Згідно з чинним законодавством з 1 січня 2022 року всі фізичні особи-підприємці на спрощеній системі, окрім першої групи єдиного податку (ЄП), мають встановити РРО (реєстратори розрахункових операцій, тобто касові апарати. - Ред.) і фіскалізувати розрахункові операції. Але чи оптимальна така модель з економічної точки зору, і що показує світовий досвід?
З одного боку, є сотні тисяч ФОПів, які платять усі податки і збори, заробляють на життя собі і своїм рідним, реалізують товари або надають послуги завдяки єдиному податку, і внаслідок фізичних обмежень ніколи не зможуть перевищити ліміти ЄП своїх груп.
З іншого боку, є різні види великого бізнесу, які використовують спрощену систему оподаткування для мінімізації податків. Здебільшого це - псевдоФОП для реалізації товарів на значні суми з приховуванням виручки та декларуванням лише малої частки доходу, не більше 1 млн. грн. Унаслідок таких зловживань (кількість умовних порушників перебуває в межах до 20% загальної кількості на 2-й групі ЄП та до 10% у 3-й групі ЄП), за оцінками експертів, держава недоотримує податків щороку на суму 6-8,3 млрд. грн.
Спеціальні податкові режими для малого бізнесу (особливо мікробізнесу) - поширене явище в усьому світі. Оскільки такий бізнес відіграє важливу соціальну, економічну та політико-економічну роль, яка виправдовує особливе ставлення до нього.
Експертний огляд країн Європи та Азії говорить про те, що абсолютна більшість держави мають окремі спрощені умови для малого та мікробізнесу, зокрема: а) патент, спеціальний дозвіл; б) спрощений режим оподаткування; в) фіксований податок.
Тотальна фіскалізація не є поширеною практикою та світовим трендом. Висновки дослідників МВФ свідчать, що фіскалізація - не "срібна куля", а "ліки" з недоведеною ефективністю. Моделі фіскалізації в більшості країн відповідають ключовому принципу - фіскалізація не потрібна малому та мікробізнесу у випадках, коли підприємці обмежені в можливостях для перевищення граничних лімітів спрощеної системи.
Тотальної фіскалізації немає в жодній країні Європи, Азії, Латинської Америки. Зокрема, там використовуються такі підходи:
- а) РРО не потрібні до певної суми річного обороту (Чехія, Норвегія, Німеччина, Індія);
- б) РРО не потрібні для певних категорій товарів/послуг (Польща, Румунія);
- в) РРО не потрібні для ринків і невеликих торговельних площ (Росія, складова непрямого критерію в Іспанії);
- г) РРО не використовується для малого бізнесу, натомість ставки податку залежать від непрямих критеріїв - торговельних площ, видів товарів, кількості найманих працівників (Уругвай, Іспанія, Аргентина).
Згідно з розрахунками економістів, орієнтовна сума витрат підприємців на придбання та експлуатацію касових апаратів у разі повної фіскалізації 2-ї та 3-ї груп ЄП у перший рік роботи будуть у межах від 9,8 до 11,9 млрд. грн. (з припущенням, що програмні РРО оберуть 80% підприємців, а 20% оберуть класичні РРО). У той час як прогнозовані додаткові надходження до бюджету становитимуть 6-8,3 млрд. грн. за рік. Тож згідно з розрахунками, суспільна користь від фіскалізації 2-ї та 3-ї груп спрощеної системи - від'ємна.
Тоді як інші моделі (фіскалізація ризикових платників) дають значно менші збитки для підприємців за майже тих самих надходжень до держбюджету. Тобто фіскальний ефект в альтернативних моделях перевищує економічні витрати.
Наприклад, обов'язкові РРО виключно для підприємців, які ведуть діяльність на великих торговельних площах, а також для тих, хто реалізує товари через Інтернет, призводить до втрат у межах 0,8 млрд. грн. у перший рік впровадження. Водночас, прогнозовані додаткові надходження до бюджету становитимуть 6-7,3 млрд. грн. за рік.
Застосування РРО виключно для окремих ризикових груп товарів/послуг призводить до втрат у межах 1,2 млрд. грн. у перший рік, а прогнозовані додаткові надходження до бюджету сягнуть 6-7,3 млрд. грн. на рік.
Отже, було б доцільно запровадити фіскалізацію в Україні саме для окремих категорій підприємців, які мають ризик перевищення лімітів єдиного податку, водночас напрацювавши критерії для визначення таких категорій платників на основі непрямих методів оцінки оборотів.
