Одразу попереджу – опис є край спрощеним та скороченим. Але точно отримаєте загальну картинку.
Тож, починаймо!
Український агробізнес активно продавав пшеницю, кукурудзу, соняшник, ріпак і ще багато чого саме у Європу з початку повномасштабного вторгнення в Україну. ЄС пішов назустріч нам рік тому – відкрили можливості практично вільного експорту України до себе. Бо хотіли підтримати Україну, яка прикрила собою Європу.
А потім морська блокада з боку РФ була в середині минулого року припинена так званою зерновою угодою. Але до того моменту вже почали активно возити зерно та іншу агропродукцію через сусідів – перш за все, через Польщу та Румунію, до відповідно польских та румунських портів. І далі – в Африку та Азію.
Але ще просто ввозили зерно до Польщі, Словаччини, Чехії, Угорщини, Румунії, Болгарії. І тут склалась прикра ситуація. Місцеві фермери минулого року не квапились продати свій врожай-22. А зараз ціни пішли вниз. Наприклад, пшениця впала в ціні у березні цього року порівняно з жовтнем-2022 майже в півтори рази. Кукурудза – десь на п’ятнадцять відсотків.
Коротше – біда. Для польських та угорських, словацьких та болгарських фермерів, зокрема, біда.
Сусідськи фермери та агробізнесмени почали скаржитись своїм урядам. А там ще вибори цього року – в Польщі, наприклад, це дуже потужний чинник.
Сусідські уряди вирішили заблокувати повністю кордон для української агропродукції. Дочекались із ввічливості закінчення візиту українського президента до Варшави - і закрили кордон.
Українські топ-чиновники поїхали вести переговори – і повернулись практично безрезультатно. Вирішення прийшло з Брюсселю – з штаб-квартири Єврокомісії. Справа в тому, що, згідно із нормами ЄС, кожна окрема країна- член Євросоюзу, не має право самостійно запроваджувати зовнішньоторговельні обмеження – ту саму блокаду.
Але уряди молодих членів ЄС - Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії(Чехія вирішила не грати в ці ігри), - поводили себе доволі жорстко і майже погоджено. Тому Брюссель почав реагувати. В якості вирішення запропонував грошові компенсації фермерам і заходи по контролю транзиту. Щодо обмежень імпорту з України – поки що тільки на зерно і тільки до 30 червня(тобто до кінця поточного маркетингового року).
На жаль, це не все. В рукаві у Єврокомісії є так звані захисні заходи. Тобто, перспектива запровадження мит та обмежень по обсягу щодо імпорту в ЄС для української агропродукції. Але для цього мають бути проведене розслідування відносно імпорту з України в Східну Європу.
Але є і добра новина – в Західній Європі є потужні об’єднання, які вимагають залишити імпорт збіжжя з України. Наприклад, є така собі асоціація виробників кормів для тваринництва під назвою FEFAC. Її президент Asbjørn Børsting закликав країну, що головує в Раді ЄС(до 30 червня – Швеція), і Європейську комісію шукати швидких і ефективних рішень для подолання нещодавніх односторонніх рішень, ухвалених у Польщі, Угорщині, Словаччині та Болгарії, які вводять обмеження на імпорт українського зерна та імпорт олійних культур, а також інших кормів. От так. А ще він заявив, що «поточні рішення, прийняті на національному рівні, підривають цілісність єдиного ринку та надійність ЄС як торговельного партнера, що може призвести до подальшої дестабілізації ринку, зокрема для кормів, для яких існує немає внутрішніх альтернативних поставок». Зазначу, що цей голос переважно презентує інтереси «старих» членів ЄС – від Німеччини та Нідерландів до Франції та Італії. Їм цікаво мати дешеві корма для тваринництва.
Коротше, попереду багато чого цікавого та скандального.
І ще є одна причина дивитись на обмеження, як на тимчасові. На жаль, причина сумна: у поточному році збір врожаю скоротиться щонайменше на 40%, бо війна. Грубо кажучи, менше буде приводів для роздратування у східноєвропейських фермерів. Ви спитаєте, а як же війна в минулому році? В минулому році ще залишались великі залишки від урожаю-2021. Цього року ми маємо за спиною жахливий 2022-й, із втраченими посівними площами – як внаслідок окупації, так і від мінувань та обстрілів.
Проте трохи тішить, що навіть того, що збереглося в агросекторі, вистачить для споживання всередині України. І ще два рази по стільки залишиться для експорту.
