У серпні та вересні минулого року Україна підписала перші угоди з державними підприємствами на випуск снарядів калібру 155 мм. Однак не всі з них було реалізовано - одна з виробничих ліній так і не розпочала роботу до кінця року, а на іншому заводі лише восени 2024-го відсвяткували виготовлення перших 10 тисяч боєприпасів цього типу.
Про це пише "Оборонка", передають Dengi.ua .
Зазначається, що у 2023 році Міністерству оборони не вдалося повністю покрити потреби Збройних сил України у снарядах калібру 155 мм. Поставки зі США залишаються невизначеними, а виробничі можливості європейських країн - обмеженими. Тому від початку 2024 року Україна все більше розраховує на власне виробництво боєприпасів.
"У нас зараз одне виробництво працює зі снарядами власної розробки. Одне скопіювало західний аналог, але виробник побачив це і подарував нам ліцензію, щоб ми не були "піратами". Виробник з іншої країни НАТО теж дуже близький до того, щоб продати нам ліцензію на наше підприємство, але ще торгується", - повідомило джерело видання з оборонного і військово-політичного кола.
Повідомляється, що крім державних підприємств, контракти на випуск 155-мм снарядів отримали і кілька приватних виробників. За словами глави Агентства оборонних закупівель (АЗОЗ) Арсена Жумаділова, з українськими компаніями вже укладено контракти на поставку сотень тисяч снарядів натовського стандарту. Однак частина снарядів, попри наявність виробничих потужностей, залишається без контрактів.
Так, компанія "Українська бронетехніка" (УБ) розпочала один із наймасштабніших проєктів із випуску боєприпасів, включно з трьома видами 155-мм, 105-мм і танковими 120-мм снарядами. Однак реалізувати такий проєкт поодинці було б неможливо - ліцензія на один тип боєприпасу може коштувати мільйони євро, а організація повного виробничого циклу вимагає значних вкладень і доступу до дефіцитних компонентів. У підсумку партнером компанії стала європейська Czechoslovak Group.
При цьому до початку повномасштабної війни УБ і Czechoslovak Group конкурували: європейська компанія пропонувала Україні свою САУ Dana, а УБ просувала ще недопрацьовану на той момент САУ "Богдана". Після вторгнення їхні стосунки стали партнерськими: "Українська бронетехніка" виступає як імпортер, а Czechoslovak Group забезпечує постачання боєприпасів і озброєння.
Зазначається, що Czechoslovak Group (CSG) - велика група, яка об'єднала найважливіші оборонні активи Чехії та Словаччини, а також володіє виробництвами в Греції, Сербії, Іспанії, Німеччині та США. Наприклад, шасі для українських систем "Нептун" і "Богдана" випускає завод "Татра", що належить CSG.
Для "Української бронетехніки" участь у такому проекті - шанс увійти до кола провідних гравців збройового ринку. А для CSG це - стратегічний хід. Незважаючи на зростання попиту в Європі, компанії з країн за межами Західної Європи не завжди впевнені у своїй конкурентоспроможності. Україна ж для них - це як актуальний, так і довгостроковий ринок: навіть після завершення війни Міністерство оборони продовжуватиме поповнювати резерви ще багато років. Закупівлі, найімовірніше, будуть спрямовані на продукцію місцевого виробництва - як більш економічний варіант.
Єдиний спосіб для західних виробників забезпечити собі присутність на українському ринку - це частково локалізувати виробництво. Це дає їм перевагу в держзакупівлях як під час війни, так і в повоєнний період.
Так, німецький концерн Rheinmetall уже оголосив про плани будівництва в Україні заводу боєприпасів спільно з "Укроборонпромом". А CSG пішла іншим шляхом - через співпрацю з приватним бізнесом, зокрема з УБ.
Згідно з домовленостями, "Українська бронетехніка" отримує безкоштовний доступ до технічної документації на п'ять видів снарядів - 155-мм M107, L15, ER-BT VMK/MKM, 105-мм M1 і 120-мм танковий. Однак компанія не має права використовувати технології поза проектом, експортувати продукцію або поширювати розробки без згоди партнерів. Ціна також визначатиметься чеською стороною.
При цьому вітчизняне виробництво боєприпасів стикається з двома головними викликами - відсутністю власного виробництва пороху і необхідністю начинки снарядів вибухівкою. Поки що проблему з порохом повністю вирішують чехи. Щодо вибухівки - її наповнення здійснюється на українських потужностях УБ, яка вклала в закупівлю необхідного обладнання десятки мільйонів євро і понад рік очікувань.
Попри присутність імпортних компонентів, за оцінками експертів, уже в перший рік до 55% вартості кожного снаряда залишатиметься в Україні. Після локалізації виробництва детонаторів і капсулів цей показник може зрости до 70%.
У грудні 2024 року військові представники підтвердили технічну готовність до виробництва. "Українська бронетехніка" заявила про намір виготовити 100 тисяч снарядів у 2025 році і збільшити обсяги до 300 тисяч у 2026-му.
Однак серійне виробництво так і не стартувало. Державні закупівлі охопили тільки ту частину проєкту, яка передбачає імпорт із Чехії - на українське виробництво коштів виділено не було.
"Україна має розуміти, що це не швидкий ринок. І не можна сьогодні на завтра купити снаряди. Навіть якщо у вас є гроші", - пояснює виданню один із топ-менеджерів CSG.
Таким чином, проєкт, який міг би забезпечити випуск сотень тисяч снарядів і довгострокове завантаження українських підприємств, поки що обмежується лише десятками тисяч імпортних боєприпасів.
"Цього року ми не очікуємо виробництва українських боєприпасів за цим проєктом", - наголосив у коментарі виданню глава АТЗ Арсен Жумаділов.
Нагадаємо, раніше Dengi.ua повідомляли про те, що український оборонно-промисловий комплекс має можливості для виробництва 10 мільйонів дронів на рік .
Також, як писали Dengi.ua, українські системи протиповітряної оборони радянського зразка проходять модернізацію, а Україна створила власну балістичну ракету .
