Найголовніше – ми не можемо влізти в голову американському президенту, який пообіцяв високі імпортні мита на канадські та мексиканські товари. А ще – обіцяє підвищити вже запроваджені попередниками мита на товари з КНР. Він також розглядає можливість запровадити мита на товари з ЄС, якщо Брюссель не почне рухатись до певних угод. Судячи із супутніх подій та домовленостей, ми є свідками глобальних переговорів, які мають щось змінити у світі. Але чи це Велика світова торгова війна?
Застосування обіцяних Дональдом Трампом 25-відсоткових мит на канадські та мексиканські товари відтерміноване на 30 днів в очікуванні дій урядів Канади та Мексики.
Ніякого втручання у внутрішні справи – все виглядає так, ніби Вашингтон вимагає ефективних дій щодо незаконної міграції та контрабанди наркотичних речовин або їх напівфабрикатів.
Звісно, ми не можемо залізти в голову Трампа. Але можемо спробувати аналізувати його дії, зважаючи на:
По-перше, історію всіляких торгівельних конфліктів – у минулому.
По-друге, на особистість Трампа, як таку.
По-третє, на певний досвід того, що ми спостерігали, коли він був в першому терміні президентом.
Якщо дивитись на всі ці три речі, то я особисто вбачаю підхід жорсткого підприємця, який використовує всі доступні йому важелі тиску під час важливих переговорів.
Схоже, Трамп хоче досягнути, перш за все, політичних цілей, навіть, не економічних, хоча мова про мита.
Суто по-сусідськи
Якщо подивитись на Мексику, то, з одного боку, це є об'єкт, куди вкладаються величезні американські інвестиції. Це для США, фактично, промисловий майданчик біля двору. Там збиральні підприємства більшості автомобільних корпорацій, багато чого ще. Крім того, ця країна постачає Штати багато того, що їм потрібно – від одягу та взуття до овочів та фруктів, від автівок до гаджетів.
Канада є країною більш схожою економічно із США, можливо, трохи більш англосаксонською, більше традиційною за принципами. Ще ця країна є ключовим постачальником до США, наприклад, нафти. До речі, можна бачити, що Канада тримається більш жорстко, більш сильно відстоює свої інтереси, ніж Мексика, саме тому, що Канада хоча і менша за США значно як економіка, але вона схожа на Штати за своїм укладом. Тобто там ринкова економіка, розвинені інституції, англо-саксонська судова система. І ці дві країни настільки схожі за цінностями та принципами, що я не вбачаю світоглядного конфлікту, а вбачаю цьому жирну переговорну позицію Трампа.
Китай – все по-іншому
На відміну від двох згаданих країн, з КНР все інакше.
По-перше, в Китаю є досвід торгівельних конфліктів із Штатами, і те, що відбувається зараз – це сильно не вперше. Ця тарифна війна, всілякі торгівельні обмеження і так далі – не вперше. Звісно, у США є дуже потужна задача – виправити торгівельний баланс. Тобто Трамп, схоже, вважає, що Китай має купувати більше американських товарів.
По-друге, схоже, що Трамп вважає, ніби Америка має провести реіндустріалізацію, тобто повернути ті вробництва, які раніше були в США. Тобто, відновити ті виробництва, які пішли в інші країни через велику вартість робочої сили, через надто жорсткі екологічні обмеження, через надмірні регуляції. Тобто, схоже, що Трамп хоче досягнути більшої економічної незалежності та стійкості після того, як багато десятиліть Європа і США переміщували виробництва до КНР, насамперед.
Cформувався світовий розподіл праці, коли США, Японія, ЄС, Канада, Британія щось придумували, генерували якісь інновації, надавали інвестиції, постачали нові технології, а десь в країнах, що розвиваються не дуже заможні, навіть, бідні люди старанно заробляли нечувані для них раніше гроші, працюючи на величезних підприємствах.
Проте цей теплий ламповий світ ляснув у 2020 році, коли був COVID19, коли так званы ланцюжки постачання посипались через пандемію. Всі, насамперед, Китай зрозуміли, що своя сорочка ближча до тіла. А розвинені країни зрозуміли, що потрібно щось з цим робити.
Через це багато хто у розвинених країнах зрозумів, що потрібно проводити реіндустріалізацію. Насамперед, це зрозумів Трамп. І натиснув на акселератор у своїй риториці Make America Great Again. Та ще більший вплив, ніж COVID19, створила повномасштабна війна в Україні та посилення впливу Пекіну через його підтримку, яку він надає Москві.
Відчуття, що США не мають достатньо можливостей для виробництва зброї, а група РФ-КНР-КНДР – мабуть, додало рішучості до реіндустріалізації.
З того моменту все полетіло – і заклики до реіндустріалізації, і конкретні державні інвестиції у відновлення промисловості.
Особливо чутливим виявилось питання про відновлення машинобудування. Оскільки з цього випливає можливість швидко виробляти зброю і не опинитися слабким перед загрозою вторгнення або агресії. В цьому сенсі Китай кидає виклик США і світу. Пекін намагається поміняти світовий порядок денний?
Тому зараз Трамп активно відновлює все, що деградувало попередні 40 років. Він створює в США тепличні умови для конкуренції американських виробництв з китайськими. До речі, коли кажуть, що там США запроваджує лише 10% мита до китайських товарів на тлі 25% мита на канадські та мексиканські товари, то це не вся правда. А правда полягає в тому, що високі мита на китайські товари вже були запроваджені раніше, навіть при Байдені рік тому.
І поточні +10% - це на додаток до існуючих мит на китайські товари. І це також жорстке запрошення до того, щоб Пекін почав додержуватись міжнародного права, припинив широкомасштабну підтримку країни-агресора.
Війна мит – на що вона впливає
У короткостроковому сенсі підвищення мит призведе до певних шоків. Тому що будь-які мита збільшують вартість для кінцевого споживача, в тих же Штатах.
Але ми маємо розуміти, що одночасно це призводить до реіндустріалізації, тобто до розгоротання виробництва. Ось цей перехідний період, коли виробництва «вдома» ще не розгорнуті, а захисні заходи вже застосовані, - він не є надто комфортним і в цей час можуть виникати певні проблеми.
Але, на щастя, є альтернативи КНР - наприклад, Тайвань, Південна Корея, Індієя, В'єтнам, Індонезія, Малайзія, Таїланд. І ці країни від цього виграють, бо там є потужності, там є виробництва мікроелектроніки. Штати ще за часів Байдена, а також раніше, почали дуже активно загравати з цими альтернативами Китаю - і правильно робили. Там вже розгорнуті величезні промислові потужності з виробництва тієї ж мікроелектроніки, компонентів для тих же самих дронів.
Тобто світ, а також, зокрема, США, не сьогодні зрозуміли, що вони не можуть покладатися як на виробничий майданчик виключно на КНР. І вже піклувались про альтернативи. Інша справа, що піклувались не настільки активно, як воно було варто робити.
Далі – що?
Далі питання буде лише в тому, наскільки швидко розвинені країни зможуть адаптуватись, а інші країни, що розвиваються, зможуть швидко прийняти інвестиції заради того, щоб розгорнути в себе виробництва, альтернативні китайським.
Тобто далі багато чого буде залежати від того, як ці альтернативні Китаю промислові майданчики будуть поводити себе. Чи будуть вони виступати, як адекватні, чемні, надійні, етичні торгівельні партнери, які дотримуються правильних звичаїв ведення бізнесу. Далі ми побачимо диверсифікацію цих ринків, коли буде присутня велика кількість гравців в різних сегментах.
Тоді можна буде обирати того чи іншого постачальника, а не миритись з диктатом одного великого партнера. І це буде величезним благом для світу, для економік усіх країн-імпортерів. Тому що в Пекіні рішення приймаються не через економіку, там приймаються рішення через політику. В КНР, не секрет, що використовуються незаконні субсидії для певних експортних галузей, і тим самим придушується можливість інших країн створювати та розвивати певні галузі.
Трампу зараз закидають те, що запроваджені ним мита призведуть до зростання цін. Але з іншого боку, президент США намагається знизити податки. І це створить можливість компенсувати вплив мит на імпортні товари. Податки будуть знижуватись на працюючих, на домогусподарствв, а також на компанії, які працюють ефективно. Це призведе до покращення їх економічного стану і збереже їх купівельну спроможність навіть на тлі зростання цін на імпортні товари через запровадження імпортних мит.
Тобто, якщо всі ці заходи Трамп запровадить точно, акуратно, правильно, то, в принципі, економіка Штатів може майже не відчути запровадження імпортних мит. Тут варто нагадати, що Трамп розуміє, як все це робиться, оскільки він бізнесмен з величезним досвідом, навколо нього також є кваліфіковані люди з необхідним досвідом.
Особливість цієї ситуації полягає в тому, що від анонсованих податкових змін у США виграють ті, хто працює, від цього виграють корпорації, які експортують і заробляють. Тобто вони зараз сповідують таку ідею, як мерітократія, тобто найбільшу винагороду мають отримувати ті, хто розумний, працьовитий, вносить великий внесок в суспільне благо. На перший погляд, це виглядає як популізм. Але насправді – ні.
В них може вийти, оскільки США довгий час були країною меритократії, країною можливостей, країною американської мрії. Звісно, буде певна турбулентність, буде певний дискомфорт. Але надалі світ і світова економіка мають, на мій погляд, почати почувати себе краще.
І, наостанок: великі торгівельні війни – це не є винаходом Трампа. Штати жорстко рубилися з Китаєм, навіть до попередньої каденції Трампа. Штати свого часу шалено билися з Японією через експорт, зокрема, японських автомобілів. Були жорсткі зовнішньоторгівельні конфлікти з Європейським Союзом. Тобто запровадження високих мит чи загрози такого запровадження не є чимось зовсім новим для світової економіки.
Тобто не Третья світова торгівельна війна, це переговорна маніпуляція, це, скоріше, наполегливе запрошення до глобальних угод з різних питань. Як жорсткий підприємець, жорсткий переговорник, Трамп не просто запрошує до переговорів, він ставить контрагентів в позиції, коли їм нічого не залишається, ніж як розпочати дійсно предметні переговори.
