підприємств. У вересні 2010 року придбав хімічне підприємство ПАТ "Концерн Стирол" у Горлівці, Донецької області, основного виробника в регіоні аміаку, карбаміду, аміачної силітри та нітрит-нітратових солей. Пізніше до хімічних активів додалися Сєвєродонецьке об'єднання Азот та черкаський Азот.
У 2011 році Дмитро Фірташ став мажоритарним акціонером великого українського роздрібного банку "Надра".
У 2012 році збільшив свою присутність на українському роздрібному ринку газу – бізнесмен скуповував державні пакети акцій облгазів, як пишуть ЗМІ, на непрозорих тендерах. Продані Фірташу облгази отримали державні газорозподільні мережі на праві господарського відання, за своєю суттю, безкоштовної оренди.
2012-2014 рр. – голова Національної тристоронньої соціально-економічної ради (НТСЕС). Метою роботи цього органу було вироблення та внесення Президенту України пропозицій з питань формування та реалізації соціально-економічної політики.
Був спонсором низки політичних сил, насамперед Партії регіонів, а пізніше політичних проектів Сергія Льовочкіна.
За даними ЗМІ, навесні 2014 року за посередництва Дмитра Фірташа відбулися переговори між Петром Порошенком та Віталієм Кличком про взаємну політичну підтримку за схемою: «Порошенко – президент, Кличко – мер Києва». У результаті цей проект було реалізовано.
Нагороджений:
Орден РПЦ святого преподобного Серафима Саровського ІІ ступеня
Статки:
У рейтингу найбагатших бізнесменів України українського журналу Фокус за 2014 рік Дмитро Фірташ посів п'яте місце зі статками $2,7 млрд. У 2021 році - № 25 у рейтингу Forbes-Україна найбагатших українців, зі статками - $420 млн. У бізнесмена є активи в хімічній галузі та енергетичної інфраструктури. Крім України, бізнесмен володіє компаніями в Австрії, Угорщині, Німеччині, Італії, Кіпрі, Таджикистані, Швейцарії, Естонії.
У 2007 році Дмитро Фірташ створив міжнародну холдингову компанію Group DF (GDF, Група Дмитра Фірташа), в якій консолідовані активи, що йому належать.
Серед компаній, що контролюються Group DF, ключову роль відіграють:
- Centragas, яка, у свою чергу, володіє 50% акцій швейцарської газорозподільної та газоторгівельної компанії РосУкрЕнерго;
- EMFESZ, угорська газоторгівельна компанія та постачальник енергетичних послуг;
- австрійська компанія Zangas, що спеціалізується на будівництві газової інфраструктури;
- OSTCHEM Holding об'єднує групу хімічних підприємств у Східній та Центральній Європі з виробництва мінеральних добрив, органічних кислот, діоксиду титану та кальцинованої соди.
- GDF Media Limited, володіє Inter Media Group Limited (що об'єднує телеканали Інтер, Інтер+, К1, К2, Мега, НТН, Піксель, Enter-фільм та Zoom).
Має у власності черкаський завод «Азот».
В оренді у структур Фірташа знаходяться Іршанський ГЗК та Вільногірський ГМК.
Зв'язки та скандали:
Ігор Бакай, екс-глава НАК "Нафтогаз". Купував у Фірташа туркменський газ на початку 90-х.
Семен Могилевич, кримінальний авторитет. ЗМІ приписували йому стосунок до компанії "Eural TG" Дмитра Фірташа. З Могилевичем була пов'язана низка скандалів навколо Фірташа як в українських, так і в американських медіа.
Юрій Бойко, український політик. Як писали ЗМІ, був причетний до створення компанії "РосУкрЕнерго". Бойко та Фірташа, як повідомляють медіа, досі пов'язують спільні політичні та бізнес-проекти.
Сергій Льовочкін, український політик. Бізнес-партнер по медіа-холдингу, до якого входять телеканали Інтер, К1, К2 та інші електронні медіа-ресурси. Партнер у політичних проектах.
У 2006 році спалахнув скандал з «РосУкрЕнерго», який тривав до 2009 року. У результаті компанію виключили із схеми постачання російського газу в Україну.
У 2008 році ЗМІ писали, що екс-дружина Фірташа Марині Калиновська, з якою він керував ТОВ "КМІЛ", намагалася при розлученні поділити накопичені спільно статки навпіл. Щоб уникнути втрат, Фірташу довелося на час судового позову тимчасово передовірити свої активи Юрію Бойку.
У 2014 році виник скандал із банком «Надра», який закінчився введенням у фінустанову тимчасової адміністрації, а потім у 2015 році до ліквідації банку.
У березні 2014 року Дмитра Фірташа було затримано австрійськими правоохоронцями у Відні на запит ФБР. Затримання Фірташа було проведено силами управління боротьби з організованою злочинністю та підрозділами COBRA. Федеральна поліція Австрії повідомила, що Фірташ знаходиться в розшуку з 2006 року і звинувачується у хабарництві та створенні злочинної групи. Пізніше його відпустили на волю під рекордну для Австрії заставу в 125 млн євро.
У квітні 2015 року Кримінальний земельний суд Відня відхилив запит США щодо екстрадиції українського бізнесмена.
Через два роки Вищий земельний суд Відня визнав допустимою екстрадицію Фірташа до США на запит прокуратури Іспанії. Тоді бізнесмена взяли під варту. Незабаром той самий суд не задовольнив запит прокуратури Відня про арешт Фірташа щодо екстрадиційного ордеру Іспанії та США.
У червні 2019 року Верховний суд Австрії дозволив екстрадувати Фірташа на запит США. Остаточне рішення про екстрадицію залишилося за міністром юстиції Австрії. Той згодом видачу погодив, але адвокати бізнесмена подали нове клопотання, до розгляду якого видача олігарха США виявилася неможливою.
З червня 2021 року перебуває під санкціями, запровадженими РНБО України.
У травні 2022 року Печерський районний суд заарештував та передав до управління АРМА корпоративні права 26 українських облгазів. Потім уряд передав ці активи до управління «Нафтогазу України». Причина арешту – 1,5 млрд грн несплати за користування газорозподільними мережами. Власниками більшості облгазів була компанія РГК, яку пов'язують із Дмитром Фірташем, хоча офіційно він не є її власником.
У травні 2023 року Служба безпеки України та Бюро економічної безпеки оголосили про підозру Дмитру Фірташу у масштабній схемі розкрадання газу з газотранспортної системи України.
