Коли уряд у середині травня ухвалив рішення про запровадження державного регулювання цін на нафтопродукти, відправлений уже у відставку міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства прокоментував це так: "Це відповідь на необґрунтоване зростання цін на паливо в роздрібних мережах".
Таким чином, поки триває карантин, Кабінет Міністрів встановлюватиме граничну ціну на бензин і дизпаливо. Давайте розберемося, яким було зростання цін, і, відповідно, наскільки існували підстави для таких радикальних і безпрецедентних кроків, що не обіцяють нічого хорошого ні споживачам, ні державі, ні бізнесу.
Активні консультації з ринком з приводу впровадження держрегулювання почалися ще в березні. Привід для цього безумовно був: буквально тільки за один лише лютий ціни на бензоколонках злетіли на 3 грн. /л. Але передумов для такого підйому було не менше - достатньо проаналізувати події листопада 2020 року - березня 2021 року.
За цей проміжок зростання цін на ринку північного заходу Європи було таким:
- нафта подорожчала на 81% - з 37 дол. до 67 дол./барр;
- бензин А-95 подорожчав на 76% - з 357 дол. до 629 дол./тонна;
- дизпаливо подорожчало на 75,5% - з 315 дол. до 553 дол./тонна.
- Що в цей час відбувалося в Україні:
- зростання оптової ціни на бензин А-95 становило 5,83 грн./л, або +30,3% - з 25500 до 33230 грн./тонна;
- зростання оптової ціни на дизпаливо було на рівні 5,51 грн./л, або +34,2% - з 19420 до 26060 грн./тонна.
При цьому темпи подорожчання палива на автозаправних станціях були нижчими:
- бензин А-95 подорожчав з 24,19 грн. до 28,33 грн./л (+4,14 грн./л, або +17,1%);
- дизпаливо подорожчало з 23,46 грн. до 27,73 грн./л (+4,27 грн./л, або +18,2%).
Як бачимо, станом на початок березня до синхронізації із закупівельною ціною за бензином роздробу не вистачало близько 1,70 грн./л, за дизпаливом - 1,25 грн./л.
У березні ціни встигли додати 60-70 коп./л. Благо, на початку весни ціни на нафту дещо охолодилися, але напруженість, зокрема щодо бензину, залишилася. У будь-якому разі зростання цін за вказаний період було повністю обґрунтованим.
31 березня 2021 року Кабмін і Нафтогазова асоціація України, що об'єднує великі мережі АЗС, підписали меморандум про взаєморозуміння. Кажуть, передбачав він і неофіційну домовленість: уряд наполягав на заморожуванні цін до кінця квітня. Своєю чергою, Кабмін пообіцяв вжити заходів щодо ліквідації каналів виробництва і поставок контрафактної продукції, а також нелегальних схем із кешем і документами на паливо. Це мало вирівняти конкуренцію і знизити тиск на цінники легальних гравців.
Але Кабмін свою частину домовленостей не виконав. Силовики навіть формально не відзвітували. Тому учасники ринку з чистою совістю вирішили синхронізуватися з наявною реальністю, тим паче що роздрібна націнка скоротилася до мінімальної з 2018 року, а ціни на нафту на початку травня знову взялися тестувати позначку в 70 дол./барель. Загалом за квітень оптові ціни на А-95 і дизпаливо зросли на 1690 грн. і 2060 грн./тонна відповідно (+1,27 грн. і +1,73 грн./л).
Про адекватність цінових змін в Україні свідчить і інший підхід до аналізу. Станом на 11 травня динаміка цін на українських АЗС повністю лежала у фарватері змін на європейських АЗС. Це порівняння є абсолютно коректним, оскільки ціноутворення в Європі та Україні є ідентичним, ми закуповуємо паливо за тими самими котируваннями. При цьому зазначимо, що Україна закуповує бензин і дизпаливо з преміями в 25-35 дол./тонна (у середньому, 0,22 євроцента на літрі). Таким чином, у наявності навіть деяке відставання від середньоєвропейського рівня.
Звідси випливає висновок, що ціни на паливо в Україні повністю відповідають об'єктивним факторам. Залишається додати, що глибоко помилковими і навіть абсурдними є заяви чиновників про те, що на ринку є якась змова або монополія. Розкид цін, що досягає 25%, і велика кількість заправних брендів свідчать про зворотне. Тому введення держрегулювання базувалося на некоректних твердженнях, у зв'язку з чим є серйозні ризики дестабілізації ситуації та загрози подальшому розвитку ринку.
