Лауреати Нобелівської премії з економіки 2026 року Роберт Е. Голл і Майкл Вудфорд створили основу для інфляційного таргетування, яка включає моделі, якими, зокрема, користується й Нацбанк. Однак при цьому вона не підходить для України. Про це повідомляють Dengi.ua з посиланням на авторський блог економіста та фінансового аналітика Олексія Куща.

На думку експерта, те, що добре для розвиненої країни, може бути шкідливим на певному етапі для країн, що розвиваються; самі моделі Голла та Вудфорта можна порівняти з гормональною терапією, яка зупиняє ріст молодого організму.

Як приклад автор наводить монетарну концепцію, яку реалізує НБУ. Вона створює парадоксальну ситуацію, коли цінова стабільність мала б призвести до зростання інвестицій та економіки загалом (мова йде про період до повномасштабної війни), але так і не привела.

«Чому? Проста відповідь на таке складне питання: норма прибутковості інвестицій. Якщо ти динамічно розвиваєшся, то ціни зростають: на сировину, на робочу силу, на інші фактори виробництва. Якщо ти ще не пройшов стадію динамічного розвитку, але при цьому активно обмежуєш монетизацію економіки, то разом із низькою інфляцією отримуєш і мінімальну внутрішню норму рентабельності», — підкреслює Олексій Кущ.

Читайте також: Облікова ставка НБУ зросла до 16%: що буде з кредитами, депозитами та цінами

Він також звернув увагу, що кредитна ставка банків перебуває на високому рівні, щоб компенсувати ризик ризиків в економіці, але мало хто бере кредити, тому що рентабельність бізнесу має бути вищою за кредитну ставку, інакше це шлях до банкрутства. Тому нове кредитування в Україні майже повністю зупинилося.

«У таких країнах, як наша, слід орієнтуватися не лише на інфляцію, а й на складніші процеси, які описуються більш комплексними моделями: оцінювати потрібно рівень ризиків і відповідні цим ризикам ставки, а також завантаження потенційних потужностей економіки, зокрема й норму прибутковості приватного інвестора», — вважає аналітик.

За його словами, тоді політика НБУ сприятиме інвестиціям та економічному зростанню, а рівень прибутковості інвестора знижуватиметься пропорційно до темпів зменшення ризиків у країні. В іншому випадку «силове» зниження інфляції призведе не до збільшення приватних інвестицій, а до їхньої стагнації.

Крім того, як зазначає фінансист, моделі для розвинених і країн, що розвиваються, дають різні порогові значення «правильної інфляції» у вигляді цінового таргета, який для розвинених країн є значно нижчим.

Згідно з розрахунками експерта, рівень порогової інфляції в такій країні, як Україна, для забезпечення зростання реального ВВП на 5%+ має становити, наприклад, 8–10%, а не 5%, як зараз.

«Тоді б нинішня інфляція в Україні на рівні 8–10% передбачала б не жорстку монетарну політику НБУ з обліковою ставкою на рівні 16%, а нейтральну ставку на рівні 10%, що суттєво й позитивно вплинуло б на рівень кредитування реального сектора економіки. Отже, наукові досягнення Голла та Вудфорта — це не лише перевірена на практиці модель для розвинених країн, а й привід для дискусій щодо аналогічних моделей у країнах, що розвиваються. Зокрема, і в Україні», — підсумовує Кущ.

Як раніше повідомляли Dengi.ua, у вересні 2026 року в Україні річна інфляція сягнула 10%, а порівняно з серпнем споживчі ціни зросли на 2,1%.

Водночас, як писали Dengi.ua, з 2014 року мінімальна зарплата в Україні зросла у сім разів, однак її реальна купівельна спроможність неодноразово знижувалася через зростання цін.