Банки с застройщиками - в ответе

 П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2 жовтня 2013 року                                                                                           м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ        від 6 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП-МАСТЕР», про розірвання договору про участь у фонді фінансування будівництва, повернення переданих банку в довірче управління коштів на рахунок фонду фінансування будівництва та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У липні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП-МАСТЕР» (далі – ТОВ «ВІП-МАСТЕР»), про розірвання договору про участь у фонді фінансування будівництва, повернення переданих банку в довірче управління коштів на рахунок фонду фінансування будівництва та відшкодування моральної шкоди. Позивачка зазначала, що в квітні 2008 року уклала з ПАТ «Укрсоцбанк» договір про участь у фонді фінансування будівництва виду А за спільною програмою будівництва ПАТ «Укрсоцбанк» та товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-МАСТЕР», на виконання якого з метою отримання у власність квартири АДРЕСА 1 передала відповідачу на рахунок фонду фінансування будівництва у довірче управління 545 337 грн., а той зобов’язався профінансувати за рахунок коштів фонду будівництво ТОВ «ВІП-МАСТЕР» зазначеного будинку. Відповідно до умов договору будинок мав бути споруджений і зданий в експлуатацію в 4-му кварталі 2009 року. Посилаючись на те, що станом на травень 2012 року спорудження будинку навіть не розпочалося позивачка просила розірвати укладений нею договір про участь у фонді фінансування будівництва, повернути передані нею банку в довірче управління на рахунок фонду фінансування будівництва кошти, а також стягнути 20 000 грн. на відшкодування завданої їй моральної шкоди.

Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 28 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 12 лютого 2013 року, позов задоволено частково. Розірвано укладений         23 квітня 2008 року ОСОБА_1 з ПАТ «Укрсоцбанк» договір про участь у фонді фінансування будівництва та стягнуто з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 545 337 грн., переданих нею банку на виконання зазначеного договору. У решті позову відмовлено.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 березня 2013 року у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.

У заяві про перегляд Верховним Судом України рішення суду касаційної інстанції ПАТ «Укрсоцбанк» просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 березня 2013 року і передати справу на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції ч. 9 ст. 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення представника ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2 на підтримання заяви, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до змісту ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

Згідно з ч. 9 ст. 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», на неоднакове застосування якої в обґрунтування своєї заяви посилається заявник, для фонду фінансування будівництва виду А виплата коштів довірителю в разі його відмови від участі у фонді не може здійснюватися за рахунок іншого фонду фінансування будівництва або власного майна управителя.

Судом встановлено, що 23 квітня 2008 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ «Укрсоцбанк» договір про участь у фонді фінансування будівництва виду А за спільною програмою будівництва ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ВІП-МАСТЕР», на виконання якого передала ПАТ «Укрсоцбанк» в довірче управління на рахунок фонду фінансування будівництва 545 337 грн. з метою отримання у власність квартири в будинку, який мав бути споруджений ТОВ «ВІП-МАСТЕР» за рахунок коштів фонду фінансування будівництва. Також судом встановлено, що обумовлені договором строки спорудження і введення будинку в експлуатацію не були дотримані, у зв’язку з чим договір судом було розірвано.

Ухвалюючи рішення про стягнення з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 коштів, переданих нею банку в довірче управління на рахунок фонду фінансування будівництва, суд виходив із того, що їх слід стягувати саме за рахунок коштів фонду фінансування будівництва за спільною програмою з забудовником ТОВ «ВІП-МАСТЕР», про що вказано в резолютивній частині рішення суду першої інстанції.

Ухвалою від 6 березня 2013 року у справі № 6-4336 св 13, на яку як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч. 9 ст. 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» посилається заявник, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з рішеннями суду, яким за подібних правовідносин відмовлено у позові довірителя до банку про повернення переданих йому в довірче управління коштів на виконання договору про участь у фонді фінансування будівництва з тих підстав, що довіритель порушив встановлений договором строк для одностороннього розірвання договору про участь у фонді фінансування будівництва та порядок такого розірвання, а Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» встановив заборону на розірвання таких договорів, якщо для цього немає згоди обох сторін. 

Отже, у зазначених справах касаційний суд не допустив неоднакового застосування ч. 9 ст. 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Посилання заявника на ухвалу судді Верховного Суду України                       від 21 липня 2010 року у справі № 6-34634 ск 10 також не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права, оскільки цією ухвалою лише відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою банку на рішення суду, ухвалене з подібних правовідносин, а не прийнято рішення за результатами його касаційного перегляду.

Таким чином, обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, у зв’язку з чим в задоволенні заяви відповідно до ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України слід відмовити.

Керуючись п. 1 ст. 355, п. 2 ч. 1 ст. 360-3, ст. 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.