Нова гаряча фаза ізраїльсько-іранської війни це не тільки про намагання Тель-Авіву знищити ядерну програму Тегерану, разом із ППО та складами крилатих і балістичних ракет. Якими б нищівними не були удари Ізраїлю, якщо Іран збереже більшу частину економічного потенціалу, то згодом зможе відновити свої ядерні та військові потужності. Це добре розуміють не тільки в Тель-Авіві, а ще у Вашингтоні та Пекіні.
Нафта — головна кормилиця Ірану
Нафтова промисловість залишається ключовою опорою економіки Ірану. За даними Організації країн — експортерів нафти (ОПЕК), у січні 2025 року ісламська держава видобувала 3,2 млн барелів нафти на день, що співставно з рівнем 2024-го та більше, ніж 2,8 млн у 2023-му. За оцінками Trading Economics, у квітні-травні обсяги видобутку зросли до 3,3 млн барелів на добу. Загалом у 2025-му Іран став третім за величиною виробником нафти серед країн-членів ОПЕК.
Як пише Iran International із посиланням на Центральний банк Ірану, протягом останніх 3-4 років саме нафтова галузь була головним рушієм економічного зростання ісламської держави. Зокрема у 2024 році середньодобовий експорт іранської нафти становив 1,6 млн барелів — на 34% більше, ніж у 2023-му, і вдвічі більше, ніж у 2022-му. Ці показники майже збігаються з цифрами Бази економічних даних Федерального резервного банку Сент-Луїса (FRED) — 1,48 млн барелів на день у 2024 році проти 1,4 млн у 2023-му та 905 тис у 2022-му. FRED також зазначає, що у 2025 році середній добовий експорт становить 1,5 млн барелів, тоді як уряд Ірану прагне довести його до 1,85 млн.
Таким чином, навіть попри жорсткі санкції США, Іран щоденно виробляє та експортує мільйони барелів нафти. Утім, як зазначає у коментарі для Dengi.ua економіст, професор Києво-Могилянської бізнес-школи Олексій Геращенко, Іран усе одно не може похвалитися суттєвими економічними здобутками. На його думку, неефективне централізоване управління та ідеї ісламського фундаменталізму зумовлюють другорядну роль економіки у державній політиці.
“Не маючи розвиненого внутрішнього виробництва, Іран є вкрай залежним від міжнародної торгівлі. Він експортує нафту, зброю, яку ми, до речі, бачимо над власними домівками, а також червону ікру. У цій країні навіть легалізовано торгівлю людськими органами. Цифри щорічного експорту оцінюються у понад $150 млрд, а основними партнерами, що закуповують іранську продукцію, є Китай, Індія, Об’єднані Арабські Емірати, Пакистан, Росія та Японія”, — зазначає Геращенко.
Слід зауважити, що серйозних результатів з експорту нафти за останні роки Іран досяг передусім завдяки Китаю — головному торговельному партнеру ісламської держави. Як пише Управління енергетичної інформації США (EIA), у 2023 році Китай купив майже 90% нафти, яку експортував Іран. А за даними IranOilGas, вже у березні 2025 року обсяг поставок до цієї країни сягнув 1,71 млн барелів на добу — при середньому рівні іранського експорту в 1,5 млн барелів. Жодна інша країна не закуповує більше іранської нафти, ніж КНР.
У 2023 році нафтова галузь становила 8,6% ВВП Ірану, пише Iran Press. А у період з березня 2024-го по березень 2025-го (іранський календарний рік) цей показник сягнув 24,7%, зазначає PressTV з посиланням на Статистичний центр Ірану (SCI). Це ще раз підкреслює, що галузь є критично важливою для Тегерана та поступово збільшує свою частку в економіці країни.
Крім того, експорт нафти щороку залишається головним джерелом державних прибутків. За даними Go-Globe, у 2023-му продаж нафти й газу становив до 80% надходжень іранського державного бюджету. У тому ж році, за інформацією EIA, Іран отримав від продажу нафти близько $53 млрд — на рівні 2022-го. Натомість, за словами голови митної служби Мохаммада Резваніфара, з березня 2023-го по березень 2024-го надходження склали $35,8 млрд. Центральний банк наводить іншу цифру — $56 млрд. А за останній календарний рік (з березня 2024-го по березень 2025-го) відомство оцінює нафтові доходи у $67 млрд.
Больові точки іранської економіки
Хоч цифри різняться залежно від джерела, усі вони демонструють, що саме нафта утримує на плаву ісламську державу та її армію. Як пише Iran International, посилаючись на іранський законопроєкт про бюджет, у 2024 році уряд планував виділити на фінансування збройних сил 51% (12 млрд євро) доходів від продажу нафти, 42,5% на операційні витрати та 6,5% — на “спеціальні проєкти”. Не виключено, що частина цих коштів іде на ядерну програму. Крім того, суми минулого року можуть бути більшими, оскільки, як зазначено вище, у період з березня 2023-го по березень 2024-го ісламська держава заробила $35,8 млрд. У бюджеті на 2025 рік, за даними Iran Focus, третину доходів від нафти ($12,4 млрд) планується передати армії. Решту ($33,5 млрд) буде розподілено між урядом, Національним фондом розвитку та Національною іранською нафтовою компанією.
"Іранська економіка надзвичайно залежить від доходів, які вона отримує від експорту нафти. Будь-які перебої з цими надходженнями матимуть серйозні наслідки”, — зазначає в інтерв'ю DW Кароль Нахле, генеральна директорка лондонської консалтингової компанії Crystal Energy.
Стратегічна вразливість іранської економіки полягає в тому, що ключові об’єкти нафтової галузі розташовані на поверхні, отже є легкою мішенню для ізраїльських авіаударів. Один з них — експортний термінал на острові Харг, через який проходить майже вся іранська нафта на продаж. Як пише AL Jazeera, термінал обробляє близько 1,5 млн барелів щодня. Враховуючи дані FRED, що Іран у 2025 році в середньому експортує таку ж добову кількість, масований ракетно-бомбовий удар по інфраструктурі Харгу може фактично зупинити експорт іранської нафти, а разом з ним — головне джерело надходжень до бюджету ісламської держави.
Як пише S&P Global, Іран також має один з найпотужніших нафтопереробних секторів на Близькому Сході — близько 2,4 млн барелів на день. Він складається з десяти заводів, найбільші з яких:
- Ісфаханський НПЗ — 370 000 барелів/день;
- Абаданський НПЗ — 360 000 барелів/день;
- Завод в Бандар-Аббасі — 320 000 барелів/день.
Разом ці об'єкти забезпечують 44% нафтопереробки Ірану. Їхнє можливе знищення Ізраїлем матиме катастрофічний вплив на внутрішній ринок пального та експорт нафтопродуктів.
Також до списку стратегічно важливих і одночасно вразливих цілей належать нафтові родовища Ірану. Найбільше розташоване поблизу міста Ахваз, має запаси 66 млрд барелів і, за даними Middle East Monitor, забезпечує видобуток на рівні 800 тис барелів щодня. Друге за розмірами родовище — у Гачсарані. Агентство Анадолу зазначає, що його запаси становлять понад 52 млрд барелів, а добовий видобуток — 630 тис. барелів. Удар лише по цих двох об'єктах може паралізувати понад 43% щоденного нафтовидобутку Ірану.
Втім, економіст Олексій Геращенко ввжає, що знищення значної частини економічного потенціалу Ірану не обов’язково призведе до зростання внутрішньої нестабільності. За його словами, країна настільки довго існує в умовах санкцій та тотальної держпропаганди, що будь-яке погіршення соціально-економічної ситуації, скоріше за все, буде подане народу як підступні дії ворогів.
“Також варто розуміти, що надати певну підтримку в скруті не є великою проблемою для Китаю, який реалізує через Іран свої політичні цілі. Тож ключовим фактором, який міг би змінити країну, є суто зміна режиму, як це сталося в Сирії, Лівії чи Іраку. Але й тоді не факт, що курс країни кардинально зміниться. Не варто недооцінювати Росію та Китай, які з високої ймовірністю інвестуватимуть у збереження Ірану у своїй орбіті впливу”, — підсумував Геращенко.
Зрештою, навіть якщо удари по нафтовому сектору Ірану не спричинять негайних соціальних потрясінь, істотні втрати основних виробничих та експортних потужностей неминуче вдарять по обороноздатності країни. Армія критично залежить від доходів нафтового сектору. Його знищення не лише послабить інтенсивність іранських авіаударів та зупинить ядерну програму, а й залишить режим аятол беззахисним у війні, де Ізраїль, схоже, готовий йти до кінця, або майже до кінця.
Адже, мабуть не просто так ізраїльтяни назвали свою військову операцію проти Ірану "Народ як лев". Це фрагмент з Тори — Бемідбар 23:24: «Ось, народ, як левиця, встає і, як лев, піднімається; не ляже, поки не з'їсть здобич і не нап'ється крові вбитих».
Раніше ми писали, що одним із найсерйозніших ризиків в умовах загострення протистояння між Іраном та Ізраїлем залишається ймовірність перекриття Ормузької протоки - стратегічно важливого морського коридору на Близькому Сході.
Також ми вже писали, що у російських дронах-камікадзе "Шахед", збитих на території України, дедалі частіше виявляють SIM-карти українських мобільних операторів.
