Радник президента України, член наглядової ради Міжнародного Фонду Блейзера Олег Устенко - про ключові групи ризиків для економіки країни 2020 року і фактори, які сприятимуть зростанню економіки.
Читай також: НБУ знизив облікову ставку до 13,5%
У 2020 році українську економіку може очікувати множинність ризиків. Перша група - це геоекономічні ризики. Вони пов'язані з тим, що цілком реальним видається припущення про уповільнення темпів світового економічного зростання аж до світової кризи. Спусковим гачком можуть слугувати торговельні війни, зокрема США і Китаю, а також перспектива їхнього продовження з іншими країнами - партнерами США з торгівлі. Наприклад, є ризик руху торгової війни в бік Європи, Німеччини та Італії. Крім того, до геоекономічних ризиків належить і ситуація на Близькому Сході - в Сирії, Іраку, Афганістані. Ці країни є точками напруги на карті світу. Усередині Латинської Америки також є ризики, пов'язані з можливою зміною влади в країнах цього регіону. Усе перераховане може призвести до скорочення попиту на сировинних ринках, що означає зниження світових цін. А це дуже важливо, тому що автоматично означає виникнення складнощів для такої сировинної країни, як Україна - зниження обсягів експорту. Причому, всього сировинного експорту, зокрема й аграрного. У разі реалізації низки геоекономічних ризиків, різко знизяться і темпи припливу іноземних інвестицій на ринки країн, що розвиваються, однією з яких є Україна. Тут логіка в тому, що в період глобальних катаклізмів інвестори намагаються ховатися в тихі гавані й активно вилучають свої капітали з ризикових ринків.
Читай також: Милованов заявив, що без програми МВФ в Україні настане економічна криза
Друга група ризиків - це внутрішньоукраїнські проблеми. Це - конфлікт на сході країни, хоча сьогодні ситуація вже змінюється на краще, ми наближаємося до миру. Потужний сигнал у цьому напрямку прийшов після зустрічі Нормандської четвірки. Але ризики, зрозуміло, все одно присутні. Є і ще один ризик-фактор - це внутрішній опір реформам. Я говорю зараз про олігархів, організований криміналітет і, звісно, частину чиновницького апарату на всіх рівнях влади.
Утім, якщо розглядати оптимістичний сценарій, за якого економіка зростатиме досить активними темпами, то для такого зростання в Україні є драйвери. Перший - це споживчий попит. Зростання споживання домогосподарств відбуватиметься і на тлі поліпшення економічних умов, і на тлі зростання реальних доходів, і навіть через те, що кредити стануть доступнішими. Потенційне зростання експорту також дасть змогу отримати економіці додаткові імпульси для розвитку. Звісно, зростатиме й імпорт, але його вплив буде, скоріше, негативним, ніж позитивним. Щодо секторів економіки, то 2020 року аграрний сектор і частина промвиробництва, наприклад металургія, залишаться найвагомішими драйверами секторального зростання.
Читай також: Долар падає, а ціни - ні
Розвиток економіки України багато в чому залежатиме від дій Національного банку. Прогнозоване пом'якшення монетарної політики означатиме, що з'являються додаткові стимули для зростання. Очікувано було б побачити облікову ставку НБУ на кінець 2020 року на рівні близько 9-10%, а це означає, що кредити стануть істотно дешевшими. За оптимістичного сценарію ми цілком зможемо досягти зростання ВВП на рівні близько 4,5% 2020 року, у гіршому разі зростання становитиме 3%. У мене позитивні очікування і за ціновими показниками - інфляція не вище 7% за підсумками 2020 року. Курсові коливання 2020 року можуть бути в межах 25-27 грн./дол., хоча, на мій погляд, для економіки зона комфортності на наступний рік - це все ж таки ближче до 27 грн. за долар.
- Фактор Донбасу
Олег Устенко наступного дня після переговорів у Нормандському форматі в Парижі нагадав про економічний вимір проблеми Донбасу (цитується зі скороченнями за його постом у FB):
Читай також: Сологуб: Хочуть курс 27 грн/$1, але так не буває
"...2. Завдання створення фіскального простору для реінтеграції Донбасу - архіскладне, але має бути вирішене без збільшення податкового навантаження на "материковій" частині країни. За можливого різкого зниження податків для реінтегрованих багатостраждальних територій Донбасу, що реінтегруються.
3. Негайна ініціація процесу створення фонду відновлення Донбасу - архіскладний виклик, але він має бути прийнятий. Пул потенційних учасників широкий. Консультації мають бути розпочаті негайно.
4. Великий і середній приватний бізнес повинен почати підготовку дій до свого повернення в місця колишньої дислокації. Тут важливий сигнал. Сигнал має бути посилений власними щирими матеріальними зобов'язаннями з відновлення реінтегрованих територій".
