12 февраля одной из основных тем программы «Свобода слова Савика Шустера» на канале «Украина» была заявлена локализация и вопросы поддержки украинских производителей. Идея протекционизма для мира в целом не нова, ведь защита внутреннего рынка от импорта – фундамент любой экономики, пишет «Капитал».
Украине нужно поддерживать лучшие конкурентные условия для своего производителя – этот тезис высказал в эфире «Свободы слова» глава Минэкономразвития Игорь Петрашко. Он обратил внимание на тенденцию защиты странами своих производителей, увеличение количества торговых расследований в странах G20.
В частности, страны ЕС устанавливают защитные меры на уровне 15-50% для ограничения доступа импорта на собственные рынки – Украина в этих условиях проигрывает.
Статистика украинской торговли в течение 2019-2020 гг. подтверждает: доля импорта превалирует над экспортом и постоянно растет почти во всех отраслях, даже там, где Украина могла бы иметь преимущества. На рынке молочной продукции доля импорта достигает 30%, химической – до 80%, в машиностроении – почти 47%.
Когда весь мир закрывает свои рынки, а Украина остается одним из немногих открытых полигонов для сбыта импорта (качественного и не очень), протекционизм является логическим и даже необходимым.
Оппоненты протекционизма предостерегают, что он может навредить интересам потребителей (дефицит, необходимость покупать плохое или дорогое, но свое), говорят о срыве международных обязательств (например, ЕС обеспокоен инициативами Украины по локализации), прогнозируют ограничение конкуренции и углубление экономического кризиса.
В чем же проблемы украинского протекционизма и как можно их решить?
Эксперты отмечают, что протекционизм и связанные с ним особенности не являются уникальным или исключительно украинским явлением.
«В том или ином виде протекционизм присущ всем странам. Символично, что один из первых указов Джо Байдена на посту Президента США называется «Покупай американское». Можно вспомнить и жесткие требования к сертификации и допуску импорта на рынок, применяемые в ЕС и Китае, локализацию в публичных закупках в РФ», – говорит управляющий партнер юридической компании Robinson Patman Дмитрий Видсота.
Каждая страна сама ищет баланс между свободной конкуренцией и мерами государственной поддержки, универсального решения нет. Импортозамещение действительно не развивает свободную конкуренцию и может повлиять на потребителей. С другой стороны – нужно с чего-то начинать.
Ведь чем больше добавленной стоимости формируется внутри страны, тем лучше.
Впрочем, чтобы увидеть эффект от импортозамещения, могут уйти годы. Это слишком длинная перспектива для бизнеса, который живет в сверхбыстром темпе и вынужден обеспечивать доходность «здесь и сейчас».
«Найти компромисс и определить, какие товары должны подпадать под программу импортозамещения, – основная задача, которую должны решить чиновники и бизнес», – считает Дмитрий Видсота.
В эпоху глобализации ни одна страна не сможет обойтись без защиты внутреннего рынка, и Украина также должна сделать этот шаг.
В епоху глобалізації жодна країна не зможе обійтися без захисту внутрішнього ринку – ЮФ Robinson Patman
12 лютого однією з основних тем програми «Свобода слова Савіка Шустера» на каналі «Україна» була заявлена локалізація та питання підтримки українських виробників. Ідея протекціонізму для світу в цілому не нова, адже захист внутрішнього ринку від імпорту – фундамент будь-якої економіки, пише «Капітал».
Україні потрібно підтримувати кращі конкурентні умови для власного виробника – цю тезу висловив у ефірі «Свободи слова» очільник Мінекономрозвитку Ігор Петрашко. Він звернув увагу на тенденцію захисту країнами своїх виробників, збільшення кількості торгових розслідувань у країнах G20.
Зокрема, країни ЄС встановлюють захисні заходи на рівні 15-50% для обмеження доступу імпорту на власні ринки – Україна в цих умовах програє.
Статистика української торгівлі протягом 2019-2020 рр. підтверджує: частка імпорту превалює над експортом і постійно зростає майже в усіх галузях, навіть там, де Україна могла б мати переваги. На ринку молочної продукції частка імпорту сягає 30%, хімічної – до 80%, в машинобудуванні – майже 47%.
Коли весь світ закриває свої ринки, а Україна залишається одним з небагатьох відкритих полігонів для збуту імпорту (якісного і не дуже), протекціонізм є логічним і навіть необхідним.
Опоненти протекціонізму застерігають, що він може зашкодити інтересам споживачів (дефіцит, необхідність купувати погане або дороге, але своє), говорять про зрив міжнародних зобов'язань (наприклад, ЄС стурбований ініціативами України з локалізації), прогнозують обмеження конкуренції та поглиблення економічної кризи.
У чому ж проблеми українського протекціонізму і як можна їх вирішити?
Експерти відзначають, що протекціонізм і пов'язані з ним особливості не є унікальним або виключно українським явищем.
«У тому чи іншому вигляді протекціонізм притаманний усім країнам. Символічно, що один з перших указів Джо Байдена на посаді президента США називається «Купуй американське». Можна згадати і жорсткі вимоги до сертифікації та допуску імпорту на ринок, що застосовуються в ЄС та Китаї, локалізацію в державних закупівлях у РФ», – говорить керуючий партнер юридичної компанії Robinson Patman Дмитро Відсота.
Кожна країна сама шукає баланс між вільною конкуренцією і заходами державної підтримки, універсального рішення тут немає. Імпортозаміщення дійсно не розвиває вільну конкуренцію і може вплинути на споживачів. З іншого боку – потрібно з чогось починати.
Адже чим більше доданої вартості формується всередині країни, тим краще.
Утім, на те, щоб побачити ефект від імпортозаміщення, можуть піти роки. Це занадто довга перспектива для бізнесу, який живе у надшвидкому темпі і змушений забезпечувати прибутковість «тут і зараз».
«Знайти компроміс і визначити, які товари повинні підпадати під програму імпортозаміщення, – основне завдання, яке повинні вирішити чиновники і бізнес», – вважає Дмитро Відсота.
В епоху глобалізації жодна країна не зможе обійтися без захисту внутрішнього ринку, і Україна також повинна зробити цей крок.
Информация предоставлена в порядке ст.10 Конституции Украины и ст. 6 Закона Украины О национальных меньшинствах в Украине.
