Результати 2021 року, що минає, для української економіки суперечливі. З одного боку, за підсумками року український ВВП у доларах перевищить рівень 2013 року. З іншого боку, таке зростання спричинене аж ніяк не економічним дивом. Рекордний урожай і високі ціни на сировину забезпечували протягом 2021 року суттєвий приплив валюти в Україну. Водночас ціни на імпорт зростали більш стримано, що в підсумку дає зростання не тільки експорту, а й споживання. З боку може здатися, що все добре. Але диявол - у деталях.
Якщо звернути увагу на фізичний обсяг експорту і промислового виробництва, за підсумками 2021 року результат буде вельми скромним. Зростання промвиробництва за 10 місяців становило 1,9%. Але навіть воно забезпечене низькою базою попереднього і більш кризового за всіма параметрами 2020 року. Отже, зростання ВВП у доларах, як і доходів українців, - це результат насамперед збільшення споживчих цін, а не зростання економіки у фізичному вираженні. До слова, споживча інфляція у вересні прискорилася до 11% (рік до року), що є рекордом за останні 3,5 роки.
Читайте також: ЕБРР спрогнозировал рост ВВП Украины на 2021 и 2022 годы
Особливі ризики для української економіки несе й енергетична криза. Тоді як турецька промисловість отримує газ за ціною 350-400 дол./куб. м, а російська - по 100 дол./куб. м, українські підприємства змушені платити за кубометр газу понад 1000 дол. Судячи з того, що говорить бізнес, більшість компаній уже зазнають збитків, і на початку 2022 року багато хто з них ризикує зовсім зупинитися. Забиває ще один цвях у труну українського виробника і НБУ, який за прогнозного курсу Мінфіну на 2021 рік у 29,1 грн. / дол. допустив істотну ревальвацію.
Інфляційне зростання економіки призводить до перевиконання дохідної частини бюджету. З погляду економічної логіки такий стан речей, з урахуванням серйозного тиску на українського виробника, вимагає фіскальних послаблень. Але держава невблаганна. Бюджетна декларація на 2022 рік передбачає зміни до податкового законодавства, які мають забезпечити додаткові надходження в розмірі 34 млрд. грн. Мова про вже проголосований законопроєкт № 5600. До слова, один із його механізмів наповнення бюджету - це заборона великим платникам податків списувати понад 50% збитків за попередні періоди. Тобто ті самі українські виробники, які сьогодні зазнають збитків через високі ціни на газ і ревальвацію, вже 2022 року не зможуть ці збитки списати в повному обсязі.
Читайте також: Oxford Economics ухудшил оценку роста экономики Украины — причины
Нововведення чекають і на фізичних осіб. Податковий комітет парламенту обіцяє впровадити методи непрямої оцінки доходів громадян, щоб виставити податковий рахунок на "тіньові" заробітки. Саме для цього і була запущена податкова амністія.
Таким чином, влада продовжує слідувати парадигмі боротьби з тінню і зростання тиску на економіку, закручуючи адміністративні та фіскальні гайки. Представники влади наполягають на тому, що податки в Україні й так низькі порівняно з Європою. Хоча за розрахунками PwC, навантаження на прибуток середньої компанії без урахування непрямих податків в Україні становить 45% проти 38% (у середньому) по країнах Європи. Щоправда, багаті європейські країни, які можуть собі дозволити зростати на 1-2% на рік і не перейматися з приводу втечі капіталу в низькоподаткові юрисдикції, навряд чи можна вважати мірилом ефективності фіскального навантаження для країни, що розвивається. Ба більше, цілком логічно, що Україні слід надавати капіталу певний дисконт, бо низька якість держінститутів - це додатковий ризик для інвестицій.
Читайте також: ЕБРР спрогнозировал рост ВВП Украины на 2021 и 2022 годы
Натомість держава, витрати якої і так становлять 45-46% ВВП, продовжує вишукувати додатковий ресурс. Природно, така політика прикрита турботою про бюджетників і пенсіонерів, а також необхідністю великих інвестицій в інфраструктуру. Але розрахунки економістів показують: якщо Україна не знизить загальні видатки держави до рівня 30-35% ВВП, бюджетники і пенсіонери продовжать бідувати, а Україна і далі залишиться на периферії економічного розвитку. Тобто у виборі між зростанням і більш агресивним фіскальним перерозподілом благ на шкоду економіці бідна держава вибирає останнє.
У сухому залишку ми спостерігаємо чергову перемогу політики над економікою в Україні. Адже масштабні державні інвестиції в інфраструктуру за рахунок викачування ресурсів з економіки хоч і ставлять великий знак питання з приводу перспектив, але дуже подобаються виборцю.