За чинним законодавством в ефірі будь-якої української радіостанції має звучати щонайменше 50 відсотків творів українських авторів і виконавців. Норма доволі жорстка, особливо з огляду на те, що неважливо, яка це радіостанція, і яку музику вона грає - популярну чи якусь особливу: ретро, джазову, лаунж чи танцювальну. І норма досить спірна, оскільки ніде немає визначення, що означає "музика українського походження", і не робиться жодної різниці між тими станціями, які використовують поп-музику, якої багато, і тими, хто використовує інші жанри, в яких українські музиканти працюють мало, або майже не працюють.

Новий законопроект №3822 від 27.01.2016, який спричинив таку бурхливу дискусію, зобов'язує радіостанції в рамках 50-відсоткової квоти музики українських авторів і виконавців крутити 75 відсотків пісень українською мовою, і робити це рівномірно по всьому ефіру. Тобто, якою б не була станція, 37,5% її музичного ефіру мають становити пісні українською мовою. Законопроєкт внесено кількома народними депутатами, але головну роль у його просуванні відіграє Міністр культури України (і Віцепрем'єр-міністр) В'ячеслав Кириленко та кілька українських музикантів.

Приваблива на перший погляд ідея - забезпечити простір для україномовної пісні в ефірі - насправді стикається з низкою проблем.

По-перше, вона не враховує жанрового розмаїття станцій. Можна згадати, що після запровадження 50-відсоткової квоти для музики українського походження з ефіру пішла єдина джазова станція "Радіо Ренесанс". Після запровадження нових квот на україномовні пісні з ефіру повинні будуть піти станції, що грають денсову, лаунжеву музику, класичний рок, інструментальні станції, і поки діятиме така квота, в Україні не з'явиться радіо з класикою, джазом, які завгодно нішеві музичні станції.

По-друге, вона призведе до того, що на всіх радіо лунатиме практично одна й та сама музика, оскільки пісні українською мовою пишуть здебільшого музиканти та гурти, які працюють у стилях рок-музики та альтернативи. У поп-музиці одиниці пишуть пісні українською мовою. Так склалося, і радіостанції тут ніяк не впливали на ситуацію.

По-третє, за довгі роки український слухач звик до певного рівня якості звучання, яка з року в рік зростала, і сьогодні для забезпечення квоти і необхідного для будь-якої станції розмаїття пісень доведеться звертатися до записів минулих років, або знижувати вимоги до якості фонограм, і, повторюся, погоджуватися з одноманітністю музики.

Крім усього цього, є досить великий досвід різних країн, які пройшли довгий шлях підтримки локального виробника, і є статистика, як працюють квоти, і як вони допомагають або заважають розвитку шоу-бізнесу.

І, нарешті, наявність пісень українською мовою в радіоефірах - це не тільки питання до радіо, це - питання до виконавців. Це - виключно творче завдання, вирішувати яке потрібно в різних аспектах.

Ні про що з переліченого не дбають автори зазначеної поправки до закону - все це лягає на плечі радіобізнесу. А насправді, саме Мінкульт міг би зробити багато для того, щоб українська пісня розвивалася.

Вивченню ситуації та узагальненню світового досвіду був присвячений круглий стіл, організований Радіокомітетом (об'єднує найбільші радіомережі в рамках Незалежної асоціації мовників), у роботі якого 17 лютого взяли участь представники Національної ради України з телебачення і радіомовлення, продюсери провідних українських артистів. На жаль, ми не побачили там міністра культури чи його представників.

Під час круглого столу було проаналізовано досвід низки країн - від Польщі та Білорусії до Франції та Австралії - щодо квотування музики в радіоефірах, а також показано результат багаторічної роботи українських радіостанцій. Ми побачили, що жорстке регулювання в цьому питанні призводить до негативних наслідків для радіо і для самої індустрії шоу-бізнесу, в той час як планомірна робота регулятора в поєднанні з державними програмами з підтримки виконавців ведуть до зростання і розвитку.

Ми чітко розуміємо, що боротьба за українську музику - це, в нинішніх реаліях, насамперед боротьба проти російської музики, і в цьому плані було чітко показано, як зменшується частка російських пісень в ефірі. На чотирьох станціях із шести немає жодної пісні російського виробництва.

Минулого тижня (24 березня) відбулася ще одна подія - міністр культури також зібрав круглий стіл, на який чомусь вибірково були запрошені представники музичної індустрії. На жаль, голос радіоіндустрії під час цієї зустрічі почутий не був. Не дали висловитися не тільки менеджерам радіостанцій, а й Сергію Костинському, члену Нацради з ТБ і радіо, якого теж позбавили слова. Заяви з цього приводу можна прочитати і на сайті Нацради, і на сайті НАМ. Проте на сайті Мінкульту з'явилося повідомлення в дусі "совка" -- законопроєкт був "одноголосно підтриманий" усіма учасниками круглого столу.

Інакше, як маніпуляцією, цей факт назвати не можна. Популізм, який яскраво демонструє Міністерство культури, викликає вкрай негативну реакцію. Замість того, щоб розробити програми з розвитку української музики, відродити або створити фестивалі української пісні, навести лад у сфері охорони авторських прав, запропонувати системи стимулювання, нам пропонують прибрати з ефіру українців, які співають російською мовою, і знищити низку радіоформатів, закривши цей шлях розвитку радіоіндустрії назавжди.

Сподіваюся, що до Мінкультури прийдуть справжні реформатори і з ними можна буде конструктивно обговорювати майбутнє української культури та її невід'ємні складові - шоу-бізнес і радіоіндустрію.

Ми готові до діалогу та розробки програми розвитку української музики з урахуванням наших реалій і міжнародного досвіду.

Голова наглядової ради радіогрупи "ТАВР Медіа" Микола Баграєв