Dengi.ua: Наступне запитання російською: «Какая средняя заработная плата профессора в вашем ВУЗе? И какова средняя годовая цена контракта на обучение на самом престижном факультете?»
Сергій Квіт: Щодо середньої зарплати, я вже сказав, що в КМА не найвищі зарплати, вони такі, як в більшості університетів, окрім, здається, трьох чи п’яти, де зарплата вдвічі більша. Середня ставка нашого професорсько-викладацького складу – до 3000 грн. Інша річ – що у нас є своя політика щодо доплати, але середня зарплатня така, і це зовсім небагато. І це те, що пропонує нам держава, і далі держава каже: «А тепер університет як хоче, нехай розвивається і нехай виживає». Найменше ми одержали від держави, здається, у 94-му році, біля 12% від наших потреб, найбільше, здається, був 2008 рік, до 40% наших потреб. Ви бачите, що КМА, не зважаючи на те, що ми розвиваємося дуже швидко і стали одним з найкращих університетів України, маємо дуже багато матеріальних проблем. І тільки тому, що ми працюємо і крутимося досить активно, маємо прогресивні форми роботи, маємо багато тих, хто нас підтримує, ми можемо розвиватися. Але об’єктивно для цього немає ніяких умов.
Можу навести приклад. Я питав мого хорошого друга, який є американським професором, як би американці виходили би з ситуації, коли такий дефіцит бюджету. Він мені сказав: «Не морочте собі голови. Американці би просто розпустили би цей університет, тому що немає смислу зв’язуватися з таким збитковим підприємством». Але я вважаю, що університет – це не лише підприємство, де хтось щось заробляє, де можна розвивати якісь проекти, які могли би приносити кошти. Але університет – це основа для розвитку всього суспільства. Такий термін, як «суспільство знань» - це не демагогія і не риторика. Весь західний світ ставить собі в основу свого розвитку саме університети, тому що вони виробляють якісно нові знання, які розвивають національну економіку, суспільство і які дають надію на те, що буде взагалі якийсь позитивний розвиток цього світу в глобальному масштабі.
На сьогоднішній день перед нашими університетами не ставиться завдання інноваційного розвитку цілого суспільства і національної економіки. Чомусь ще з радянських часів вважається, що в університеті тільки хтось когось чомусь навчає. Це велика помилка. Університети – це розвиток науки, цілого суспільства, а навчальний процес розвивається навколо наукових досліджень. Тобто, наука – це завдання номер один для університету, це треба пам’ятати. Якщо виставляти для університету правильні пріоритети, він може розвиватися навіть в наших умовах, які для вищої освіти є вкрай несприятливими.