Українські міста продовжують потерпати від щоденних нальотів далекобійних російських дронів. За оцінками The Wall Street Journal, ефективність літаків ЯК-52, що використовуються для збиття “шахедів”, не перевищує 10–12%. При такій низькій ефективності залишається питання: як відбивати навали 1000+ БПЛА на добу? Dengi.ua поспілкувалися з Ігорем Камінським, підполковником і офіцером ППО управління бригади. Він розповів, що таке легкомоторна авіація, як вона працює проти “шахедів”, як підвищити її бойову ефективність та що заважає запровадженню новацій, здатних стати “геймчейнджером” у захисті українського неба.
— Спочатку давайте визначимося із дефініціями, адже наша розмова про літаки конкретного типу. Отже, що таке легкомоторна авіація?
— Офіційно легкомоторна авіація — це літаки максимальної злітної ваги до 5700 кг, оснащені, як правило, поршневими або турбогвинтовими двигунами. Вони мають елементарну авіоніку (сукупність електронних систем на літальних апаратах: навігація, зв’язок, виявлення цілей, управління зброєю тощо — ред.), яка дозволяє літати лише вдень. Здебільшого це спортивні літаки, кіт-набори (комплекти для самостійного складання літака — ред.), саморобні літаки, невеличкі бізнес-джети на 5, 7, 10 людей. Як правило, усі вони — у цивільному використанні.
"Коли “шахеди” йдуть масовано, дрони-перехоплювачі встигають збити лише 20-30%, а все інше йде углиб нашої території"
— Коли легкомоторні літаки почали захищати українське небо, і яку ефективність показали?
— У 2023 році було ухвалено рішення зібрати по всій Україні спортивні літаки ЯК-52. Був сформований невеличкий підрозділ, який спочатку пробував ними збивати розвідувальні дрони. Оскільки літаки не переобладнали, то вони могли працювати лише вдень. У другій кабіні сидів стрілець з дробовиком чи автоматом, і коли літак наближався близько до цілі, її обстрілювали і таким чином збивали. Намагалися працювати по “шахедах”, але також лише вдень. Наскільки мені відомо, кілька десятків дронів таки збили. Перші експерименти із використанням легкомоторної авіації мали досить кустарний вигляд, хоча сама ідея — дуже класна. Наразі ефективність застосування легкомоторної авіації проти дронів не дуже висока, тому що вона не використовується для роботи вночі.
— З яких основних елементів нині складається багатоешелонована система захисту від “шахедів” і яке місце в ній займає легкомоторна авіація?
— Сьогодні основу протиповітряної оборони проти ударних дронів становлять гелікоптери і винищувачі, на які припадає 70-80% всіх збитих “шахедів”. На додачу до них працюють системи РЕБ. Спочатку вони глушили ворожі БПЛА досить успішно, зараз — трохи гірше, бо на “шахедах” з’явилися антени від глушіння GPS та інерціальна система навігації. Взагалі РЕБ — це більше об’єктовий захист, який зазвичай ставлять навколо критичної інфраструктури. Тому навіть якщо розкинути системи РЕБ по всій Україні, покриття залишиться локальним.
Наступний компонент — традиційні мобільні вогневі групи (МВГ), які озброєні кулеметами, ЗУ-23, Gepard тощо. Вони були більш-менш ефективними доти, доки “шахеди” летіли на висотах до 1000 м. Зараз противник підняв їх вище 1500 м (я засікав 5600 м), чим фактично виключив вогневі групи. Ще одна складова багатоешелонованої системи захисту — безпілотники-перехоплювачі. На мою думку, їх бажано розміщувати в “першій лінії”, тобто на відстані до 50 км вздовж кордону чи лінії зіткнення, або навколо об’єкта критичної інфраструктури.
Коли “шахеди” йдуть масовано, дрони-перехоплювачі встигають збити лише 20-30%, а все інше йде углиб нашої території. І ось тоді, десь на відстані 50-60 км від лінії зіткнення, вступають у бій легкі літаки. Винищувачі і гелікоптери до лінії зіткнення дуже близько не підходять. Вони починають працювати десь на відстані від 100 км, бо якщо вони зайдуть ближче, то попадуть у зону ППО противника, де їх можуть збити.
Легкий літак у цьому плані невеликий, а якщо ще й зроблений, наприклад, з композитного матеріалу, то він на радарі буде світитися майже як “шахед”. Тоді можна підійти навіть на відстань 30 км від лінії зіткнення, злитися там із “шахедами” і починати їх збивати. На мою думку, легка авіація, якщо системно до неї підійти і зробити власний ефективний літак, могла б майже повністю замінити винищувачі і гелікоптери, взявши на себе захист 70-80% території України від “шахедів”.
Є ще наземні ракети, вони ефективні, але це дуже-дуже дорого, плюс вони дуже дефіцитні. Тому, коли мова йде про відбиття дронових атак, ракети треба взагалі виключити. Таким чином, в ідеалі найкращою є така багатоешелонована оборона: FPV-дрон, МВГ, РЕБ і легкі літаки.
— Тобто у вашій ідеальній моделі основну роботу виконуватимуть легкомоторні літаки?
— Так точно. Якщо зробити літак, який міг би працювати вдень і вночі, у складних метеоумовах, озброїти його кулеметом, поставити нормальну сучасну авіоніку, то він би дуже ефективно працював. Я думаю, що один такий літак за один виліт міг би збити до десятка “шахедів”.
"Вся необхідна інфраструктура для військових легких літаків у нас є"
— 11 червня 2025 року Кабінет Міністрів України постановою №699 запустив експериментальний проєкт, де, зокрема, планувалося залучити цивільних пілотів малої авіації до відбиття повітряних атак у складі добровольчих формувань територіальних громад (ДФТГ). Очевидно, що їх має хтось навчити. Розглядалися варіанти офіцерів запасу та інструкторів авіауніверситетів, але вони не мають практики збиття “шахедів”. А діючі пілоти, у яких є цей бойовий досвід, занадто цінні й навряд чи матимуть достатньо часу. Тож хто реально сидітиме за кермом легких літаків? Як організувати ефективне навчання і скільки воно триватиме для одного пілота?
— Я трохи доклав руку до постанови №699, там все покладено на ДФТГ, щоб різко спростити юридичне оформлення та допуск до польотів легких літаків. Щодо пілотів, то в Україні є кілька сертифікованих шкіл, які навчають приватних пілотів на легкі літаки. Програма навчання цивільного приватного пілота становить приблизно 42 години, на це йде близько трьох місяців. Після цього людина отримує сертифікат.
Для бойової роботи, насамперед, можна задіяти пілотів винищувальної авіації, які на пенсії. Це найбільший потенційний контингент. Перший етап програми навчання — навчити такого пілота літати на конкретній моделі легкого літака. Думаю, це займе до 3-4 тижнів. Другий етап — приблизно місяць-півтора — це бойове застосування. Програми першого етапу прописані, вони вже випробувані і там все добре.
Програма зі збиття “шахедів” буде писатися протягом навчання. Льотчики-інструктори, льотчики-винищувачі проводитимуть навчальні польоти із використанням бортового обладнання (за наявності хорошого літака, оснащеного потрібною авіонікою), навчальних мішеней (запустити того ж дрона-перехоплювача) і так тренуватимуть екіпажі. Основні елементи програми: пошук “шахеда”, захід на бойовий курс, захоплення фотокулеметом, фіксація, збиття. На кінцевому етапі можна збити реальний далекобійний БПЛА.
Якщо серійно виробляти легкі літаки, якщо держава підключиться до цього, то можна залучити Інститут повітряних сил, наприклад, ХНУПС (Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба — ред.). Швидко створити факультет, прописати навчальну програму, і можна ставити навчання пілотів на потік. Максимальний термін навчання — три місяці.
— А скільки коштуватиме навчання одного пілота?
— Програма підготовки бойового пілота розрахована на 50 годин, у середньому десь 100-150 євро за годину. Виходить, до 5-7,5 тис. євро на підготовку однієї людини. Вивчити механіка легкого літака дешевше — приблизно 2-3 тис. євро. Для порівняння: навчити одного пілота-винищувача зараз коштує 1,5-2 млн євро.
— Яка інфраструктура потрібна для забезпечення польотів легкомоторних літаків, що протидіють “шахедам”? Треба будувати щось нове, чи можна використовувати можливості наявних аеродромів?
— Із власного досвіду: ще до 2014 року, коли я був поза службою, у мене був легкий літак “Бекас”, на якому я обробляв поля. Легкий літак, з якого можна зробити бойовий, буде приблизно на схожій платформі. Для нього достатньо 200-300 м більш-менш прямої дороги шириною 15-20 м без ям. Це може бути ґрунтова дорога, поле, сільськогосподарський аеродром, яких у нас сотні розкидано по Україні, а також діюча інфраструктура будь-якого аеродрому/аеропорту. Тобто все, що потрібно для таких літаків, у нас є.
Ремонт і технічне обслуговування можна робити в полі силами екіпажу і наявного техніка. Тобто жодної додаткової інфраструктури не потрібно. Сховати літак можна легко: дві-три людини спокійно його запихають у лісосмугу і маскують. Також можна викопати невеличкий капонір і його туди заховати. От вам і вся інфраструктура.
"Основна проблема не збити “шахед”, а його знайти — особливо вночі або в умовах хмарності"
— Серед військових експертів лунає критика легкомоторної авіації: вона не може працювати у погану погоду, не має сучасної навігації чи систем відслідковування цілей, позбавлена системи “свій/чужий”, що підвищує ризик дружнього вогню, а також не має систем катапультування пілота. Як можна усунути ці недоліки?
— Усі ці недоліки повністю усуваються, якщо підійти системно і зробити із цивільного літака бойовий. Почнемо з того — що робити, якщо на літаку сталася позаштатна ситуація? Як правило, у таких літаків достатньо висока аеродинамічна ефективність (тобто здатні певний час планувати навіть без працюючого двигуна — ред.). Пілот може спланувати, обрати майданчик, сісти. Якщо так не виходить, то, як правило, легкі літаки обладнані парашутною системою, яка спускає весь літак. Також не складно зробити легку броню з композитних матеріалів. Наприклад, трішки товщою зробити саму кабіну для захисту екіпажу, і таким же чином захистити двигун.
Щодо штатної авіоніки, то у легких літаків вона така, що літати можна лише вдень. Якщо поставити необхідне обладнання, літак буде літати також вночі. Як і в будь-якого літака, у легкомоторного існують певні обмеження щодо погоди та бокових вітрів, але вони не дуже суттєві. Система “свій/чужий”, на мою думку, не потрібна. Наша система ППО дуже відшліфована у цьому плані — є спеціальні сигнали, якими пілот може себе позначити. Крім того, у чому проблема літати з увімкненими навігаційними вогнями, посадкові фари також можна включити, відмічаючи себе як літак.
Для пошуку цілі такий літак, згідно з постановою №699, включається у систему ППО держави. Підпорядковуватимуться такі літаки й підрозділи (ДФТГ) безпосередньо командуванню Повітряних сил. Тому попереднє наведення буде здійснюватися загальною системою ППО. Себто визначається ціль, літак конкретно наводиться на неї, далі, якщо він буде обладнаний необхідними засобами, переключається на свої бортові системи, виходить на лінію атаки, розстрілює дрон і проблеми немає.
Питання якраз у тому, щоб зробити саме такий літак. Адже справді бойовим і ефективним його робить авіоніка. Основна проблема не збити “шахед”, а його знайти. Особливо вночі або в умовах хмарності. Цю проблему вирішує авіоніка, яку треба додати до легкого літака. Тоді він стає справжнім винищувачем дронів.
— Одним із варіантів протидії “шахедам”, як зазначало Defence Express, є встановлення систем РЕБ на легкі літаки. Утім, на сучасних “шахедах” наявні CRPA-антени, які дозволяють дрону продовжувати орієнтацію навіть при зашумленні частини неба. Як подолати таку перешкоду?
— Такий літак з РЕБ може бути корисним, однак на “шахед” він ніяк не впливає. Тому що “шахед” обладнаний системою антен “Комета” (російський комплекс, що забезпечує стійкий зв’язок та захист від глушіння сигналів — ред.). Стандарт у ворога — 12, 16, 18 антен, але я вже бачив збитий дрон із 24 антенами. Тому якщо теоретично подавити усі антени, у “шахеда” ще є інерційна система наведення. Мінікомп’ютер переключає на неї, йде по ній і, як тільки виходить з дії РЕБ, то переключається на GPS. Далі вноситься коригування курсу, він довертає і знову летить на ціль. Тож йому здебільшого “по фігу” на РЕБ. Так само із розвіддронами типу Орлан, Оріон, Суперкам. Вони теж обладнані такими антенами, тому їх дуже важко подавити.
Але літак із РЕБ — усе ж корисний. Наприклад, якщо летить 300 дронів, то “шахедів” з них десь 100-150 шт., всі інші — це дрони-обманки і тд. Саме їх може подавити літак із РЕБ, відсіюючи бойові від небойових. Отже, для такого літака теж є місце, але він не буде масовим.
— Україна втратила декілька дороговартісних літаків під час відбиття дронових атак через ураження уламками. Як убезпечити літаки, зокрема, легкомоторні від такої небезпеки?
— Чому ми втратили винищувачі? Тому що “шахед” летить, наприклад, на швидкості 150-200 км/год, винищувач його атакує на швидкості 400 км/год. Знизити швидкість до 200 км/год він не може, бо впаде. Це його швидкість звалювання, вона навіть більша за цю позначку. Тому винищувач атакує “шахед” на більш високій швидкості, збиває і просто не встигає відвернути, влітаючи у цю вибухову хмару. Щодо легкого літака, то його швидкість — 150 км/год, швидкість “шахеда” — 150 км/год. Взагалі характеристики таких легких літаків підходять (для полювання на “шахедів” — ред.), тобто у них максимальна швидкість до 400 км/год, а мінімальна швидкість, так звана швидкість звалювання — 70-80 км/год. Тому легкомоторний літак, що розстріляв дрон, наприклад, з дистанції 200-300 м, може запросто відвернути легким маневром вліво-вправо.
— Якщо у легкомоторних літаків здебільшого максимальна швидкість до 400 км/год, як вони боротимуться з реактивними БПЛА на кшталт “Герань-3”, що можуть розвивати швидкість до 600 км/год? Сьогодні росіяни нарощують їхнє виробництво і все частіше запускають по містах, тероризуючи мирне населення.
— Насправді реактивний “Герань-3” не дає 600 км/год. У нього така особливість: він залітає на територію України на швидкостях 500-530 км/год, а через 3-5 хв переходить на крейсерський режим польоту, який становить 250-350 км/год. На момент удару “Герань-3” може набрати висоту і збільшити швидкість до 500 км/год. Чому так? Реактивний двигун в рази більше їсть палива, ніж звичайний пропелерний. Щоб зробити більш-менш нормальну дальність польоту для “Герані-3”, ворог зменшив бойову частину до 20-30 кг замість 90 та додав туди палива. Отже, 70-80% усього польоту швидкість російських реактивних дронів не перевищує 350 км/год.
Ми з колегами вважаємо, що через дороговартісність (лише двигун “Герані-3” коштує більше $100 тис.) цих “шахедів” може бути не більше 20-25% від загальної кількості запущених дронів. Збивати їх можна або за допомогою легкого літака із кулеметом, або за допомогою дронів-перехоплювачів. У перспективі, якщо буде масштабування конкретної моделі, є одна класна ракета, яку робить німецька Rheinmetall разом зі шведами. Це спеціальна антидронова ракета, яка важить всього 7 кг. Принцип дії у неї — пустив і забув, а дальність стрільби — до 3 км.
— Скільки коштують названі вами засоби протидії реактивним “шахедам”?
— Кулемет — майже нічого. Це базовий кулемет, який використовують всі наземні групи, не буду називати модель. Просто береться з військового складу, встановлюється і вперед. Дрон-перехоплювач або така ракета — $2-3 тис. за штуку.
"Конструктивно ми практично завершили розробку моделі бойового легкого літака проти “шахедів”"
— Чи має Україна власний легкомоторний літак, на базі якого можна створити ефективну бойову машину для протидії “шахедам”? Скільки він коштує?
— Українська компанія “Антонов+” має класний легкий літак, який повністю підходить по швидкісних і базових параметрах. Я став їхнім консультантом і натхненником цього проєкту. Конструктивно ми практично завершили розробку моделі бойового літака. Він буде озброєний кулеметом та дронами-перехоплювачами. Літак працюватиме вдень, вночі, а також у поганих метеоумовах, буде завжди “бачити”, оскільки матиме оптико-електронний та радіоканал виявлення.
Літак зможе працювати в автономному режимі пошуку “шахеда”, виходячи на ціль без використання наземних авіанавідників. У зв’язці з наземними авіанавідниками боєкомплекту нашого літака буде достатньо, щоб за один виліт покласти десь 10-15 “шахедів”. Літак також зможе покривати широкий діапазон висот — від 20 до 8 тис. м. Ми також розробили легке бронювання кабіни, для цього використовуються карбонові панелі.
Щодо вартості такого літака, то цивільний варіант коштує приблизно 300 тис. євро. Щоб перетворити його в бойовий, потрібно приблизно 900 тис. євро. Загалом виходить 1,2 млн євро разом із навчанням пілотів. Наразі ми з конструкторами перебуваємо на завершальному етапі. Ми вже проводили перемовини із Повітряними силами і плануємо презентувати цей літак, як основний бойовий, щоб в разі затвердження масштабувати його виробництво.
— Тобто ви пропонуєте зосередитися на одній моделі українського виробництва, щоб не займатися модернізацією цивільних літаків різних моделей?
— Саме так. Ми підійшли до справи системно: встановили зв’язки із льотними школами, розрахували стратегію масштабування виробництва. Плануємо через ДФТГ завести кілька наших літаків у бойову експлуатацію. Якщо вони покажуть високу ефективність (10-15 збитих “шахедів” за один виліт), то будемо працювати далі. До речі, цей проєкт ми назвали Skyshark — небесна акула.
— Якщо не секрет, коли можна очікувати на презентацію Skyshark, а також на його бойове застосування?
— Наразі маємо певні труднощі із фінансуванням. Працюємо за рахунок власних коштів “Антонов+” та меценатської допомоги від ГО “МО Народний адвокат”. Але цього замало. Якщо питання фінансування буде вирішене, і наш літак затвердять, то через 3-4 місяці він вже буде збивати “шахеди” над Україною.
— Наскільки економічно вигідним для України буде літак, який ви розробляєте? Яким чином його параметр вартість/ефективність співвідноситься із аналогічними параметрами винищувачів та гелікоптерів?
— Винищувач, наприклад, той же F-16 коштує в межах $30 млн. Таких легких літаків на ці гроші можна побудувати 20-25 шт. Одна година польоту винищувача F-16, Су-27 чи Міг-29 коштує $8-10 тис. Гелікоптер, наприклад, Мі-8 чи Мі-24, коштує $5-6 млн, а одна година його польоту — $2-4 тис. Водночас одна година польоту легкого літака буде коштувати від 100 до 200 євро. Мінімум в десять разів менше, а ефективність у збитті “шахедів” буде перевищувати показники гелікоптера.
З економічної точки зору, якщо легкомоторний літак вартістю 1,2 млн євро збиватиме 150 дронів за місяць, то він окупить себе за 2-3 тижні бойової роботи. Щоб захистити 70-80% території України від, наприклад, одночасного нальоту 500-800 “шахедів”, нам потрібно 100-150 шт таких літаків. Як би там не було, але МВГ і група, озброєна дронами-перехоплювачами, мають один суттєвий недолік — вони маломобільні щодо “шахеда”. Чому? Вони прив’язані до землі і їхній радіус дії обмежений. Кулемет — 1000-1500 м, Gepard — 3000 м, а дрон-перехоплювач — 30 км. Радіус дії легкого літака — 500 км.
До речі, росіяни покращили ЯК-52, назвавши свою модернізацію ЯК-52 Б2. Вони повісили там два дробовики, чи щось на кшталт, й отримали сертифікат льотної придатності ще у грудні 2024 року. І сьогодні у росіян вже є приблизно півтори ескадрильї цих літаків, десь 17-18 шт. Вони їх використовують проти наших дальнобійних дронів.
"Держава і військове керівництво сьогодні поводяться наступним чином: не будемо допомагати, але й заважати не будемо"
— Що дешевше та ефективніше для боротьби з “шахедами”: виробляти український легкомоторний літак чи купувати аналогічні машини за кордоном?
— Повітряні сили розглядали варіанти, щоб купити б/в моделі американських Cessna. З урахуванням усіх розмитнень і т.п. виходить така ж сама вартість, як створити український літак з нуля. Наприклад, б/в Cessna, якій 15-18 років, коштуватиме приблизно 200-250 тис. євро. Додайте вартість переобладнання, і на виході це буде $1-1,2 млн євро, як і наш літак.
Однак є важливий момент: щоб перетворити іноземний літак у бойовий, потрібно втручання в конструкцію, а на це необхідно отримати дозвіл виробника. Цей дозвіл можуть не надати із багатьох причин. Український літак можна постійно і оперативно модернізувати, обновляти авіоніку — він гнучкий, як пластилін. До того ж, наш літак — це робочі місця, державне замовлення, розвиток вітчизняної конструкторської школи, можливість згодом продавати його на експорт і наповнювати держбюджет України.
— Скільки літаків, розробкою яких ви займаєтесь, зможе виробляти Україна на місяць?
— При належному фінансуванні і масштабуванні — 10-15 шт. На таку виробничу потужність, за найкращих умов, можна вийти за 2-3 місяці.
— Які виробничі потужності необхідно для цього задіяти? Скільки це коштуватиме?
— Потрібно взяти в оренду ангар або виробниче приміщення з потрібними параметрами, купити станки (це не проблема, коштуватимуть вони приблизно пару мільйонів доларів), найняти людей. І це все, що потрібно, щоб масштабувати виробництво.
— Які кроки, на вашу думку, має зробити держава для запуску в Україні серійного виробництва легкомоторних літаків, здатних ефективно збивати “шахеди”? Якою може бути участь в цьому процесі різного роду благодійних фондів та меценатів?
— Держава і військове керівництво сьогодні поводяться наступним чином: не будемо допомагати, але й заважати не будемо. Себто “зробіть виріб за власні чи благодійні кошти, ми візьмемо його на експериментальну бойову експлуатацію, далі подивимося на ефективність, і тільки тоді будемо розглядати питання про масштабування виробництва та прийняття на озброєння”. Тобто держава коштів не дає, тому для нас дуже важливою є допомога благодійних фондів і меценатів, як то ГО “МО Народний адвокат”. Незважаючи на труднощі, я вірю, що український легкомоторний літак — це наша найкраща відповідь на майбутні запуски 1000+ “шахедів” на добу.
