Протягом останніх років українське суспільство спостерігає за хвилею «плагіатних скандалів». Проблема боротьби з академічною не доброчесністю часто межує з цькуванням, пише Gazeta.ua.
На думку ЗМІ, звинувачення в плагіаті можуть використовуватись як протизаконний інструмент впливу в процесі конкуренції за посади.
Нещодавно в.о. ректора Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», доктор економічних наук, професор Володимир Онищенко, якого звинуватили в плагіаті, зробив припущення, що його докторська дисертація «зацікавила» когось саме через його професійну діяльність. 22 роки він не отримував жодних подібних претензій.
Унікальність випадку Онищенка полягає в тому, що спірними визнано менше 1% тексту його докторської дисертації. Більше того: спірною ця частина є в контексті сучасних вимог, тоді як станом на 2002 р., коли відбувався захист, дисертація відповідала нормам того часу і містить належні посилання за вимогами того часу.
Національне агентство з питань якості вищої освіти (НАЗЯВО) зараз звинувачує Онищенка (та за аналогією деяких інших науковців) у тому, що він не в усіх абзацах своєї докторської дисертації зазначив посилання на першоджерела, які цитував. На цій абсурдній фабулі часто будується основна лінія звинувачень та перетворення науковців на «плагіаторів».
Раніше в Україні не існувало поняття академічного плагіату. І з юридичної точки зору, стосовно науковців, які захищали свої дисертації до вересня 2017 р., не можуть бути застосовані звинувачення в плагіаті.
«Лише з прийняттям Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 на законодавчому рівні належним чином закріплено зміст поняття академічного плагіату, фабрикації та фальсифікації, а також передбачено відповідальність за такі діяння. Велику кількість науковців НАЗЯВО зараз намагається притягти до відповідальності за ті діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення», – пояснив партнер Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «Кредо», адвокат Микола Книш.
Утім Онищенко уточнив, що навіть при перевірці антиплагіатною програмою унікальність тексту дисертації складає 99,18%. А спірні моменти – менше 1% – це саме та частина, де він зробив посилання на першоджерела відповідно до вимог 2002 року.
За словами Онищенка, юристи знайшли плагіат у 10 з 21 членів НАЗЯВО, ще в 4 членів дисертацію або не було знайдено взагалі, або автореферати було розміщено з порушеннями вимог законодавства. Отже, до 14 з 21 членів НАЗЯВО можна адресувати чи не більший обсяг звинувачень, ніж ті, з якими вони зараз звернулися до науковців.
За його словами, адвокати вже подали зібрані матеріали до НАЗК.
У членкині НАЗЯВО Лідії Фесенко (не має наукового ступеня), двічі виявили плагіат – у бакалаврській і магістерській роботах.
Нещодавно заступник голови НАЗЯВО Іван Назаров претендував на посаду судді Конституційного Суду України – на співбесіді група експертів визнала його не відповідним критерію високих моральних якостей.
Автором більшості скарг на дисертації українських вчених у більшості випадків є випускник Московського державного університету імені М. В. Ломоносова, кандидат біологічних наук Олег Смірнов. Він не може бути ущемлений дисертаціями науковців, на яких скаржився, адже у нього з ними різні наукові спеціалізації. Як писали «Контракти», до січня 2024 р. Олег Смірнов адміністрував свій сайт на російському ресурсі, і в 2021 р. видавав довідники у російському видавничому холдингу «Інфра-М».
З огляду на вищенаведене деякі експерти припускають, що позиція окремих членів НАЗЯВО має ознаки упередженості та непрофесіоналізму.
