Дрони в російсько-український війні стали стрімко еволюціонуючою зброєю, на яку припадає близько три чверті усіх нещодавніх втрат. Україна та Росія намагаються нарощувати відповідні виробничі потужності, активно використовуючи дешеві китайські комплектуючі. Як наслідок армії України та РФ опинилися залежними від одних і тих самих китайських постачальників. Financial Times у своїй статті детально розповідає, як нібито нейтральний Пекін фактично став “тіньовим контролером” війни, від рішень і практик якого залежить баланс сил на полі бою.
Dengi.ua проаналізували й вибрали найголовніше зі статті.
Подвійна китайська гра
Як зазначає Financial Times, українські та російські ланцюги постачання дронів та комплектуючих до них фактично сходяться в одній точці — у промислових хабах Гуандуну та Шеньчженя. Тому місцеві виробники змушені різними способами розводити у часі та просторі делегації ворогуючих сторін. Зокрема візити українських закупівельників на виробничі майданчики плануються з точністю до секунд: часто їх проводять через службові входи або просять зачекати в ізольованих приміщеннях, доки територію заводу не залишать росіяни.
Все це виливається у подвійну гру, коли технологічні новинки стають доступними обом арміям майже одночасно. За словами українських розробників, вони можуть побачити нову деталь у росіян й одразу зрозуміти, яка китайська компанія її виготовила. А далі вже йде справа техніки та переговорів: попри початкові заперечення, китайські постачальники врешті погоджуються продати аналог. Проте ця схема працює і у зворотний бік: варто Україні замовити унікальну розробку, як її зразки вже за тиждень можуть опинитися в РФ. Утім, такий паритет часто може бути оманливим, адже поки українські інженери через дефіцит часто змушені імпровізувати, російські інженери є підозріло добре забезпеченими заводськими китайськими технологіями.
Прихований вплив на війну
Офіційно Китай декларує нейтралітет і забороняє експорт чутливих дронових технологій як до України, так і до Росії. Водночас західні розвідувальні джерела та українські посадовці стверджують, що насправді ж Пекін "нахиляє шальки терезів" на користь Москви. Адже російським компаніям дозволяють використовувати свою політичну і фінансову перевагу для закупівлі цілих виробничих ліній і перенесення їх до РФ.
Натомість Україна, попри активну локалізацію, залишається на 85% залежною від китайських комплектуючих для FPV-дронів. Крім того, Китай виробляє 70-80% усіх комерційних дронів у світі, домінуючи у випуску критично важливих елементів (сенсорів, моторів тощо). Відповідно таке становище перетворило Пекін на прихований "шарнір" конфлікту, від якого безпосередньо залежить результат російсько-української війни. За словами експертів, Китай в якийсь момент міг вирішити зупинити поставку Україні деталей для дронів — ключової зброї на полі бою. Часто китайські компанії, перебуваючи в одних чатах з обома сторонами, відмовляють саме українцям, прямо заявляючи, що росіяни платять більше і вже викупили виробничі слоти на наступний рік.
Паперовий нейтралітет
Наприкінці вересня 2025-го на одній з виставок дронів у Шеньчжені працівник китайського постачальника комплектуючих розповів, що частина дронів потрапляє до Росії вантажівками через Казахстан, оскільки митні перевірки на цьому маршруті проводяться нечасто. І це попри те, що Пекін офіційно посилює експортний контроль товарів подвійного призначення.
Проте представники китайських держкомпаній визнають: через універсальність технологій та мережу посередників відстежити кінцевого користувача майже неможливо. За їхніми словами, якщо товар відповідає заявленим вимогам, продаж дозволяють, а подальша мілітаризація дрона покупцем залишається вже "поза зоною їхньої відповідальності". Водночас інші китайські експортери визнають, що традиційні схеми обходу експортних обмежень поступово втрачають ефективність, однак ринок адаптується за рахунок посередників і спеціалізованих логістичних компаній, які за додаткову плату беруть на себе доставку "чутливих" вантажів складними маршрутами, зокрема до Росії.
Крім того, експерти зазначають, що Україна та РФ відносно легко обходять експортні обмеження через посередницькі компанії в країнах ЄС. При цьому Росія, маючи більші фінансові можливості, скуповує цілі китайські виробничі ланцюги й фактично виштовхує українських виробників у кінець черги постачань. Завдяки державним ресурсам та поглибленню інтеграції з КНР, Москва розгортає так зване "локальне" виробництво, яке насправді залишається критично залежним від китайської сировини і технологій. Результатом цієї стратегії є активний випуск Росією далекобійних дронів, який зріс із десятків одиниць у 2022 році до понад 5000 на місяць станом на кінець 2025-го.
Також фіксуються прецеденти прямого входження китайського бізнесу в капітал російських оборонних підприємств, що, на думку аналітиків, неможливо без мовчазної згоди Пекіна. Показовим прикладом є російський виробник дронів VT-40 компанія Rustakt: часткою в ній володіє китайський бізнесмен Ван Дінхуа, чиї структури одночасно виступають великими постачальниками комплектуючих для цього ж виробництва.
Західні джерела вказують і на участь китайських держструктур у схемах обходу санкцій: для цього використовують країни Центральної Азії як формальних кінцевих споживачів та регіональні банки для фінансового клірингу. При цьому санкційний тиск США поки що призводить лише до створення нових ланцюжків підставних компаній. У відповідь на запит Financial Times щодо цього всього МЗС Китаю лише заявляє, що не має відповідної інформації і Пекін зберігає нейтралітет щодо війни в Україні.
Зрештою, на думку ексголови британської розвідки MI6 сера Річарда Мура, саме підтримка Пекіна відіграла вирішальну роль у затягуванні війни. За його словами, стабільний потік китайських ресурсів — від дипломатичного прикриття до компонентів для ракет і снарядів — не дозволяє Путіну дійти висновку, що мир є для нього найкращим варіантом.
Раніше ми писали, що Китай все активніше впроваджує штучний інтелект у військо, спираючись на китайські ШІ-моделі та використання американських чіпів попри санкції. Таким чином Пекін намагається прискорити розробку автономної зброї та систем планування бою, щоб здобути технологічну перевагу у війнах майбутнього.
Також ми вже писали, що США поступово поступаються Китаю позиціями в одній із ключових технологій сучасного збройного протистояння - безпілотних системах.
