Перші кроки нового американського президента поки що не надто гучно озвалисся за межами США – курс долара до інших світових валют змінився незначно. Нафта? Вона піднеслася, але не здивувала. Світові ринки продовольства та гірничо-металургійної продукції демонструють обнадійливу для українських експортерів динаміку.
Читай также: Госдолг Украины вырос до 71 миллиарда долларов
НБУ обіцяє зростання ВВП у 2017 році аж на 2,8%. Начебто непогано? А я зауважу, що наразі це майже на рівні похибки вимірювання. Відбудеться легенька примусова детінізація економіки через подвоєння мінімальної зарплати – і ось нам плюс пара-трійка відсотків до офіційної статистики ВВП.
А що нам потрібно насправді? Кредити від вітчизняних банків, а також – інвестиції, передусім - з-за кордону.
Але банки не кредитують або кредитують з великим побоюванням. Коли голова НБУ скаржиться на відсутність гарантій кредиторам і не бачить причин відсутності кредитування у політиці саме Нацбанку – це дуже сумно. Бо без правильного розуміння причин не можна отримати зрушень.
Читай также: У банков с российским капиталом в Украине нет будущего - Гонтарева
Нема питань, потрібні незалежні суди та гарантії кредиторам. І позичальникам гарантії потрібні теж – інакше будуть сахатися кредитів, як зараз. Проте ми бачимо, як НБУ обрубує комбанкам ноги по самі вуха – драконівські нормативні акти, непередбачуваність курсу. І так, мало не забув: і НБУ, і Мінфін зараз висмоктують ресурси з ринку крутіше за ті банки, що вже збанкрутували. В боротьбі за кредитні ресурси перемогу над приватним сектором отримує держава – ставки за депозитними сертифікатами НБУ та держоблігаціями рази у півтора вищі за прогнозований на 2017 рік рівень інфляції.
За таких альтернатив який сенс банкам кредитувати бізнес, нести разом з ним курсові, фіскальні та інші ризики? От комбанки й ”сидять на дупі рівно”, тішать акціонерів прибутком.
Читай также: Без МВФ Украина не сможет платить по долгам - Фиала
Надія залишається - на приплив іноземних інвестицій. Ну, як іноземних – зараз ми можемо хіба лише на рееміграцію вітчизняних капіталів розраховувати. І тільки після них потягнуться інвестиції справді неукраїнського походження. Десятки мільярдів доларів – ось такий інвестиційний потенціал домашніх інвесторів.
Але місцеві інвестори не вірять у те, що їхні інвестиції будуть захищені. Від рейдерів в погонах і без, від курсової політики НБУ, від примх політиків – потрібен захист. Так, так. Політикам потрібні гроші для купівлі голосів бюджетників і пенсіонерів. Більше грошей стягнули з платників податків – більше “гречки” роздали перед виборами – більше голосів – більше повноважень отримали для нарощування фіскального ярма.
Таке хибне коло можна розірвати, і дуже просто. Хочеться побачити, як небідні джентльмени і леді з числа лідерів партій, впливових депутатів, так, холера з ними, – з числа великих чиновників почнуть по-дорослому інвестувати в середні і більші підприємства, які розташовані в Україні. Особисто для мене головними ознаками патріотизму і готовності відповідати за країну є не вишиванка і ліва рука на грудях під час виконання гімну. А особисті приватні інвестиції – тут і зараз. Заради своїх інвестицій вони, дивись, візьмуться за судову та податкову реформи. Стежте за їхніми інвестиціями – гроші не брешуть.
Читай также: Олександр Крамаренко: Схаменутись зможуть?
Головний редактор журналу Гроші Олександр Крамаренко
Текст є особистою думкою автора.
