До початку повномасштабної війни Україна займала провідні позиції серед світових експортерів сільськогосподарської продукції. Вона забезпечувала 10% світового експорту пшениці, 15% - ячменю та виробляла 47% соняшникової олії. Це робило країну ключовим учасником глобального ринку продовольства, проте бойові дії змінили всі аспекти аграрної сфери - від виробництва до логістики та збуту продукції.
Про це пише AgroPortal.ua.
Зазначається, що експерти агропромислового комплексу обговорили головні виклики та перспективи розвитку галузі в сучасних умовах під час онлайн-дискусії, організованої асоціацією "Український клуб аграрного бізнесу" на честь третьої річниці широкомасштабних військових дій та їхнього впливу на сільське господарство України.
Зокрема, під час дискусії було обговорено такі питання:
Економічні втрати: необхідність раціонального розподілу ресурсів
Сільськогосподарська галузь країни зазнала колосальних збитків. За даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, загальний обсяг прямих втрат перевищує $10 млрд. До цієї суми входять зруйновані об'єкти інфраструктури, пошкоджена техніка, знищені склади та елеватори.
Серйозною проблемою залишається втрата орних земель. Унаслідок окупації та мінування близько 20% сільськогосподарських територій, що становить понад 6 млн гектарів, залишаються недоступними для використання. Особливо гостро стоїть питання розмінування в прифронтових районах. За словами першого заступника міністра аграрної політики та продовольства Тараса Висоцького, цей процес вкрай важливий для відновлення галузі.
Однак розмінування - складна і витратна процедура, що потребує значних фінансових вкладень і міжнародної підтримки. Голова Ради директорів Agromino Петр Крогман підкреслює, що важливо враховувати економічну ефективність таких робіт: "Необхідно фокусувати ресурси на тих територіях, які мають економічний потенціал. Ми не можемо дозволити собі витрачати ресурси на нерентабельні землі".
Дисбаланс між регіонами: підтримка аграріїв із постраждалих областей
Крім втрати сільськогосподарських угідь, війна призвела до значних диспропорцій між регіонами. У західних областях, що залишаються відносно безпечними, економічна активність вища, тоді як аграрії зі сходу і півдня країни стикаються зі зруйнованою інфраструктурою, складнощами в логістиці та обмеженим доступом до ринків збуту. Ці фактори створюють нерівні умови для ведення сільського господарства.
Європейська інтеграція: нові перспективи для агросектору
Український агропромисловий комплекс проходить важливий етап адаптації до стандартів Євросоюзу. ЄС став ключовим економічним партнером України, надавши доступ до своїх ринків без мит і квот, що сприяло збільшенню обсягів експорту навіть в умовах війни.
Однак процес інтеграції потребує масштабних реформ у сфері екологічних стандартів, сталого розвитку та якості продукції. Айварас Абромавичус зазначає: "Україна та ЄС мають величезний потенціал для співпраці. Але для того, щоб повністю реалізувати цей потенціал, Україна має адаптуватися до європейських правил і стандартів. Це відкриє нові можливості не тільки для агросектору, а й усієї економіки країни".
При цьому європейські фермери висловлюють занепокоєння щодо конкурентних переваг українських аграріїв, пов'язаних із нижчими виробничими витратами. Вирішення цієї проблеми потребує комплексного підходу, включно з підтримкою малих фермерських господарств, впровадженням екологічно чистих технологій та вирівнюванням умов конкуренції.
Технологічні рішення: автоматизація як спосіб подолання дефіциту робочої сили
Використання передових агротехнологій, автоматизація процесів і застосування методів точного землеробства допомагають нівелювати брак робочих рук у галузі. "Використання новітніх технологій - це не просто вимога часу, а необхідність збереження конкурентоспроможності українського аграрного сектору. Інновації дають змогу компенсувати втрати робочої сили та підвищувати ефективність виробництва", - наголосив Петр Крогман.
Міжнародні інвестиції як фактор відновлення
Фінансова підтримка міжнародних організацій стала важливим джерелом відновлення агросектору. Такі інституції, як Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Продовольча і сільськогосподарська організація ООН, реалізують програми з підтримки аграріїв, включно з грантами та пільговими кредитами для фермерів у постраждалих регіонах.
Приватні інвестиції також відіграють ключову роль. Айварас Абромавічус підкреслює, що забезпечення прозорих умов ведення бізнесу та гарантій безпеки інвесторів має стати пріоритетом державної політики: "Україна має створити сприятливі умови для залучення міжнародного капіталу. Це стосується не тільки фінансових питань, а й захисту прав інвесторів, спрощення регуляторних процедур і забезпечення стабільності".
Перспективи агросектору після закінчення війни
Експерти сходяться на думці, що агропромисловий комплекс України має значний потенціал для відновлення і зростання. Для цього необхідно:
- Провести розмінування територій і відновити інфраструктуру.
- Впроваджувати інноваційні технології для підвищення продуктивності.
- Відповідати стандартам ЄС, що дасть змогу розширити експортні можливості.
- Розвивати переробну промисловість для збільшення доданої вартості та створення робочих місць.
Також експерти дійшли висновку, що український агросектор, незважаючи на поточні виклики, зберігає стратегічну значущість на глобальному ринку продовольства. За правильного підходу до реформування галузі та залучення інвестицій він зможе не тільки відновитися, а й вийти на новий рівень розвитку.
Раніше ми писали про те, що в січні 2025 року аграрії отримали 640 гектарів землі, розмінування яких компенсувала держава.
