Більшість випускників українських вишів стикаються з ситуацією, коли роботодавці хочуть отримати вже готових фахівців. По суті, роботодавці мають рацію. Для великого і складного проєкту, такого як, наприклад, модернізація інфраструктури найбільшого оператора фіксованого зв'язку, що вимагає активного і швидкого запуску, потрібні люди, які володіють не тільки знаннями, а й навичками. Але реальність така, що вчорашні студенти часто не готові до практичного виконання складних завдань.
Зараз багато вишів випускають фахівців із приставкою "менеджер". На жаль, ця приставка просто данина моді і, по суті своїй, не означає, що університет готує повноцінного управлінця. Менеджер - це насамперед людина, яка розуміє, як спілкуватися з людьми, як ставити завдання, як курирувати процеси і знаходити зерно істини в дискусії, коли виникає конфлікт. Іншими словами, мислить нешаблонно під час розв'язання нестандартних проблем.
Коли українські виші почнуть давати не тільки галузеві знання, а й навички управління, то конкурентоспроможність їхніх випускників на ринку праці в рази зросте
Кожна компанія хоче отримати результат. І менеджер - це якраз та людина, яка персонально відповідає за його досягнення. Тільки для того, щоб домогтися результату, він повинен жити майбутнім. Думати на крок вперед, про те, як досягти мети, виходячи з доступних ресурсів. Менеджер повинен реально "грати в шахи" і прораховувати гру на багато ходів уперед.
Водночас у нього мають бути чудові комунікативні навички. Фахівець розуміє, як зробити, але він часто не знаходить потрібних слів, щоб пояснити іншим необхідність цих дій. Менеджер, своєю чергою, має знати, і як зрозуміло поставити завдання, і як мотивувати команду на його виконання. І такі знання неможливо отримати лише вивченням теорії.
Тому ми залучаємо молодь із вишів (Київського політехнічного інституту, Одеської академії зв'язку, Державного університету комунікаційних технологій та інших), але, як правило, на початкові позиції, де потрібно більше шаблонного мислення. Фахівцю-випускнику, який володіє знаннями, розумінням, як працює обладнання, і, маючи інструкцію з його експлуатації, можна ставити прості завдання і поступово нарощувати навички. Так, безумовно, до них необхідно приставити наставників, які вестимуть їх шляхом розвитку. Але для стартових позицій це - абсолютно нормальна практика.
Крім цього, Укртелеком уже третій рік поспіль реалізує освітній проєкт для студентів останніх курсів і випускників вишів. У його рамках учасники якраз і отримують знання з проектного управління, працюють у командах, вчаться ефективно презентувати свої ідеї. Усі ці знання вони одразу використовують на практиці, розробляючи власні проєкти.
На мій погляд, рівень теоретичної підготовки в українських вишах цілком хороший. Звісно, їм необхідно знайомитися з конкретними завданнями та обладнанням, але я стикався з ситуаціями, коли буквально через рік роботи люди ставали провідними інженерами.
Вишам, однак, не вистачає практичної підготовки саме в управлінні. Дуже складно вчити керувати в теорії без закріплення знань практикою. У чому простота роботи з обладнанням? Умовно, натиснув кнопку - і отримав результат. У спілкуванні з людьми так не виходить, люди багатогранні й потребують індивідуального підходу.
Я навчався в інституті давно. І в ті роки методика викладання та отримання знань була гранично простою: лекція, якась практика, лабораторне заняття, і на цьому все. Зараз постакадемічна освіта будується на базі тренінгів. Тобі дають дозовано інформацію у вигляді теорії, а потім іде відпрацювання навичок.
Якщо людина, виходячи з інституту, розумітиме, що підлеглого не можна просто змусити працювати, якщо вона розумітиме, що завдання треба ставити за принципами S.M.A.R.T. (Конкретність. Вимірюваність. Досяжність. Значимість. Тимчасове обмеження), тоді з випускником є сенс говорити далі. За наявності базових навичок управління людьми вже дійсно можна навчати фахівця-початківця з управління проєктами, безпосередньо залучаючи його до робочого процесу.