За даними Агентства ООН у справах біженців та Центру економічної стратегії, кількість українських дітей-біженців шкільного віку за кордоном може сягати 1–1,4 млн. Виїзд кожної дитини це міні економічна трагедія, виїзд мільйону – економічна катастрофа.
Ціна виїзду школярів
Якщо один випускник школи виїде за кордон і не повернеться до України навчатися і працювати, то держава втратить 32–39 млн грн потенційних доходів протягом його трудового життя. Такі розрахунки за методикою Human Capital Accounting навів у своєму дописі у FB доктор економічних наук, професор Олександр Костюк.
Читайте також: Як українцям оформити виплату на першокласника: інструкція та умови ПФУ
Автор підкреслив, що це досить консервативна оцінка, оскільки всі обчислення здійснено в цінах 2024 року без перерахунку майбутніх доходів на їхню поточну вартість, а також без урахування інновацій, підприємництва, створення робочих місць та інших ефектів для економіки.
Основою для розрахунку такої суми стала середня номінальна зарплата в Україні у 2024 році — 21 473 грн на місяць. Водночас автор припустив, що вища освіта підвищує вартість фахівця на ринку праці на 30–50%, тому орієнтовна зарплата випускника університету становила 27 900–32 200 грн на місяць.
Також, за оцінками Костюка, щомісяця повз бюджет проходитимуть 45% надходжень у вигляді податків та внесків, які мали б сплачувати працівник і роботодавець. Тож перемноживши прогнозну місячну зарплату випускника університету, сумарну ставку податків і внесків та умовну тривалість трудового життя в 35 років, автор розрахував, що від кар'єри одного потенційного випускника школи держава недоотримає 5,3–6,1 млн грн податків і соцвнесків.
Читайте також: Для дітей та вчителів за кордоном запрацював єдиний портал – Міносвіти
Утім, економіка втратить не лише прямі податкові надходження, а й додану вартість, яку генерує людина. За даними Світового банку (ВВП України у 2024 році — $190,7 млрд), розрахунковий ВВП на одного зайнятого українця становив близько 655 тис грн на рік, а коригування на вищу освіту збільшує цей показник у 1,3–1,5 рази. Помноживши скоригований річний обсяг на 35 років трудового стажу, автор вийшов на суму 26,5–31,0 млн грн — це недоотриманий внесок у ВВП протягом кар'єри однієї людини, що вихала з України у шкільному віці.
Додатково Костюк врахував змарновані державні інвестиції у бакалаврат (0,4–0,6 млн грн) та непіддані точній оцінці збитки: втрату інноваційного потенціалу, нестворені стартапи та гальмування цілих галузей.
Таким чином сукупні втрати від одного емігранта-випускника школи сягають 32–39 млн грн. Відповідно, втрата 100 тис таких осіб коштуватиме економіці 3,2–3,9 трлн грн, а неповернення всіх 1,4 млн школярів — приголомшливі 44,8–54,6 трлн грн, що дорівнює майже п’яти річним ВВП України.
Загроза майбутньому України
На жаль, лише колосальною сумою втрат Україна не обмежиться. Як зазначила Dengi.ua старша дослідниця Центру економічної стратегії (ЦЕС) Ірина Іпполітова, значна частина цих дітей не повернеться, через що країна втратить майбутніх працівників, підприємців і платників податків, а також зіткнеться з додатковим тиском на пенсійну систему.
Читайте також: Ринок праці в Україні: вплив ШІ та структурне безробіття
Зі свого боку, Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування та голова ГО «Офіс міграційної політики», у коментарі Dengi.ua попередив про скорочення внутрішнього споживчого ринку, закриття шкіл, подальше послаблення громад і зниження народжуваності в майбутньому.
«Ми заходимо в таке коло проблем, яке нелегко буде розірвати. Насправді ми втрачаємо не стільки школяра, який не повернеться, скільки майбутню родину, яку він міг би створити в Україні. І це є головною проблемою», — підкреслює експерт.
Реальний масштаб проблеми
Схоже, нинішній і без того катастрофічній ситуації ще є куди ускладнюватися. Воскобойник попередив, що відтік дітей шкільного віку продовжуватиметься, оскільки бойові дії тривають, а гарантувати безпеку людей в Україні наразі неможливо.
У свою чергу Іпполітова зауважила, що за останні кілька років темпи виїзду українців знизилися, а вікова структура цих біженців суттєво не змінилася. Тому, на думку експертки, хоча виїзд продовжуватиметься, значного збільшення кількості українських школярів за кордоном не очікується. Водночас під великим питанням залишається їхнє повернення в Україну, адже часто таке рішення замість дітей ухвалюють батьки.
«Батьки часто оцінюють готовність дитини повернутися навіть нижче, ніж свою. Іноді вони очікують, що їхня дитина залишиться за кордоном, навіть якщо самі готові повернутися», — зазначає експертка.
Воскобойник додає, що на рішення батьків повернутися впливатимуть передусім безпека, житло, робота та соціальна інфраструктура. Важливо й те, наскільки людина пов'язала своє майбутнє з країною перебування, адже повернення в Україну означатиме необхідність починати все спочатку, на що більшість не погодиться.
Експерт зазначає, що у школярів можуть бути власні причини залишитися за кордоном. Хоча іноземна освіта не обов'язково якісніша за українську, вона дає можливість отримувати більшу зарплату, ніж в Україні, а також кращий соціальний захист та більш прогнозоване майбутнє.
«Найважче буде повернути родини з підлітками, які повністю інтегрувалися в західну систему, втратили зв'язок з українською школою та планують вступати до європейських університетів», — зауважує експерт.
Натомість Іпполітова переконана, що старші школярі можуть бути більш схильними до повернення в Україну, оскільки довше жили тут, мають друзів і стикаються з мовним бар’єром, тоді як молодшим дітям легше опанувати іноземну мову та адаптуватися до місцевої освіти.
Як повернути українців додому
Попри все, наша ситуація не глухо безнадійна і шляхи для покращення є. Ірина Іпполітова наголошує на важливості збереження зв'язку дітей із Україною, зокрема через підтримку української мови й українознавчого компонента, а також літні школи, табори, спортивні збори, культурні програми та короткострокові освітні візити. Крім того, варто підтримувати різні форми циркулярної міграції, щоб зберегти довгостроковий зв'язок емігрантів із батьківщиною.
Читайте також: Індустрія смерті: як в РФ вербують школярів на війну
Водночас Воскобойник наголошує, що держава має створити умови для повернення українців, а громади — забезпечити їх житлом, роботою, школами та соціальною інфраструктурою. За його словами, все це також потрібно створювати для людей, які залишаються в країні, адже без відчуття безпеки та перспективи для себе і родини Україна ризикує після війни зіткнутися з новою хвилею трудової міграції.
Зрештою, саме на прикладі виїзду дітей шкільного віку найкраще видно масштаб втрат України від вимушеної міграції. Якщо лише відсутність понад мільйона школярів може коштувати державі близько п'яти річних ВВП, то складно переоцінити сукупний ефект від українських біженців, який здатен загальмувати економічний та соціальний розвиток країни на роки. Адже скільки б коштів не вкладали західні партнери, без людського капіталу масштабна відбудова України неможлива. Тому повернення українців додому — одне з найскладніших і найважливіших завдань, від якого залежить наше майбутнє, як незалежної європейської держави.
Як ми писали раніше, в Україні оновили вимоги до роботи дитячих таборів у період воєнного стану. Державна служба з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів спільно з Міністерством охорони здоров’я затвердила новий санітарний регламент, який встановлює єдині правила організації відпочинку, харчування та безпеки дітей.
Також ми вже писали, що через глибоку демографічну кризу повоєнне відновлення економіки України буде неможливим без залучення іноземної робочої сили.