Ось ця чудова суперечка з приводу системи 10-10-10 – вона як суперечка з приводу того, що було раніше – курка чи яйце. Так раніше було все!
10-10-10 – це про ставки податків. Але ще й про зростання по 10% на рік впродовж десяти років, щонайменше. Як засоби і ціль економічних реформ.
А от суперечки з приводу того, а чи потрібно нам насамперед верховенство права, чи потрібна насамперед боротьба проти корупції – це все маніпуляції та ігри пустопорожнього розуму.
Нам потрібно все й одразу. Але не все можна отримати одразу на клацання пальця.
Тож що? Правильно: потрібно фокусуватись на тому, що можна і потрібно зробити тут і вже зараз.
Зрозуміло, що коли говорять про систему податків 10-10-10, то фокусуються на проблемі величини податків, надмірної тяжкості податкового тиску. Зрозуміло, що, крім цього, треба говорити і про спрощення процедур допуску до інфраструктури енергопостачання та водопостачання, про спрощення процедур землевідведення. І про інші регуляторні речі.
Це все треба робити, але я наполягаю, що жодним чином нема сенсу чекати, поки до мундира останнього солдата буде пришитий останній гудзик.
Так ось, я наполягаю на тому, що, звичайно, верховенство право потрібне. Звісно, необхідно боротися проти корупції.
Але розповідати про те, що поки ми все це (верховенство права, придушення корупції) не зробимо, то не можна і мріяти про зниження податків, про спрощення умов ведення бізнесу? Ви серйозно? Це все повна маячня! Більш того: зниження податків, наприклад, є запорукою скорочення обсягів корупції.
Я наполягаю на наступному: успішність економіки та й країни загалом (динаміка ВВП, стабільність національної валюти, рівень зарплат у країні) - це все, на мій погляд, є результатом множення кількох факторів і якщо хоча б один із цих факторів близький до нуля , то все інше не має значення. Тобто ви можете скільки завгодно боротися з корупцією та за верховенство права, але якщо в процесі боротьби ви зберігаєте надто високі податки (а в Україні вони надвисокі) та жорсткі регуляції (а в Україні вони наджорсткі), то країна до перемоги верховенства права і до перемоги над корупцією просто не доживе.
З іншого боку, давайте подивимося правді в очі: вже зараз Україна щодо верховенства права та рівня корупції, хоч дуже далека від ідеалу, але все ж вона десь у середині світового списку країн. І є купа країн, де з правом і корупцією справи суттєво гірші, а от в економіці – кращі. Як же воно так могло скластися?
Так нормально воно склалося. Якщо в тих неблагополучних щодо права та корупції країнах помірні податки та жорстко обмежені повноваження держорганів щодо жахання бізнесу.
Що потрібно робити у цій ситуації Україні? Продовжувати рухати проблематику верховенства права та корупції, але не впадати в ідіотизм. Посилювати ті чинники, які можна посилити швидко: податковий тиск знижувати, умови ведення бізнесу спрощувати, адміністративний тиск зменшувати.
Звичайно, ми не вирвемося моментально в перші ряди за темпами зростання ВВП і темпами зростання доходів населення. Але ми отримаємо дуже потужний поштовх в економіці і отримаємо ресурс: час і гроші на вирішення проблем, які швидко вирішити нереально (верховенство права, рівень корупції).
А тепер я розберу швиденько ситуацію зі згаданими багаторазово прикладами – В'єтнам, Таїланд. Та й Китай із Туреччиною теж можна якось згадати при нагоді.
У авторитарних режимів є безліч недоліків, але є одна дуже важлива перевага. Там є єдині центри ухвалення рішень. І якщо ти (великий інвестор) домовився зі старшим, то у тебе всі питання вирішено. Так, там є корупція. Але вона централізована і там вартість її зрозуміла з самого початку.
І насправді для великого бізнесу не так страшна сама по собі корупція, як її непередбачуваність і непрогнозованість витрат на неї. І якщо в країні є чітка автократія, то корупція там існує у вигляді системи, субординованої зверху до низу.
І ще тут є один маленький нюанс, який насправді є великим. Справа в тому, що на взаємодії зі старшим по країні можуть в автократичній державі працювати саме великі бізнеси – іноземці або місцеві, то вже не так і важливо. Дрібним до старшого не достукатися. Тільки великий бізнес/інвестор може там почуватися комфортно. Тому що керівник великої компанії або її представник приходить до великого місцевого начальника, до старшого – і на цьому з питаннями бізнес-клімату там усе закрито.
А якщо йдеться про середній та малий бізнес, то йому має бути дуже сумно та бентежно при автократіях. Але при цьому ми бачимо безліч прикладів, коли навіть у вельми автократичних країнах проблем у малого бізнесу практично немає.
Як же так? А так, що проблема корупції та відсутності верховенства права вирішується шляхом виведення малого бізнесу з-під удару просто тим, що його відпускають на волю.
Звісно, у випадку, якщо малий бізнес розглядається владою не як кормова база. А як інструмент для того, щоб люди не на площу виходили із протестами, а займалися зароблянням грошей собі на життя у своїх маленьких бізнесах.
Тобто, проблема корупції вирішується шляхом виведення малого бізнесу з-під впливу чиновника, з-під впливу окремих держорганів. Тобто якщо ви позбавляєте держорган повноважень кошмарити якийсь бізнес, цей бізнес абсолютно не цікавиться після цього ані верховенством права, ані ступенем корумпованості в даному конкретному держоргані. Бо він з ним не контактує.
Тобто просто звільняйте держорган від зайвих повноважень, позбавляйте його цих повноважень, і тоді проблема верховенства права та корупції не відчуватиметься впритул навіть дрібними підприємцями.
І тоді люди матимуть змогу пройти цей шлях поряд із реформаторами, які так прагнуть настання некорумпованості та верховенства права. І, нарешті, у людей буде можливість дочекатися всіх цих рожевих поні та чудових райдужних однорогів, не повиздихавши дорогою від безгодівлі.
До того моменту, коли в країні з'явиться повне верховенство права, коли в країні не залишиться корупції, до цього часу людям треба залишити можливість прогодувати себе. А також можливість сплачувати помірні податки, за рахунок яких, між іншим, все це свято життя і фінансується - починаючи від армії і закінчуючи держапаратом.
Найбільший ризик навколо автократії – зміна настроїв панівної верхівки. До речі, це яскраво видно на прикладі РФ. Значно більш прогресивні регуляції, помірні податки – все це було років 10-15 тому. Потім навіть не керівник змінився, а дах в нього поїхав. І на економіку почав насуватись гаплик. І не тільки внаслідок війни та пов’язаних з нею санкцій - там все ще більш широко.
Тобто підсумково про автократію відносно економіки. Автократія щодо умов для бізнесу – це мотоцикл. З потужним мотором та чутливим кермом. Але нестійкий. І довго на ньому не проїхати. Щоб довго - потрібен чотириколісний автомобіль з економічним двигуном, ABS, ESP та іншими компенсаторами чиновницького ідіотизму. Але перші десятки кілометрів варто їхати тим, що везе. Чим би воно не було. А потім – обов’язково пересісти.
Підсумково: займатися боротьбою проти корупції і за верховенство права необхідно, але не замість випереджального зниження податків і скорочення повноважень держорганів щодо жахання бізнесу та звичайних громадян. До речі, зниження податків та звуження повноважень держорганів автоматично стискають кормову базу корупції та саму корупцію зводять до мінімуму. Тому що вона стає економічно нецікавою і кримінально обтяжливою її носіям.
