ОАЕ в терміново запросили доларову своп-підтримку у США у зв'язку з кризою доларової ліквідності. Так канал прокачування долара ще не працював.
Зазвичай монархії Затоки продають нафту за долар, який потім частково інвестують в американську економіку, у тому числі й у казначейські трежеріс США (Американські казначейські облігації загалом називають «трежеріс» (US Treasuries). Це державні боргові цінні папери, що випускаються Міністерством фінансів США).
Наприклад, ОАЕ та Саудівська Аравія інвестували в трежеріс $200 млрд. Минулого року саудити пообіцяли Трампу інвестувати в американські проекти, у тому числі в ШІ, ще $200 млрд.
Зараз країни Затоки стикаються з безпрецедентною кризою доларової ліквідності і просять США надати свопи, тобто "на якийсь час" купити за долар їхні національні валюти, які США, очевидно, особливо не потрібні.
Насос доларової ліквідності з країн Близького Сходу почав збоїти. За ОАЕ прийде черга Саудівської Аравії, Кувейту, Іраку та інших країн.
Але ОАЕ не просто так потребує свопу в доларі. Вони погрожують "написати в спортлото": звернутися до Китаю за свопами в юані, а це можливо лише при переході в розрахунках за нафту на юані.
Тут треба розуміти, що США звикли до зовсім іншої системи, коли доларова ліквідність іде у їхні фінансові інструменти, а не навпаки, в еміратські дирхами.
Минулого року США вже відкрили своп для Аргентини на $20 млрд, хоча місцеве песо Вашингтону не треба задарма. Але треба було забезпечити перемогу Мілея, а це було можливе лише на тлі створення штучної стабільності песо, яке напередодні виборів в Аргентині почало "валитися" і це могло призвести до політичного розгрому партії Мілея.
США доводиться платити своїм союзникам без особливих перспектив отримати будь-яку компенсацію. Наприклад, судячи з історії "кохання" Мілея та МВФ, США доведеться фінансувати Аргентину роками.
Тут можна згадати і недавнє інтерв'ю Генрі Полсона, який обіймав посаду міністра фінансів США у 2006-2009 роках. Він говорить про загрозу масштабної кризи щодо рефінансування американського боргу, який за мінусом портфеля ФРС, досяг $31 трлн. Для рефінансу такої суми боргу глобальна доларова система має працювати в режимі максимальної операційної функціональності. Зараз американська фінансова система "їсть" понад $10 трлн.
Якщо зараз Китай посилить вихід із американських трежеріс, це може обвалити систему американського держборгу. Канада, Японія та Європа самі її не витягнуть.
Питання в тому, чи Китай зараз "добиватиме" доларову систему? Зазвичай Китай уникає таких різких рухів, тому, швидше за все, Пекін поступово нарощуватиме юанізацію світової системи, залучаючи до неї нові країни, не завдаючи доларової системі вирішального удару.
Один із прикладів юанізації цілої країни:
• Китайські фінансові групи активно скуповують грузинські банки.
• Грузія підключається до китайської платіжної системи CIPS (аналог SWIFT).
• Грузинський центральний банк розпочинає формування своїх резервів у юанях.
• Грузія, таким чином, вбудовується в Євразійський степовий коридор, а її політичні еліти отримують у ставці Сина Неба "ярлик" на князювання, мир та довгостроковий захист від РФ.
Таких країн у Євразії і, зокрема, на Близькому Сході побільшає. Для цього Китай переконуватиме євразійські країни, що доларизація дорівнює війні, а юанізація – миру.
При цьому не важливо, чи це так насправді. Важливо лише те, чи зможе Китай у цьому переконати Євразію чи США – доведе протилежне.
