Безконтрольний експорт брухту чорних металів залишається однією з ключових проблем української металургії. Про це пише GMK Center з посиланням на слова операційного директора Групи "Метінвест" Олександра Мироненка на Форумі промисловців Forbes Ukraine, повідомляють Dengi.ua.
За його словами, якщо на початку війни обсяги експорту становили лише 4 тис. т на місяць, то зараз вони зросли до 50 тис. т. Також Мироненко підкреслив, що це серйозна загроза для економіки, адже з кожною тонною вивезеного брухту Україна втрачає близько $800-900 валютної виручки.
За його словами, ці кошти могли б залишатися в країні, якби брухт переробляли на українських підприємствах, і він ішов на внутрішній ринок, або експортувався вже як готова продукція, що створювало б нові можливості для розвитку національного виробника.
Мироненко додав, що така тенденція послаблює не тільки промисловість, а й фінансову стабільність країни, адже переробка металобрухту всередині держави створює додану вартість, податкові надходження та робочі місця.
Крім того, як підрахував GMK Center, у січні-липні 2025 року Україна експортувала 248,34 тис. т брухту чорних металів, що на 66,4% більше, ніж за аналогічний період 2024 року. Основними імпортерами стали Польща (208,04 тис. т), Греція (16,44 тис. т), Болгарія (3,97 тис. т) і Німеччина (3,23 тис. т).
Експерти також зазначають, що Польща фактично стала транзитним майданчиком для українського брухту, який далі потрапляє до Туреччини в обхід експортного мита €180/т. У 2024 році експорт польського брухту до Туреччини зріс більш ніж удвічі - до 529 тис. т порівняно з 228 тис. т у 2023-му, а з 2022 року обсяги майже потроїлися. Водночас імпорт сировини з України різко зріс: з 15,6 тис. т у 2022 році до 159 тис. т у 2023-му і 251 тис. т у 2024-му. Така тенденція свідчить про ймовірний реекспорт українського металобрухту через Польщу на турецькі металургійні підприємства.
GMK Center також зазначає, що в довгостроковій перспективі металобрухт дедалі більше розглядається як стратегічний ресурс для "зеленої" металургії та декарбонізації. Тому країни прагнуть зберегти сировину для власних потреб. Оскільки сировину неможливо швидко виробити в необхідних обсягах, доступна ціна на внутрішньому ринку стає ключовим фактором конкурентоспроможності національних сталеливарних підприємств.
Експерти зазначають, що в таких умовах вигідніше експортувати готову сталь, виготовлену з брухту, ніж сам брухт, адже металургійні підприємства належать до числа найбільших платників податків в Україні.
Раніше ми писали, що в рамках угоди про корисні копалини Україна має намір запропонувати Сполученим Штатам не тільки традиційні greenfield-породовища, а й альтернативні джерела сировини, як-от хвостосховища та відходи гірничо-металургійного комплексу.
Також ми вже писали, що Кабінет Міністрів України схвалив умови проведення конкурсу на укладення угоди про розподіл продукції з видобутку твердих корисних копалин на літієвому родовищі "Добра" в Кіровоградській області.
