За даними моніторингових Telegram-каналів, 27 вересня повітряні атаки на Київ тривали 18 годин 43 хвилини. Упродовж дня реактивні дрони влучили, зокрема, у житлові будинки, школи, дата-центри, склади. За останній місяць значна частина країни фактично перетворилася на прифронтовий регіон через цілодобові атаки швидкісних БПЛА і дешевих крилатих ракет. Українців турбує питання: як і коли сили ППО зупинять цю реактивну навалу?
Еволюція дронової загрози
Росія почала розвивати концепцію реактивних дронів ще у 2023 році. Як свідчить проведений «Мілітарним» аналіз злитих ворожих документів, у квітні того року в Ірані російській делегації демонстрували швидкісний БПЛА МС-237, а Москва вже напрацьовувала плани його локалізації. Пізніше, наприкінці листопада 2023 року, в Ірані офіційно презентували Shahed-238 із турбореактивним двигуном.
За кілька місяців, у січні 2024-го, у небі України збили один з перших швидкісних дронів. На немасовість їхнього виробництва у той період вказує те, що в лютому 2024-го на виставці у Саудівській Аравії РФ хотіла продавати свій аналог реактивного шахеда за захмарні $1,4 млн, перекреслюючи ідею дешевої зброї.
Аналітики Defence Express припускали, що впродовж 2024 року РФ продовжувала експерименти зі швидкісними дронами. Як наслідок, у лютому 2025-го Головне управління розвідки (ГУР) повідомило, що РФ налагоджує виробництво аналогу Shahed-238 під назвою «Герань-3». Уже весною того ж року аналітики ISW вказали, що ворог почав активніше застосовувати реактивні дрони. Пізніше у червні з’явилися нібито ознаки спроби удару «Геранню-3» по Києву, хоча першу таку атаку на столицю військові та МВС підтвердили наприкінці липня.
У вересні 2025-го ГУР оприлюднило характеристики «Герані-3»: китайський двигун Telefly JT80, дальність до 1000 км, швидкість 300–370 км/год. За відкритими даними, БПЛА може коштувати щонайменше $80 тис. Зрештою, за весь 2025 рік сили ППО зафіксували мінімум 180 випадків застосування реактивних дронів.
Утім, у серпні 2026-го ГУР повідомило, що РФ зупинила виробництво «Герані-3». Серед причин аналітики Defense Express називали крейсерську швидкість у 280–330 км/год, яка дозволяла знищувати їх зенітними дронами. Також, за даними розвідки, «Герань-3» була лише перехідною моделлю до досконалішої та швидшої «Герані-4».
Перші згадки про цю модель з'явилися ще в січні 2026-го, коли збили екземпляр із радянською авіаракетою Р-60. Згодом у ГУР зазначили, що з травня 2026-го ворог почав активно застосовувати нову «Герань-4». Відомство повідомило, що дрон отримав посилений аеродинамічний планер із невід'ємними крилами, здатний летіти на висоті до 5 км зі швидкістю до 500 км/год та долати до 450 км. Крім того, існує версія «Герань-4 Сикер» із системою оптичного наведення, яка керується в реальному часі та здатна автоматично захоплювати цілі на відстані 5–10 км.
З іншого боку, на початку січня 2026-го ГУР повідомило, що РФ уперше атакувала Україну «Геранню-5», яка конструктивно схожа на іранський Karrar і технологічно наближається до крилатої ракети. Вона оснащена китайським двигуном Telefly TF-TJ2000A, що дозволяє долати до 950 км на швидкості 450–600 км/год на висоті щонайменше 6 км. У травні ГУР попереджало, що РФ вже запустила серійне виробництво «Герані-4» і «Герані-5» (за відкритими даними, вартість четвертої моделі — до $200 тис, а п'ятої — до $150 тис).
Станом на початок червня РФ випустила по Україні близько 1400 реактивних дронів, зазначило видання «Мілітарний». Водночас у червні, за даними Повітряних сил (ПС), кількість запущених швидкісних «Герань-3/4/5» становила 350, у липні, за словами Сергія Бескрестнова («Флеша»), — вже 1500, а в серпні, згідно з ПС, — щонайменше 2850. За словами президента Володимира Зеленського, у вересні РФ використала понад 2730 таких дронів. Джерела РБК-Україна повідомили, що до листопада РФ планує наростити виробництво і довести частку реактивних дронів під час атак до 80%.
Нові дешеві «крилаті ракети»
Тривала й дорога війна змусила Росію віднайти дешевий шлях ракетного терору України у вигляді баражувального боєприпасу з реактивним двигуном S8000 «Бандероль», який ще називають малогабаритною крилатою ракетою. Як повідомило ГУР, вона оснащена китайським двигуном Swiwin SW800Pro і несе 150 кг БЧ на відстань до 500 км зі швидкістю 500 км/год. За даними з відкритих джерел, «Бандероль» може коштувати $150–300 тис.
Ще у 2024-му ворог здійснював тестові пуски цієї зброї, у квітні 2025-го атаки посилилися, а систематичними стали з травня 2026-го. У липні 2026-го ГУР зазначило, що РФ завершила випробування «Бандеролі» та перейшла до серійного виробництва — близько 80 од. на місяць.
Крім цього, Росія має крилату ракету «Дань-Т», яку вперше показала на початку вересня на оборонній виставці в Єгипті. Її БЧ важить 130 кг, дальність — до 450 км, швидкість — до 500 км/год. Згідно зі щоденними звітами ПС, із 13 вересня «Дань-Т» почала часто фігурувати серед засобів повітряного нападу РФ. Джерела РБК-Україна повідомили, що Москва планує виробити до 2 тис таких ракет до кінця року та ще 14 тис — у 2027-му. Водночас Table.Briefings зазначило, що РФ планує поступово вивести з експлуатації «Бандероль» на користь «Дань-Т», оскільки вона приблизно на 35% дешевша.
Масштаби реактивного терору
Новий щоденний терор реактивними дронами та дешевими ракетами змінив характер повітряних атак і збільшив навантаження на ППО. Наразі, за словами Юрія Ігната, ефективність збиття реактивних дронів сягає 60%. Reuters зауважило, що відтоді як РФ почала активно використовувати такі засоби, сотні з них впали на Київ та інші українські міста, порушивши роботу підприємств, держорганів та повсякденне життя в значно більших масштабах, ніж за попередні 4,5 роки великої війни.
Реактивні дрони вже били по поштовій інфраструктурі — зокрема, по сортувальному центру «Нової пошти» у Запоріжжі та терміналу на Одещині — уражали склади Rozetka, McDonald’s у Києві та гіпермаркети «Епіцентр» у Харкові й Миколаєві. Як писало Politico, РФ дедалі частіше атакує пасажирські поїзди реактивними дронами, через що «Укрзалізниця» втрачає 37–40 локомотивів щомісяця. Крім того, ці БПЛА завдали щонайменше 7 ударів по столичних АЗС та 6 — по дата-центрах. The Guardian відзначило, що з кінця серпня Київ фактично перетворився на прифронтове місто.
Прем’єр-міністр Сергій Корецький наголосив, що від ударів реактивних дронів і ракет за перші три тижні вересня загинуло щонайменше 288 осіб. Водночас географія ударів уже не обмежується центральними та південними регіонами. Наприкінці серпня OSINT-аналітики зафіксували, як запущений із Криму реактивний БПЛА подолав 960 кілометрів до заходу України.
У коментарі Dengi.ua військовий експерт, засновник БО «Реактивна Пошта» Павло Нарожний зауважив, що такі далекі прольоти стаються через брак радіолокаційних засобів для безперервного відстеження маршруту цілей.
«Нам треба велика кількість радарів, щоб у режимі реального часу відстежувати траєкторію реактивних дронів по Україні. Наразі вони можуть залетіти, скажімо, в Сумській області, а вдарити в Одеській чи Львівській», — підкреслює він.
Авіаційний експерт, провідний науковий співробітник НУ КАІ Валерій Романенко також додав Dengi.ua, що реактивні дрони інколи спеціально запускають на висотах близько 7 км, де їх можуть уражати лише окремі зенітні системи, зокрема Aster, AMRAAM, С-300, MIM-104 Patriot. Утім, зазначив експерт, витрачати дефіцитні ракети на дрони з 50 кг БЧ просто нераціонально, бо вони потрібні для знищення ракет із понад 450 кг вибухівки. За його словами, така висота є комфортною для винищувачів, однак якщо вони не в повітрі, дрони можуть прориватися, і тоді їх збиватимуть вже над містом.
Щодо «Бандеролей», то, як зазначили у РНБО, над Києвом збивають понад 80% ракет. Проте від них серйозно потерпають інші регіони. Зокрема, влітку 2026-го саме на «Бандеролі» припало близько 80% російських ударів по продовольчій інфраструктурі Одеси. Тоді ж у Харкові цей боєприпас зруйнував п'ятиповерхівку, а у Дніпрі — вдарив по ТРЦ «Караван».
Чим збивати реактивні дрони
Павло Нарожний звернув увагу, що реактивний шахед — це абсолютно новий вид озброєння, тому наразі проти нього не існує жодної ідеальної протидії серед наявних засобів.
«Всі ці рішення, всі ці ЗРК розроблялися проти крилатих ракет, які дорогі і ворог їх виробляє небагато. А росіяни, по суті, хакнули систему, адже у них тепер може бути до 10 тис реактивних дронів, тоді як запаси ракет ЗРК чи «повітря–повітря» точно не більше такої кількості», — наголошує він.
Авіаційний експерт, співзасновник Defense Hub Богдан Долінце зауважив Dengi.ua, що наразі швидкісні дрони знешкоджують ЗРК на кшталт IRIS-T і NASAMS, ПЗРК Stinger та «Стріла» (для цілей на висоті до 2 км), а також ракетами «повітря–повітря» AIM-9, AIM-120 та Р-73. Найдорожчим способом є застосування наземних ЗРК, де одна ракета може коштувати від $150 тис до $1 млн.
За словами експерта, літаки F-16, МіГ-29 застосовують крупнокаліберні гармати з ціною пострілу близько $10–20, однак ця дешевизна нівелюється годиною польоту, яка обходиться у $30–40 тис. Утім, Долінце нагадав про ще одне співмірне або дешевше рішення — старі некеровані ракети Hydra 70, модернізовані комплексом лазерного наведення APKWS, який робить їх керованими. Вартість одного пуску оцінюється у $3–5 тис, а дальність ураження цілей сягає 5–7 км.
Валерій Романенко додав, що хоч винищувач може нести два контейнери по 19 таких ракет, ресурс переданих Україні літаків, яким уже по 40 років, суттєво обмежений, тому піднімати авіацію заради перехоплення одного-двох дронів нераціонально.
«Ми просто випрацюємо ресурс і через 3–4 місяці в нас не буде що піднімати в небо. Коли ж масований наліт — більшість винищувачів піднімається у повітря», — пояснює експерт.
Романенко також зауважив, що хоч зараз розробляють швидкісні дрони-перехоплювачі, для них не вистачає двигунів. Утім, за його словами, перспективнішим може бути використання вже наявних електричних дронів із ракетним прискорювачем та компактним радаром. Такі апарати можна було б виводити на потрібну висоту, після чого радар із дальністю близько 1 км виявляв би російський реактивний дрон і наводив перехоплювач на нього не навздогін, а назустріч — за аналогією із зенітною ракетою. Вартість такого радара, за оцінкою експерта, становить близько $4 тис.
Водночас Романенко запропонував посилити мобільні вогневі групи радарами на кшталт RPS 202. Отримавши координати й напрямок руху дрона, група може заздалегідь зайняти позицію та підготуватися до перехоплення ПЗРК або дроном-перехоплювачем.
Зі свого боку Богдан Долінце зазначив, що швидкісні дрони-перехоплювачі поки мало впливають на збиття реактивних шахедів, проте їхня кількість та ефективність зросте у найближчі 2–6 місяців. На його думку, однією з найбільш важливих альтернатив є розробка власних твердопаливних засобів перехоплення — дешевих ракет класу «земля–повітря» або «повітря–повітря» вартістю до кількох тисяч доларів.
«Мова не лише про перехоплення реактивних дронів, а й масових крилатих ракет “Бандероль”, “Дань-Т”. До того ж дуже швидко ми побачимо збільшення швидкості цілей до 900–1000 км/год, тому виникне потреба у масових дешевих твердопаливних перехоплювачах, які мають бути щонайменше на 10–20% швидшими. Фактично йдеться про створення українського аналога ізраїльського “Залізного купола”», — пояснює експерт.
За словами Долінце, зазвичай розробка таких систем може тривати 2–6 років і більше. Однак Україна вже має відповідний досвід і компанії, які створювали твердопаливні прискорювачі, зокрема, для далекобійних ударних БПЛА, тому насправді може йтися про місяці або один рік.
«Вартість систем по типу “Залізного купола” достатньо висока. Сума може сягати сотні мільйонів доларів. Чи вдасться Україні зробити швидше, дешевше і ефективніше — питання відкрите. Навіть за наявності готових напрацювань на таку розробку знадобляться щонайменше десятки мільйонів доларів», — переконаний Долінце.
Натомість Павло Нарожний зауважив, що масштабувати виробництво власних зенітних ракет буде важко хоча б через те, що Україна не виробляє головки самонаведення.
Таким чином, варто визнати, що на п'ятий рік великої війни Росії вдалося створити масову зброю для щоденного терору бізнесу та населення. Українці адаптуються до нової реальності, де жовтий рівень тривоги занурює тил в умови прифронтових зон — життя триває під постійний гул реактивних дронів і крилатих ракет у небі. Дискутувати про те, хто винен у тому, що РФ вдалося нав’язати ці умови, можна довго, однак наразі треба зосередитися на вирішенні нинішньої проблеми і розробці захисту від майбутньої повітряної ескалації.
Як ми писали раніше, Україна підійшла до опалювального сезону зі збільшеним запасом обладнання, новими генеруючими потужностями та додатковим фізичним захистом об'єктів критичної інфраструктури.
Також ми вже писали, що російські обстріли продовжують завдавати шкоди українській поштовій інфраструктурі. Руйнуються відділення, сортувальні центри та депо, пошкоджується транспорт і технічне обладнання, а співробітники операторів отримують поранення та гинуть. При цьому поштові компанії продовжують працювати, адаптуючи логістику та правила безпеки до нових загроз.
