В Україні є сектор закупівель, у якому щороку відбувається розпилення мільярдних контрактів, але це ніколи не призводить до скандалів. Можливо, є картельна змова між постачальниками обленерго. Журналісти проаналізували найбільші закупівлі обленерго, оприлюднені у системі «Прозорро» у 2024 році. Це виявились контракти на постачання електроенергії для компенсації технологічних втрат. Загалом обленерго минулого року провело закупівлю електроенергії на 43,95 млрд грн.
Про це пишуть "Наші гроші".
Зазначається, що основними постачальниками в групі Григоришина були фірми "Енера" та "Таргет Енерджі". В обленерго під керівництвом Міненерго через АТ «Українські розподільчі мережі» – державна «Енергетична компанія України» та пов'язана з ДТЕКом Ахметова «Трейд енерджі солюшн». Компанії з розпорошеними пакетами акцій або акціями, які сконцентровані в окремих власників, мають власних постачальників. При цьому у цих закупівлях знайшлася цікава закономірність. Майже у всіх випадках конкуренції на тендерах не було. Хоча тендери розміром у сотні мільйонів гривень і проводились за процедурою відкритих торгів.
Повідомляється, що у кваліфікаційних вимогах до учасників особливих утисків немає. Необхідно мати досвід постачання за аналогічними договорами та фінансову спроможність (виручка за останній рік) у розмірі 25-30% очікуваної суми конкретного тендеру. Порівняно з 2023 роком ландшафт постачальників обленерго не змінився. А це означає, що постачальники одного обленерго могли б ходити на тендери іншого та не турбуватися про розмір досвіду та можливостей. Але конкуренти взагалі не ходять.
Також наголошується, що в поодиноких випадках, коли на тендер обленерго заходив конкурент, це позначалося на ціні. Наприклад, на тендерах «Сумиобленерго» із групи Костянтина Григоришина завжди була монополія фірм «Енера» того ж таки Григоришина та «Таргет енергії» Вадима Проценка та Дениса Коника. Ці фірми забирали підряди рівно за очікуваною сумою (наприклад, 1,64 млрд грн). Але одного разу через якісь причини на торги у розмірі 1,11 млрд грн прийшов позасистемний конкурент «Ел-енерго» (основний замовник – «Дніпропроводоканал»). В результаті перемогла григоришинська фірма "Таргет", але для цього їй довелося зробити знижку майже 7 млн грн. І хоч вона і виглядає мізером на тлі загальної вартості контракту, але це принаймні більше за нуль, як фактично у всіх інших випадках з нульовою конкуренцією на тендерах обленерго.
«Що може пояснюватись картельною змовою власників обленерго. Вони не ходять на торги один до одного та не заважають один одному залишати гроші споживачів у своїх групах. Однак у цій історії розміром у десятки мільярдів гривень йдеться не лише про бажання не втрачати гроші. Порівняно з великими контрактами інших замовників є також разюча відмінність у ціні замовленої електроенергії. Яка приносить СОТНІ МІЛЬЙОНІВ ПРИБУТКУ монополістам на рівному місці», - наголошують журналісти.
Видання зазначає, що ціна електроенергії для підприємств в Україні є ринковою. Тобто її купують на ринку, і оскільки її вартість постійно коливається в залежності від погоди (сонячно/похмуро, холодно/тепло), можливостей імпорту (дорожче в Європі прямо зараз чи дешевше), ракетного обстрілу (відключення регіонів зменшує потребу в енергії, відповідно) вона може падати в ціні). Споживання також коливається усередині доби. На піках від 7 до 10 ранку та з 16 до 22 вечора споживання може у півтора рази перевищувати денне і тим більше нічне. Отже, постачальники фактично купують над ринком два види енергії. Один – це так зване «базове навантаження», що йде рівним графіком. Наприклад, щогодини йде 100 МВт * год. Така енергія виробляється атомними станціями і зазвичай коштує дешевше теплової та сонячної енергії. Її купують на так званому ринку двосторонніх договорів.
У той же час, в пікові години потрібні додаткові мегавати. І їх докуповують на так званому ринку на добу наперед. Тут ціна може бути дуже низькою вночі і вдень навіть нижче за РДД. Але набагато вище в пікові години. Саме ця волатильність змушує учасників ринку прив'язувати свої формули ціноутворення до ціни РДН щогодини. З урахуванням того, що за великими контрактами постачальники пропонують мікс загалом дешевшої енергії з РДД і дорожчий з РДН, то навіть при продажі за ціною РДН вони одержують прибуток. Все, що вище за РДН, – це вже фактично надприбутки. І тому хоча б у цьому влада обмежила обленерго. За їхніми контрактами постачальники без торгів отримують мільярди, але не дорожчі за РДН.
«Наприклад, низка обленерго, які контролює Міністерство енергетики Германа Галущенка, у своїх договорах прописує ціну 1*РДН (Чернівці 711 млн, Тернопіль 830 млн, Рівне 841 млн грн). У деяких інших обленерго цієї групи прописують знижку мінус 10 грн з мегават години (Кіровоград 2,47 млрд грн). Що відповідає коефіцієнту 0,999. У групі Григоришина ціни встановлюють на рівні 0,999*РДН (Суми 1,05 млрд, Вінниця 1,68 млрд, Чернігів 1,88 млрд грн). В інших великих замовників енергії підходи різняться. Дехто замовляє навіть дорожче за РДН. Наприклад, комунальний «Кривбассводоканал» замовив енергії на 2,17 млрд грн за ціною РДН+46 грн/МВт*год», - повідомляє видання.
Однак, за інформацією журналістів, є великі замовники, які купують значно дешевше. Наприклад, націоналізована "Укрнафта" замовила у державного постачальника АТ "Енергетична Компанія України" електроенергії на 2,96 млрд грн за ціною base РДН мінус 2,301%. Це видно в акті постачання як негативний тариф постачальника. В абсолютних цифрах це означає, що якби «Укрнафта» прописала у своїй формулі прив'язку у розмірі 1 або 0,999*РДН, то вона лише у листопаді за цим контрактом заплатила б на 1 мільйон гривень більше за платежу розміром 51,33 млн грн. Також "Укрпошта" провела закупівлю на "Прозорро.Маркеті" за участю 13(!) конкурентів. І переможець ТОВ «Енерго-інвестиційна група» отримав підряд із маржею мінус 0,23 грн за кіловат від середньозваженого РДН. Порівняно з "базовою" ціною "Укрнафти" вийшло трохи дорожче. Але все одно це значно дешевше за контраки обленерго.
«Отже, якби мільярдні торги обленерго проходили хоча б із 2-відсотковою знижкою, то загальна економія лише на оприлюднених у Прозорро тендерах розміром 44 млрд грн могла б становити 880 млн грн. І ці гроші українці не повинні платити для збагачення власників та кураторів своїх монополістів», – резюмує видання.
Раніше ми писали про те, що колишній директор Рівненської АЕС Павло Павлишин, який у червні 2022 року був звільнений з цієї посади та переведений керівником ВП "Атомремонтсервіс", під час роботи на АЕС придбав собі квартиру в Києві вартість майже 7 млн грн і паркомісце, вартість якого перевищує півмільйона гривень.
