Які захворювання дають II групу інвалідності: що змінилося у 2026 році

В Україні у 2026 році II групу інвалідності можуть встановити людям із важкими хронічними захворюваннями, наслідками травм, ампутаціями та іншими стійкими порушеннями здоров’я, якщо вони суттєво обмежують повсякденне життя. Однак сам по собі діагноз не гарантує отримання групи: вирішальне значення мають ступінь порушення функцій організму та здатність людини самостійно пересуватися, обслуговувати себе, працювати та виконувати звичні дії. Порядок регулює постанова Кабінету міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, повідомляють Dengi.ua.

Кому встановлюють II групу інвалідності

З 1 січня 2025 року замість медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) рішення про встановлення інвалідності ухвалюють експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування людини.

Згідно з пунктом 12 Критеріїв встановлення інвалідності, II групу визначають за наявності вираженого — другого ступеня — обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності внаслідок захворювання, травми або вродженого порушення. Групу також можуть встановити, якщо кілька захворювань та їхні наслідки в сукупності призводять до таких обмежень.

Під час оцінювання враховують, наскільки людина здатна:

• самостійно доглядати за собою, одягатися, готувати їжу та дотримуватися особистої гігієни;
• пересуватися вдома та за його межами;
• орієнтуватися у просторі та спілкуватися;
• навчатися та виконувати трудові обов’язки;
• контролювати свою поведінку;
• обходитися без допомоги інших людей та спеціальних засобів реабілітації.

II група не означає, що людина обов’язково повністю втратила працездатність або постійно потребує стороннього догляду. У деяких випадках вона може працювати, якщо для цього створено відповідні умови.

Для порівняння: III групу встановлюють при помірному, першому ступені обмеження життєдіяльності, а I групу — при значному, третьому ступені.

Які захворювання можуть стати підставою для II групи

Перелік можливих підстав охоплює різні захворювання та порушення функцій організму. Важливо розрізняти два випадки: коли групу встановлюють за загальними критеріями з урахуванням реальних обмежень людини та коли конкретне захворювання або анатомічний дефект прямо передбачені спеціальним нормативним переліком.

1. Захворювання нервової системи

Підставою можуть стати неврологічні захворювання та наслідки травм, якщо вони спричиняють стійкі порушення рухів, координації, мовлення або інших функцій організму.

До таких станів можуть належати:

• розсіяний склероз;
• хвороба Паркінсона та вторинний паркінсонізм;
• наслідки черепно-мозкових та спинномозкових травм;
• парези та інші стійкі рухові порушення;
• захворювання, що супроводжуються істотним обмеженням самостійного пересування.

У нормативному переліку для II групи окремо зазначені певні тяжкі рухові порушення, зокрема параліч нижньої кінцівки, виражений тетрапарез, трипарез, верхній або нижній парапарез, а також геміпарез у разі неефективності заходів фізичної реабілітації.

Окремо передбачено паркінсонівський синдром внаслідок хвороби Паркінсона або вторинного паркінсонізму з вираженими руховими порушеннями.

При цьому наявність неврологічного діагнозу сама по собі не визначає групу. Лікарям важливо встановити, наскільки захворювання обмежує пересування, самообслуговування, спілкування та інші повсякденні дії.

2. Захворювання опорно-рухового апарату та ампутації

II групу можуть призначити людям із тяжкими наслідками травм, ампутаціями, вираженими порушеннями функцій суглобів та іншими ураженнями опорно-рухового апарату.

У спеціальному переліку передбачені, зокрема:

• екзартикуляція верхньої кінцівки в плечовому суглобі;
• екзартикуляція стегна;
• культі обох гомілок;
• короткий культя стегна при неможливості протезування;
• окремі поєднання ампутацій з іншими незворотними порушеннями;
• деякі тяжкі ураження суглобів із контрактурами або анкілозами;
• певні стани після ендопротезування обох тазостегнових або колінних суглобів.

Однак не кожна ампутація або операція автоматично дає право на II групу. Враховують конкретний анатомічний дефект, ступінь порушення функцій, можливість протезування та результати реабілітації.

3. Захворювання серця та судин

Важкі серцево-судинні захворювання можуть стати підставою для встановлення II групи, якщо призводять до виражених і стійких обмежень життєдіяльності.

Це може стосуватися людей із тяжкою серцевою недостатністю та іншими патологіями, при яких значно знижується переносимість фізичних навантажень, ускладнюється пересування або стає складно виконувати професійні обов’язки.

Під час оцінювання враховують результати обстежень, ступінь порушення роботи серця та системи кровообігу, перебіг захворювання, ефективність лікування та фактичний вплив стану на повсякденне життя.

Сам по собі діагноз, перенесена операція або необхідність постійно приймати ліки не гарантують встановлення II групи.

4. Захворювання органів дихання

Підставою можуть бути тяжкі хронічні захворювання легенів та інших органів дихання, які супроводжуються вираженими порушеннями дихальної функції та обмежують фізичну активність.

У спеціальному переліку для II групи зазначені відсутність однієї легені та хронічна легенева недостатність II ступеня внаслідок патологічних змін другої легені.

При оцінюванні також можуть мати значення вираженість задишки, показники функції зовнішнього дихання, здатність переносити навантаження, необхідність кисневої підтримки та інші медичні дані.

Важливим є не тільки діагноз, а й ступінь функціональних порушень.

5. Порушення зору та слуху

Важкі стійкі порушення зору або слуху також можуть стати підставою для встановлення інвалідності. При цьому група залежить від характеру порушення та відповідності нормативним критеріям.

Наприклад, у переліку для II групи передбачені певні незворотні порушення зору, зокрема зниження гостроти зору з переносимою корекцією до 0,05–0,08 або концентричне звуження поля зору до 20 градусів за умови дотримання вимог відповідного пункту.

Також передбачені окремі випадки поєднання порушень зору або слуху з ампутаціями та вираженими руховими порушеннями.

Разом з тим не всі випадки втрати зору або слуху належать саме до II групи. Деякі стани за умови дотримання встановлених умов можуть відповідати критеріям I або III групи.

6. Психічні розлади

II групу можуть встановити при стійких психічних розладах, якщо вони істотно обмежують здатність людини спілкуватися, навчатися, працювати, контролювати поведінку або самостійно виконувати повсякденні дії.

Під час оцінювання враховують характер і тривалість захворювання, медичну документацію, результати лікування та реабілітації, а також вираженість функціональних порушень.

Сам по собі психіатричний діагноз не означає автоматичного встановлення II групи. Залежно від тяжкості стану та ступеня обмеження життєдіяльності можуть застосовуватися різні критерії.

7. Цукровий діабет та інші ендокринні захворювання

Цукровий діабет може стати підставою для встановлення інвалідності, якщо захворювання або його ускладнення призводять до стійких обмежень життєдіяльності.

У спеціальному переліку для II групи прямо передбачено цукровий діабет 1-го та 2-го типів з ампутацією нижньої кінцівки на рівні верхньої третини гомілки та вище.

Інші тяжкі ендокринні захворювання оцінюють з урахуванням їхніх наслідків, порушень функцій організму та відповідності загальним критеріям.

Таким чином, сам лише діагноз «цукровий діабет» не гарантує приналежності до II групи. Важливе значення мають ускладнення та ступінь обмеження повсякденної активності.

8. Захворювання нирок та стан після трансплантації

Важкі захворювання нирок також можуть призвести до встановлення інвалідності.

У спеціальному переліку для II групи зазначені, зокрема, єдина функціонуюча нирка при хронічній нирковій недостатності III ступеня, а також стан після трансплантації внутрішніх органів за умови сприятливого перебігу післяопераційного періоду.

Під час оцінювання враховують функцію нирок, тяжкість хронічної недостатності, результати обстежень, лікування, що проводиться, та вплив захворювання на здатність людини вести самостійне життя.

При цьому деякі особливо тяжкі стани, наприклад хронічна хвороба нирок V стадії з хронічною нирковою недостатністю IV ступеня та постійним гемодіалізом, віднесені нормативним переліком до критеріїв I групи, а не II. Тому важливо перевіряти конкретне формулювання захворювання та відповідний пункт документа.

9. Онкологічні та онкогематологічні захворювання

Онкологічний діагноз також може стати підставою для встановлення інвалідності, однак група залежить від конкретного захворювання, його стадії, прогнозу, наслідків лікування та ступеня порушення функцій організму.

Для окремих онкологічних та онкогематологічних захворювань із несприятливим прогнозом передбачені спеціальні правила встановлення інвалідності на п’ять років. Вони поширюються лише на стани, включені до відповідного нормативного переліку.

Не можна стверджувати, що будь-який онкологічний діагноз автоматично дає право на II групу: рішення залежить від відповідних критеріїв та стану людини.

Чи можна встановити II групу відразу за кількома захворюваннями

Так. Пункт 12 Критеріїв прямо передбачає можливість встановлення II групи, якщо два або більше захворювань, наслідки травм або вроджені порушення в сукупності призводять до вираженого обмеження життєдіяльності та працездатності.

Наприклад, у людини можуть одночасно бути серцево-судинне захворювання, наслідки травми та порушення опорно-рухового апарату. Якщо в сукупності ці стани істотно обмежують її повсякденну активність, експертна комісія оцінює їхній загальний вплив.

При цьому кількість діагнозів сама по собі не визначає групу. Навіть кілька хронічних захворювань не гарантують II групу, якщо встановлені критерії обмеження життєдіяльності не дотримані.

Які умови повинні бути виконані для встановлення інвалідності

При застосуванні загальних критеріїв оцінюють наявність стійких порушень функцій організму, обмеження життєдіяльності та потреби в заходах соціального захисту.

Важливе значення має стійкість порушення. У нормативних критеріях передбачені ситуації, коли захворювання триває не менше 12 місяців, очікується його продовження протягом такого терміну або воно може призвести до смерті, а ймовірність істотного поліпшення стану навіть при найбільш ефективному лікуванні є мінімальною.

Для окремих захворювань та анатомічних вад, прямо включених до спеціальних переліків, передбачені особливі умови встановлення інвалідності.

Експертна команда розглядає не тільки медичний діагноз, а й те, як стан впливає на здатність людини самостійно жити, пересуватися, спілкуватися, працювати та виконувати звичайні завдання.

Як пройти оцінювання у 2026 році

Процедура відбувається за допомогою системи оцінювання повсякденного функціонування людини. Основні етапи такі:

1. Звернутися до лікуючого лікаря. Він оцінює стан здоров’я та наявність підстав для направлення на оцінювання.
2. Підготувати медичні документи. Залежно від захворювання це можуть бути виписки зі стаціонару, результати обстежень, висновки фахівців, відомості про лікування та реабілітацію.
3. Отримати електронне направлення. Якщо є необхідні підстави, лікуючий лікар формує його та передає документи до електронної системи.
4. Пройти оцінювання. Експертна команда вивчає медичну інформацію та оцінює обмеження повсякденного функціонування.
5. Отримати рішення. Команда встановлює або не встановлює інвалідність та визначає інші передбачені процедурою рекомендації.

Залежно від ситуації оцінювання може проводитися очно, заочно, дистанційно з використанням телемедицини або за місцем перебування чи лікування людини. Конкретний формат залежить від встановлених умов та медичних обставин.

На який термін встановлюють II групу

Термін залежить від обставин встановлення інвалідності та конкретного стану здоров’я.

За загальним правилом при первинному встановленні II групи її визначають на два роки. При повторній оцінці термін залежить від стану людини та відповідних критеріїв.

Для деяких анатомічних дефектів та незворотних порушень функцій, перелічених у нормативному документі, інвалідність встановлюють без терміну повторної оцінки. Для певних онкологічних та онкогематологічних захворювань із несприятливим прогнозом, а також окремих тяжких хронічних захворювань передбачено встановлення інвалідності на п’ять років.

Тому термін слід перевіряти відповідно до рішення експертної комісії та відповідних положень постанови № 1338.

Отже, у 2026 році II групу інвалідності встановлюють не просто за назвою хвороби, а за ступенем стійких порушень та їхнім впливом на повсякденне життя. Якщо конкретне захворювання або анатомічний дефект прямо включені до нормативного переліку, необхідно перевірити відповідні умови; в інших випадках рішення приймають за загальними критеріями та результатами оцінювання.

Нагадаємо, що Dengi.ua повідомляли про те, що лише 11% українців вистачає власних доходів на життя.

Крім того, Dengi.ua писали про те, як змінювалися розміри виплат на дітей в Україні за роки війни.