Війна кардинально змінила нашу реальність, включаючи спадкове право. З’явилися нові категорії спадкодавців, нові види майна для спадкування, нові процедури. Тепер доводиться розбиратися не лише з “традиційними” квартирами та машинами, але й з криптогаманцями загиблих айтішників, із заблокованими акаунтами громадян, що виїхали з України, у європейських банках, з майном у зруйнованих містах.
Загибель військовослужбовця створює специфічну спадкову ситуацію, яка має низку правових особливостей. Родичі часто думають, що мають право тільки на соціальні виплати від держави – допомогу при загибелі та пенсію по втраті годувальника. Але виявляється, що до спадщини входить набагато більше.
Грошове забезпечення, яке не встиг отримати військовослужбовець, компенсації за невикористані відпустки, накопичення в недержавних пенсійних фондах, страхові суми – все це теж спадщина. При цьому соціальні виплати від держави йдуть паралельно і до спадкової маси не включаються.
Особливі правила діють і для оформлення документів. Командири військових частин можуть посвідчувати заповіти військовослужбовців просто в польових умовах. Документи про смерть видаються на підставі рішень військових комісій без довгого судового процесу про оголошення особи померлою. Строк для прийняття спадщини може бути відновлений судом з урахуванням воєнного стану.
Але найскладніша категорія справ – це зникнення безвісти. Коли людина зникла, але юридично вона жива, родина опиняється в правовому вакуумі. Теоретично, якщо людина зникла безвісти в зоні бойових дій, суд може оголосити її померлою через шість місяців замість звичайних п’яти років. Але на практиці це складний процес, що вимагає довідок з військових частин, свідчень очевидців, довідок з лікарень та моргів, підтвердження пошукових робіт.
Часто доводиться спочатку добиватися визнання особи безвісно відсутньою. Це дає право розпоряджатися майном зниклого через опікунство, отримувати соціальні виплати та навіть розривати шлюб. Але спадкова справа відкривається тільки після оголошення особи померлою.
Ще складніша ситуація виникає, коли українці помирають за кордоном. За загальним правилом, спадкування рухомого майна регулюється правом країни останнього місця проживання спадкодавця, а нерухомого – правом країни, де воно знаходиться. Квартира в Києві спадкується за українським правом, а банківський рахунок у Німеччині – за німецьким.
Документи про смерть з європейських країн потребують апостилю для використання в Україні. Доводиться перекладати всі документи та нотаріально завіряти переклади. Європейські банки вимагають місцеві сертифікати спадкоємців, а українське законодавство передбачає свідоцтва про право на спадщину. Такі справи можуть тривати не шість місяців, а понад рік.
Воєнний стан дійсно спростив деякі процедури, але не настільки кардинально, як хотілося б. Строки звернення до суду тепер можна поновлювати через воєнні обставини, частину документообігу переведено в електронну форму, деякі нотаріальні дії можна здійснювати через відеозв’язок. Але основний шестимісячний строк для прийняття спадщини залишився незмінним, як і вимога особистої присутності спадкоємця або його довіреної особи.
Найчастіше люди втрачають спадщину через елементарні помилки. Перша і найпопулярніша – пропуск строків через банальне незнання. Людина дізнається про смерть родича через кілька місяців, думає, що спочатку треба розібратися з документами, зібрати довідки, а потім уже йти до нотаріуса. Коли нарешті з’являється в нотаріальній конторі, строк уже спливає. Поновлювати його доводиться через суд, доводячи поважність причин пропуску.
Інша популярна помилка – спроби заощадити на спадковому миті шляхом заниження вартості майна. Спадкоємці замовляють оцінку значно нижче ринкової вартості, щоб менше платити мито. Але якщо пізніше виявляється реальна ціна майна, доводиться доплачувати штрафи та пені – врешті виходить утричі дорожче.
Багато людей також не розуміють, що разом з майном автоматично приймаєш і борги покійного. Хочуть “прийняти тільки квартиру, а борги залишити банку”, але так не буває. Принцип простий – приймаєш спадщину, приймаєш і борги в межах вартості отриманого майна.
Зараз особливо багато проблем виникає з цифровими активами. Криптовалюти, акаунти в соцмережах, домени – все це теж майно, яке має спадкуватися офіційно. Але багато хто намагається “просто змінити паролі” замість законного оформлення. Коли пізніше спадкоємці вирішують продати криптовалюту або монетизувати канали, виявляється, що податкова вважає це незаконним збагаченням, оскільки офіційно права власності не оформлялися.
Смерть близької людини часто стає каталізатором прихованих сімейних конфліктів, особливо якщо йдеться про значне майно. Типовий сценарій – родина дізнається, що покійний залишив заповіт на користь “сторонньої” особи: молодої дружини, далекого родича, або навіть благодійної організації.
Інший популярний конфлікт виникає, коли один із спадкоємців приховує від інших частину майна спадкодавця – додаткові рахунки, нерухомість, бізнес-активи. Третій сценарій пов’язаний з обов’язковою часткою – заповіт не враховує права неповнолітніх дітей чи непрацездатних батьків, що призводить до судових спорів.
Заповіти дійсно можна оспорити. Це складний процес, який вимагає серйозних доказів. Найчастіше родичі намагаються довести, що покійний був недієздатним на момент складання заповіту або складав його під тиском, обманом чи погрозами. Потрібні медичні довідки про стан здоров’я заповідача, свідчення людей, які з ним спілкувалися, аналіз почерку при підозрі на підробку.
Строки для оспорювання обмежені – три роки з дня відкриття спадщини або один рік з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав. Тому діяти треба швидко, але обдумано.
Навіть найдетальніший заповіт не може повністю позбавити спадщини певних осіб. Неповнолітні та непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні батьки та чоловік або дружина мають право на обов’язкову частку – не менше половини від того, що отримали б при спадкуванні за законом.
Наприклад, у спадкодавця є дружина-пенсіонерка та двоє повнолітніх дітей. За заповітом все майно переходить до дітей. Але дружина має право на обов’язкову частку – одну шосту від усього майна, що становить половину від її законної третини. Ця норма часто стає неприємною несподіванкою для спадкоємців за заповітом.
Оформлення спадщини коштує чималих грошей, і воєнний час цього не скасував, хоча деякі пільги з’явилися. Близькі родичі – діти, батьки, подружжя, брати та сестри – платять один відсоток від вартості майна як спадкове мито, але не більше двохсот мінімальних зарплат. Для інших спадкоємців ставка п’ять відсотків, максимум чотириста мінімальних зарплат.
Додатково потрібно платити нотаріусу за послуги, оцінювачу за визначення вартості майна, різним установам за довідки. Родини загиблих військових звільняються від сплати спадкового мита повністю, учасники бойових дій мають п’ятдесятивідсоткову знижку, переселенці можуть отримати розстрочку.
Разом з майном спадкоємці отримують і всі борги покійного, але є важливий принцип – відповідальність обмежується вартістю отриманого майна. Якщо спадщина коштує сто тисяч гривень, а боргів на двісті, спадкоємець втратить тільки спадщину, але власними коштами доплачувати не доведеться.
Не всі борги переходять до спадкоємців. Штрафи за адміністративні правопорушення, моральна шкода, майбутні аліментні платежі залишаються особистими зобов’язаннями покійного. А от кредити, комунальні борги, податкові зобов’язання та аліментна заборгованість – це вже проблеми спадкоємців. Іноді розумніше взагалі відмовитися від спадщини.
Окрема проблема сучасності – спадкування цифрових активів. Криптовалюти, NFT, акаунти в соцмережах, права на інтелектуальну власність – все це стає частиною спадкової маси, але законодавство все ще адаптується до цифрової реальності.
Найскладніше з криптовалютами – потрібно довести їх наявність та вартість, отримати доступ до приватних ключів, оцінити ринкову вартість на дату смерті. Соціальні мережі мають свою специфіку – Facebook дозволяє меморіалізувати акаунт, Google-акаунти можна передавати довіреним особам, а Telegram-канали з монетизацією вважаються бізнес-активами. Особливі проблеми виникають з блогерськими каналами, які приносять прибуток від реклами. Платформи часто блокують монетизацію після смерті власника, і спадкоємцям доводиться через міжнародних юристів доводити свої права та розблоковувати доходи.
Воєнний стан створив безпрецедентні ситуації, на які законодавство не завжди готове дати чіткі відповіді. Як довести права на нерухомість у Маріуполі, якщо всі документи знищені разом з будинком? Чи можуть військовополонені складати заповіти, і як підтвердити їхнє волевиявлення?
Практика показує, що найрозумніше – підготуватися заздалегідь. Варто складати заповіт просто зараз, навіть якщо вам тридцять і ви здорові. Залишити копії всіх важливих документів у надійних людей. Оформити взаємні довіреності з близькими. Зробити детальний опис усього майна. Повідомити довірених осіб про всі активи, включаючи цифрові.
Війна змусила нас по-новому поглянути на багато речей, включаючи спадкування. Те, що раніше здавалося далекою перспективою, сьогодні може стати гострою необхідністю.
