У 1973 році Ірландія була однією з найбідніших країн Європи з ВВП $7,4 млрд та повною економічною залежністю від Великої Британії. Сьогодні Ірландія – одна з найуспішніших європейських країн, що демонструє лідерські темпи економічного зростання. Її ВВП у 2024 році становив $564 млрд, а дохід на душу населення – близько $134 тис.
Історія економічного успіху Ірландії – велика окрема тема, але цей успіх багато в чому зумовлений досягненнями країни в розвитку цифрової економіки. За підсумками 2023 року Ірландія була третьою в світі за обсягом експорту цифрових послуг - $328 млрд. Попереду цієї маленької країни із населенням трохи більше 5,2 млн людей опинилися США ($649 млрд) та Велика Британія ($438 млрд).
Аналітики проекту «Ціна держави» вважають, що експорт цифрових послуг є новим виміром економічного лідерства. На підтвердження цієї тези зазначається, що майже 50% експорту послуг у світі здійснюється в цифровому вигляді. Тройку лідерів наразі наздоганяють Індія та Китай. Їх показники експорту цифрових послуг у 2023 році становили відповідно $257 млрд та $207 млрд.
Під цифровими послугами ми розуміємо в першу чергу послуги, що продаються через електронні мережі (цифрові додатки, платформи та ін.). Цифрова економіка – більш широкий термін, бо мова йде про економічну діяльність, що відбувається із використанням цифрових технологій. Отже, йдеться не тільки про ІТ-сектор, а й про наукові цифрові рішення, електронну комерцію, онлайн-послуги та роботу цифровізованих підприємств.
Щоб зрозуміти, наскільки важливо для України розвивати цифрову економіку, варто зазирнути в недалеке майбутнє. За прогнозами експертів, у найближчі десять років 70% створеної вартості у світі спиратиметься на цифрові рішення. Вже сьогодні частка цифровізованих підприємств у глобальному ВВП перевищує 50%, і вона швидко зростатиме під впливом технологій ШІ. Отже, якщо Україна хоче стати економічно успішною, «квиток в партер» знаходиться в цифровій економіці.
Сьогодні наші позиції тут досить скромні, але далеко не останні в світі, незважаючи на повномасштабну війну, що триває на українській території. Зокрема, за даними E-Government Development Index, наразі Україна займає п’яте місце в світі за рівнем розвитку цифрових послуг у державному секторі. Пам’ятаємо, як «батько» української «Дії», а нині віце-прем’єр Михайло Федоров успішно презентував у США цю революційну програму. До речі, у Сполучених Штатах попри їх високу технологічність, такої програми у сфері державних послуг немає. Це той випадок, коли відчуваєш гордість на Україну.
За підсумками 2024 року, експорт цифрових послуг з України становив всього $6,5 млрд, це на 4,2% менше, ніж у минулому році. За підсумками 2023-го цей показник був на 8,5% менше, ніж у 2022-му. Падіння цілком логічне, адже в країні триває війна, ризики ведення бізнесу захмарні. Частина підприємств релокувала в інші країни, частина працівників, зайнятих в різних напрямках цифрової економіки, правдами-неправдами виїхали з України.
Головним замовником українських ІТ-послуг у 2024 році були США, частка яких становила 37,2% у загальній структурі. Маємо реальний приклад двосторонньої економічної інтеграції із Сполученими Штатами. Потенціал зростання за належної економічної політики українського уряду тут величезний, але, це, мабуть, вже завдання для наступної влади (повоєнної України).
Розвиток цифрової економіки може стати гарною диверсифікацією для української економіки. Цифрові компанії менше залежні від фізичних активів та сезонних факторів. Для нас це особливо важливо, адже український експорт досі покладається в основному на сільське господарство та видобувну промисловість. При цьому важливо пам’ятати, що цифрова економіка – це не тільки ІТ-сектор й не тільки експорт. Чималий потенціал криється у розвитку внутрішнього ринку цифрових послуг.
Що необхідно зробити Україні, щоб стати помітним гравцем у світовій цифровій економіці? На мою думку, в якості орієнтиру можна поставити обсяг експорту цифрових послуг в $20 млрд на рік. Це приблизно рівень Румунії/Австралії, які відповідно посідають 29/30 місце у глобальному ТОП-30. По-перше, маємо створити найбільш сприятливі законодавчі умови в світі для розвитку цифрової економіки. Йдеться про пільгове та стимулююче оподаткування. Останнє має заохочувати українські компанії до максимально можливої цифровізації діяльності.
По-друге, маємо в рази спростити процедуру залучення недержавних коштів для фінансування закладів вищої освіти та наукових установ. Набуття автономності університетів/інститутів має йти паралельно з перетворенням їх на головні осередки наукових досліджень і цифровізацією процесу навчання.
Також необхідно створити законодавство, яке стимулює компанії проводити дослідження саме на базі закладів вищої освіти. Бонусом матимемо підготовку кадрів, прив’язаних до реальних потреб економіки.
По-третє, необхідно підвищувати цифрові знання та навички населення. Тут є чималий потенціал, особливо серед громадян 50+. Черги у відділеннях Ощадбанку на оплату комунальних та отримання пенсій тому підтвердження. По-четверте, прискорити цифровізацію усіх державних послуг. На цьому напрямку наші справи йдуть непогано, але на місцевому рівні залишилося багато роботи. Прискорена цифровізація громад має стати одним з пріоритетів регіональної політики наступної влади.
Цифрова економіка після ОПК має стати другим за пріоритетністю місцем докладання зусиль в економічній політиці влади. Обидва напрямки є вкрай перспективними для України, адже тут маємо конкурентні переваги. Тому дуже важливим є, хто прийде до влади після наступних президентських і парламентських виборів, та чи зможуть ці сили сформувати актуальний та адекватний порядок денний розвитку української економіки. Так, сьогодні у нас є Федоров і це добре, але нам потрібно таких десятки, щоб досягти прориву в розвитку цифрової економіки.
