Ліквідація банків викликає масовий резонанс у суспільстві. У зв'язку з цим надзвичайно важливим є чітке врегулювання у законодавстві ліквідаційної процедури банку. Проаналізуємо положення банківського законодавства України, якими регламентуються зазначені відносини.
Читай также: За отмывание денег: НБУ ликвидирует очередной банк
Однією з найпоширеніших підстав припинення банку як юридичної особи є його неплатоспроможність. У разі прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, Національний банк України (надалі - Нацбанк), протягом наступного дня, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд).
Фонд, в свою чергу, розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Нацбанку, розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах “Урядовий кур'єр“ або “Голос України“.
Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує один місяць, з метою відновлення платоспроможності і здійснення інших заходів щодо санації комерційного банку. Якщо тимчасовій адміністрації не вдалося відновити платоспроможність банку, за пропозицією Фонду, Нацбанк приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Читай также: Фонд гарантирования вкладов продлил ликвидацию пяти банков
За таких обставин, фізичні та юридичні особи, які є одночасно і кредитором і позичальником (боржником) банку звертаються до останнього із заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог. Застосовуючи цей механізм, клієнти банків мають знати нюанси цих відносин в умовах ліквідації банків.
Отже, на що, в першу чергу необхідно звернути увагу вкладникам та іншим кредиторам банку:
- відстежити момент, коли відбулась публікація відомостей про відкликання банківської ліцензії та призначення уповноваженої особи Фонду. А це має бути зроблено у семиденний строк з дня початку процедури ліквідації банку;
- заявити Фонду про свої вимоги до банку протягом тридцяти днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку. Якщо такі вимоги не будуть заявлені вчасно і надійдуть після спливу зазначених тридцяти днів, вони вважатимуться погашеними, крім вимог вкладників у межах 200 000 гривень - гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Чи можливий у такому випадку взаємний залік кредитів та депозитів у банках на стадії ліквідації, тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог?
Читай также: "Чистка" системы: Сколько банковских сотрудников потеряли работу
Закон України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб“ (пункт 8 частини 2 статті 46) надає вичерпний перелік обставин, на підставі яких можливо зарахування зустрічних однорідних вимог:
- боржник банку має бути одночасно кредитором цього банку;
- кошти мають бути спрямовані на погашення зобов'язань за кредитом такого боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами;
- договірне списання з рахунків має бути передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.
Зазначені вимоги застосовується уповноваженими особами Фонду в усіх банках, що знаходяться на стадії ліквідації, незалежно від дати прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії і ліквідації банку. Крім того, статтею 26 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні“ визначено, що платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.
Читай также: Как быть с кредитом, если в банке - временная администрация
Аналогічна за змістом норма передбачена також п. 6.5 постанови НБУ № 22 “Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті“. Частинами 1, 3 статті 203 Господарського кодексу передбачено, що господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.
В силу ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Враховуючи вищезазначені вимоги чинного законодавства України, кредитор, який є одночасно і позичальником (боржником) банку має право заявити останньому про зарахування зустрічних однорідних вимог, шляхом надсилання відповідної заяви за умови:
- належного виконання своїх зобовязань за кредитним договором;
- вимоги сторін мають бути зустрічними, тобто такими, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, і навпаки, боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим;
- вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду (зокрема гроші);
- кошти мають бути спрямовані на погашення зобов'язань за кредитним договором;
Читай также: Схемотехника: смогут ли все клиенты Михайловского вернуть деньги
- строк виконання зобов'язань за договорами є таким, що настав або визначений моментом пред'явлення вимоги;
- договірне списання з рахунків має бути передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком;
- виключно у строки – до запровадження тимчасової адміністрації або під час процедури ліквідації банку (тому що, відповідно до пункту 4 частини 5 статті 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб“ під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, зарахування зустрічних однорідних вимог).
За наявності всіх наведених вище умов згоди іншої сторони, тобто банку, для зарахування вимог не потрібно. Проте зарахування може здійснюватися за згодою обох сторін шляхом підписання ними договору (угоди) про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Читай также: Вклады, деньги и кредиты: С какими трудностями сталкиваются клиенты украинских банков
Здається, все дуже чітко і просто, але, на практиці все значно складніше. Здебільшого, трапляються випадки, коли позичальник (боржник) банку не виконує належним чином свої зобов’язання за кредитним договором, тобто з порушенням строків сплати платежів, або умовами договорів не передбачено списання коштів з рахунків, тощо. У такому разі банк відхиляє вимоги та заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів.
Постає питання: чи має захист у такій ситуації вкладник, діючи одночасно і як боржник ? Звісно, так, на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, інша сторона має право звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду. Як свідчить судова практика, при доведенні обставин справи, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, господарські суди приймають позитивні рішення у справах щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.
